Єгипетський еялет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгипетський еялет
ПрапорГерб
Flag of Egypt (1844-1867).svgCoat of arms of the Wāli of Egypt.svg
Дата створення / заснування 1517
Континент Африка
Країна Flag of the Ottoman Empire (1844–1922).svg Османська імперія і Flag of Muhammad Ali.svg Єгипет
Столиця Каїр
Форма правління Теократія і абсолютна монархія
Посада голови держави бейлербей еялету Єгипетd
Валюта Egyptian piastred
Спільний кордон із Дамаск
Замінений на Неджд, Єгипетський хедиват, Second Bani Khalid Emirated і Хиджаз
Час/дата припинення існування 1867
Розташування на мапі

Координати: 30°03′ пн. ш. 31°13′ сх. д. / 30.050° пн. ш. 31.217° сх. д. / 30.050; 31.217

Єгипетський еялет на карті імперії (1609).

Єги́петський еяле́т (осман. ایالت مصر‎‎, Eyalet-i Mısır, «Єгипетський край») — еялет (край) Османської імперії у 15171867 роках. Охоплював територію сучасного Північного Єгипту, а також незначні частини Йорданії, Палестини і Саудівської Аравії; з 1-ї половини XIX століття — контролював землі Сирії та Судану. Адміністративний центр — Каїр. Створений після османського завоювання мамлюцького Єгипту внаслідок османсько-мамлюцької війни 15161517 років. Користувався широким самоврядуванням порівняно з іншими еялетами через традиційно сильний мамлюцький вплив у регіоні. Поділявся на 13 областей, відмінних від звичних османських санджаків (хоругов).

З середини XVII ст. вплив паши послаблюється. Вагу набувають Великий і Малий дивани, а також мамлюцькі роди Касимійя і Фікарійя (Факарія), що постійно воювали між собою. 1711 року утворюється мамлюцький бейлікат, де беї мамлюків з 1725 року поступово перебрали владу в еялеті, прийнявши титул шейх аль-балад (голова держави). З 1744 року останній став повністю контролювати Єгипет. Це зрештою призвело до оголошення незалежності у 1769 році. 1773 року османський султан шляхом інтриг зміг повернути номінальний контроль, але 1791 року мамлюки остаточно затвердилися в еялеті.

Після вторгнення Наполеона у Єгипет перебував під французькою окупацією протягом 17981801 років. Керувався бейлербеями і пашами, яких призначав султан. 1805 року паша Мухаммед Алі проголосив себе спадковим єгипетським хедивом (господарем) й заснував власну династію, що не було визнано Османами. Його нащадки продовжували використовувати цей титул. Після першої османсько-єгипетської війни 18311833 років еялет здобув контроль над Сирією, Палестиною й Аданою, але втратив їх після другої війни 1839-1841. 8 червня 1867 року Стамбул скасував Єгипетський еялет і офіційно визнав Єгипетський хедиват, автономну країну, що номінально, де-юре залишалися у складі імперії до 5 листопада 1914 року.

Назва[ред. | ред. код]

Єгипет за правління династії Мухаммеда Алі (1801—1914).
  • Єгипетський еялет
  • Османський Єгипет (англ. Ottoman Egypt)
  • Єгипетськие бейлербейство
  • Єгипетське пашство
  • Держава Мухаммеда Алі

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Поділявся на 13 областей, відмінних від звичних османських санджаків (хоругов):

  1. Область Мінуфійя
  2. Область Кальюб
  3. Область Гарбійя
  4. Область Мансура
  5. Область Шаркійя
  6. Область Бухайра
  7. Область Гіза
  8. Область Фаюм
  9. Область Атфіх
  10. Область Ушмунайн
  11. Область Манфалут
  12. Область аль-Бахнаса
  13. Область Джірджа[1].

Управителі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jane Hathaway (4 квітня 2002). The Politics of Households in Ottoman Egypt: The Rise of the Qazdaglis. Cambridge University Press. с. 9. ISBN 978-0-521-89294-0. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 10 червня 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]