Бруно Суткус

Бронюс Суткус
лит. Bronius Sutkus
Файл:Bruno Sutkus.jpeg
Прізвисько	Бруно
Народження	14 травня 1924(1924-05-14) Танненвальде, Східна Пруссія, Німеччина
Смерть	29 серпня 2003(2003-08-29) (79 років) ФРН
Країна	Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота (снайпер)
Роки служби	1943—1945
Член	Гітлер'югенд і СА
Звання	обер-єфрейтор
Війни / битви	Друга світова війна Східний фронт
Нагороди	Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Відзнака снайпера Штурмовий піхотний знак в сріблі
Бруно Суткус у Вікісховищі

Бруно Суткус (нім. Bruno Sutkus; 14 травня 1924, Танненвальде, Східна Пруссія — 29 серпня 2003, Німеччина) — німецький снайпер литовського походження, який воював на східному фронті Другої світової війни, обер-єфрейтор. Третій за результативністю снайпер вермахту: офіційно знищив 209 ворожих солдатів.

Ім'я при народженні — Бронюс Суткус (лит. Bronius Sutkus). В радянському паспорті був записаний як Борис Антонович Суткус.

Біографія

Бронюс Суткус народився в місті Танненвальде (зараз Чкаловськ, Російська Федерація). По батькові — литовець, що означало, що Суткус не був німцем за національністю. У 1938 році Суткус вступив в гітлер'югенд, отримавши звання шарфюрера, в 18 років став членом СА. Його відмінні стрілецькі здібності були оцінена вермахтом, і він отримав особисту снайперську гвинтівку. У 1941 році отримав німецьке громадянство. На рахунку Суткуса 209 підтверджених уражених цілей, за 6 місяців (червень — листопад 1944).

З серпня 1943 роки навчався в снайперському училищі в Вільнюсі, в кінці грудня 1943 був прийнятий в 68-ю піхотну дивізію. У січні 1945 року став інструктором в снайперської школі. Зміг встановити зв'язок з «лісовими братами» в кінці війни, але був захоплений в полон радянськими військами. Йому пропонували стати інструктором в радянській снайперської школі, обіцяючи амністувати його і створити йому легенду радянського офіцера, але Суткус відмовився і був відправлений до табору військовополонених.

З 1949 по 1971 рік працював в Сибіру шахтарем, потім переїхав до Вільнюса. Після розпаду СРСР читав лекції у військових школах Литви про дії снайпера в бою. У 1994 році отримав німецький паспорт. У 1997 році емігрував до Німеччини. Помер в 2003 році.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (6 липня 1944)
  • 1-го класу (16 листопада 1944)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • Чорний (7 вересня 1944)
  • Срібний (1 березня 1945)
• Відзнака снайпера 3-го ступеня (21 листопада 1944)
• Відзначений у Вермахтберіхт
  • «Снайпер Суткус із 196-го гренадерського полку впродовж п'яти місяців убив 125 ворогів.» (25 листопада 1944)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (29 листопада 1944)

Бібліографія

• Im Fadenkreuz – Tagebuch eines Scharfschützen, Munin Verlag, ISBN 978-3980721585

Джерела

• (нім.) Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.
• «Lietuvos aidas», Nr. 93(6814). Saulius Šaltenis. «Karo meistras». May 6, 1995
• (нім.) Murawski, Erich. Der deutsche Wehrmachtbericht 1939—1945, vom 1.7.1944 bis zum 9.5.1945. Schriften des Bundesarchivs 9, Boppoard am Rhein: Harald Boldt Verlag, 1962
• (нім.) Sutkus, Bruno (2003), Im Fadenkreuz — Tagebuch eines Scharfschützen. Munin.
• (рос.) Бруно Сюткус. Железный крест для снайпера. Убийца со снайперской винтовкой. — Яуза-Пресс, 2011. — P. 226. — (Жизнь и смерть на Восточном фронте). — ISBN 978-5-9955-0227-2.
• (рос.) Бруно Суткус: как лучший снайпер вермахта стал рядовым советским шахтером [Архівовано 24 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• «Respublika», № 284(1694). Grazina Asembergiene. «209 kartus gyvas». 4 грудня 1995
• Die Wehrmachtberichte 1939-1945, Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945, Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, München 1985, S. 345, ISBN 3-423-05944-3