Єгипетський еялет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгипетський еялет на карті імперії (1609).

Єги́петський еяле́т (осман. ایالت مصر‎, Eyalet-i Mısır, «Єгипетський край») — еялет (край) Османської імперії у 15171867 роках. Охоплював територію сучасного Північного Єгипту, а також незначні частини Йорданії, Палестини і Саудівської Аравії; з 1-ї половини XIX століття — контролював землі Сирії та Судану. Адміністративний центр — Каїр. Створений після османського завоювання мамлюцького Єгипту внаслідок османсько-мамлюцької війни 15161517 років. Користувався широким самоврядуванням порівняно з іншими еялетами через традиційно сильний мамлюцький вплив у регіоні. Поділявся на 13 областей, відмінних від звичних османських санджаків (хоругв). Після вторгнення Наполеона у Єгипет перебував під французькою окупацією протягом 17981801 років. Керувався бейлербеями і пашами, яких призначав султан. 1805 року паша Мухаммед Алі проголосив себе спадковим єгипетським хедивом (господарем) й заснував власну династію, що не було визнано Османами. Його нащадки продовжували використовувати цей титул. Після першої османсько-єгипетської війни 18311833 років еялет здобув контроль над Сирію, Палестиною й Аданою, але втратив їх після другої війни 1839-1841. 8 червня 1867 року Стамбул скасував Єгипетський еялет і офіційно визанав Єгипетський хедиват, автономну країну, що номінально, де-юре залишалися у складі імперії до 5 листопада 1914 року.

Назва[ред. | ред. код]

Єгипет за правління династії Мухаммеда Алі (1801—1914).
  • Єгипетський еялет
  • Османський Єгипет (англ. Ottoman Egypt)
  • Єгипетськие бейлербейство
  • Єгипетське пашство
  • Держава Мухаммеда Алі

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Поділявся на 13 областей, відмінних від звичних османських санджаків (хоругв):

  1. Область Мінуфійя
  2. Область Кальюб
  3. Область Гарбійя
  4. Область Мансура
  5. Область Шаркійя
  6. Область Бухайра
  7. Область Гіза
  8. Область Фаюм
  9. Область Атфіх
  10. Область Ушмунайн
  11. Область Манфалут
  12. Область аль-Бахнаса
  13. Область Джірджа[1].

Управителі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jane Hathaway (2002-04-04). The Politics of Households in Ottoman Egypt: The Rise of the Qazdaglis. Cambridge University Press. с. 9. ISBN 978-0-521-89294-0. Процитовано 2013-06-10. 

Джерела[ред. | ред. код]