Перейти до вмісту

Бужинська Катерина Володимирівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бужинська Катерина)
Катерина Бужинська

Катерина Бужинська (2025 рік)
Катерина у 2025 році
Основна інформація
Дата народження13 серпня 1979(1979-08-13) (46 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняНорильськ, Красноярський край, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Професіяспівачка
Освіта

КІМ ім. Глієра

Київський національний університет культури і мистецтв
Співацький голосмецо-сопрано Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваукраїнська
російська
англійська
італійська
іспанська
іврит
болгарська
Жанрипоп-музика
ПсевдонімиКатерина Бужинська
ЛейблGolden Music UA
Нагороди
Народний артист України
Заслужений артист України
Заслужений артист України

Орден святої рівноапостольної княгині Ольги (ПЦУ)
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Катерина Володимирівна Бужинська (ім'я при народженні — Катерина Володимирівна Ящук[1], 13 серпня 1979, Норильськ, Російська СФСР, СРСР) — українська співачка, мецо-сопрано (альт)[2]. Володарка гран-прі «Слов'янського базару» (1998)[3], народна артистка України[4]. Учасниця фестивалю «Санремо» (2001)[5].

Має пісні українською, російською, англійською, італійською, іспанською, івритом, болгарською.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Катерина Володимирівна Бужинська народилась 13 серпня 1979 року в Норильську, де прожила три роки, але потім родина переїхала до Чернівців, на батьківщину матері. На початку кар'єри виступала під прізвищем батька Ящук, пізніше взяла прізвище матері — Бужинська[1].

Успіхи Катерини Ящук на початку творчого шляху пов'язані з дитячим ансамблем «Дзвінкі голоси» в палаці піонерів в Чернівцях та вчителем Марією Когос, у якої також вчилася Ані Лорак[6]. Катерина Ящук також працює в Чернівецькій філармонії[7]. В 1994 році Катерина стає фіналісткою програми першого каналу «Утренняя звезда». Після закінчення 9 класів Чернівецької середньої школи № 33, в 1993 році вступає до спеціалізованого Чернівецького музичного училища імені С. Воробкевича. В 1995 році Катерина Бужинська стає переможницею престижних українських пісенних конкурсів «Дивограй», «Первоцвіт», «Кольорові сни», «Червона рута».

Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв з відзнакою.

Початок кар'єри (1996—1999)

[ред. | ред. код]

В 1996 році Катерина Бужинська бере участь на фестивалі «Веселад» та здобуває перше Гран-прі[8]. В тому ж році, за запрошенням свого продюсера Юрія Квеленкова, їде до Києва, де, склавши іспити, вступає до другого курсу Київського інституту музики імені Р. М. Глієра на відділення «Естрадного вокалу»[9], де штудіювала вокал в Тетяни Миколаївни Русової[10].

В 1997 році отримує Гран-прі на фестивалі «Молода Галичина» та «Крізь терни до зірок»[11], і першу премію на «Пісенний вернісаж». В 1997 році успіхи співачки були оцінені у програмі «Шлягер року» — в номінації «Відкриття року».

В 1998 році отримує гран-прі на фестивалі «Слов'янський базар-98»[12][13] за виконання пісні «Приречена» на вірші Ю. Рибчинського та музику Сержа Лами[14].

Бужинська співпрацює з поетом Юрієм Рибчинським та композитором Олександром Злотником і після перемоги на «Слов'янському базарі»[15]. Пісні та музика, які вони створили стали хітами: «Лід», «Романсеро», «Непокірна», а кліпмейкер Наталія Шевчук робить для них відео. В 1998 році співачка стала володарем премії «Прометей-престиж» в номінації «Юний талант»[16] в програмі «Людина Року»[17][18]. В 1998 році виходить дебютний альбом Катерини Бужинської «Музика, яку я люблю».

В 1999 році отримує Гран-прі за участь на фестивалі «Мальви» в місті Біла Підляська (Польща)[14]. В цьому ж році виходить її другий альбом — «Лід». На цю ж пісню було відзнято кліп, в якому взяли участь українські фігуристи Юлія Обертас та Дмитро Паламарчук[19].

2000—2008

[ред. | ред. код]

У 2000 р. з успіхом закінчує Київське вище музичне училище та отримує диплом бакалавра за спеціальністю «артист естради». В 2001 році Бужинська стає першою представницею України на фестивалі в Сан-Ремо (Італія)[20], де виконала пісню «Україна»[21]. При співпраці зі студією НАК в тому ж році виходить альбом «Полум'я». В 2001 році Наталія Шевчук зняла кліп на пісню «Романсеро» із наступного альбому. Зйомки кліпу проходили в Музеї етнографії Пирогово в Києві, але антураж обирався під іспанську та циганську культуру. Текст про шалене кохання та зраду написав Юрій Рибчинський[22]. Президент України нагороджує Бужинську званням Заслуженої артистки України[23].

Другий кліп на історичну тему для пісні на слова Юрія Рибчинського «Чингісхан» зняв Баходир Юлдашев. Ідея створення художньої роботи із залученням акторів виникла у продюсера співачки за декілька років до зйомок[24], але реалізувати в 2002 році її зміг за своїм сценарієм Юлдашев на базі Ташкентської кіностудії «Узбекфільм», актори якої також узяли участь в масовках та постановочних боях. Узбецький актор Джавахир Закіров зіграв хана, а Катерина Бужинська його полонену, надалі — дружину, яка в кінці кліпу вбиває хана[25].

У 2003 році Бужинська випускає альбом «Романсеро». Після завершення роботи над альбомом «Коханою назви» у 2006 році, йде в декретну відпустку[26]. У 2008 році співачці було подаровано зірку на алеї зірок у Чернівцях[27].

2009—2013

[ред. | ред. код]

В травні 2009 року нагороджена орденом святого Станіслава[28]. У жовтні 2009 року отримала нагороду «Жінка III тисячоліття».[29].

У 2011 році разом з Володимиром Кузіним перемагає в фіналі телевізійного шоу на телеканалі Україна «Народна зірка-4»[30] та проводить сольний концерт «Королева натхнення»[31].

У 2012 році Олександр Філатович зробив кліп на пісню «Примарилось», музику до якої написав Віктор Чайка, а вірші — Віктор Іонов — її раніше в 2007 році виконала Ірина Аллегрова[32].

В травні 2013 року отримує музичну нагороду «Найкращий український дует року» в номінації «Гордість української пісні» за виконання пісні «Дві зорі» в дуеті з П.Чорним[33].

2014—2016

[ред. | ред. код]

В червні 2014 року — виходить восьмий альбом «Нежный, родной».

В липні 2014 року — присвятила пісню Героям нашого часу «Солдат України»[34]

В травні 2015 р. відбувся благодійний «Україна — це ми» у Болгарії, Угорщині, Австрії, Чехії, Німеччині, Італії, Іспанії, Польщі і Україні.

26 травня 2015 року — отримує музичну премію «Золотий диск» за альбом «Як у нас на Україні».

26 травня 2015 року — отримує нагороду від УПЦ КП «За жертовність і любов до України».

Указом Президента України № 670/2015 від 1 грудня 2015 роки за значний внесок в історію і розвиток української культури, патріотизм, популяризацію української пісні у всьому світі, благодійність, волонтерську діяльність і любов до рідного краю, співачці Катерині Бужинської присвоїли звання «Народний артист України».

28 лютого 2016 року бере участь в регіональному конкурсі «Благодійна Україна». В рамках конкурсу «Благодійна Україна» Народна артистка України Катерина Бужинська була нагороджена медаллю «За благодійність в Україні», також співачці вручили диплом «За благодійну та волонтерську діяльність».

2017

[ред. | ред. код]

18 травня 2017 року нагороджена орденом «Берегиня України» міжнародного проекту «Я — Українка»

Особисте життя

[ред. | ред. код]

2З квітня 2014 року вийшла заміж за болгарського підприємця Дімітара Стойчева (болг. Димитър Стойчев).

27 грудня 2016 року народила сина Дмитра та доньку Катерину[37].

Пісенні досягнення та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Музична премія «Золотий диск» за альбом «Як у нас на Україні» (березень–травень 2015), тираж понад 200 000 копій.[38]
  • Премія «Шлягер року» за пісню «Україна — це ми» (грудень 2014), понад 13 млн переглядів на YouTube і понад 14 000 Shazam-пошуків.[39]
  • Офіційний кліп «Україна — це ми!» опубліковано на каналі артистки на YouTube — понад 13 млн переглядів.[40]

Фестиваль «Під сонцем Болгарії»

[ред. | ред. код]

З 2019 року є організатором дитячо-юнацького фестивалю української культури в Болгарії. Спочатку захід мав назву «Україна — це ми!» і проходив у Ахелої[41]. 2022 року фестиваль було відновлено під новою назвою — «Під сонцем Болгарії» — та перенесено до Варни[42]. Метою фестивалю є популяризація української пісні, танцю та мистецтва серед дітей і молоді з різних країн. Участь беруть вокалісти, хореографічні колективи, театральні гурти з різних держав. Обов'язковою умовою є виконання творів українською мовою[43].

Організовує благодійні концерти в Болгарії на підтримку України. Зокрема, у місті Кітен вона провела концерт за участю українських артистів, а виручені кошти були передані на потреби ЗСУ[44].

Благодійність і громадська діяльність

[ред. | ред. код]
  • Благодійний тур «Українці в Європі» (травень 2015): концертна серія в 8 країнах (Болгарія, Угорщина, Австрія, Чехія, Німеччина, Італія, Іспанія, Польща), підтримка української діаспори.[45]
  • Тур «Воля» (2023, разом з Михайлом Грицканом): понад 250 благодійних концертів, зібрано понад 6 млн грн для ЗСУ, відзначено відзнакою «За сприяння війську» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.[46]

Проєкти та творчі здобутки

[ред. | ред. код]

У 2023—2024 роках гастролювала з програмою «Воля» в Україні та в Польщі, Норвегії, Іспанії, Італії, Чехії, США, Німеччині та Болгарії[47].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Відомі пісні

[ред. | ред. код]
  • Україна — це ми
  • Як у нас на Україні
  • Романсеро
  • Духмяна ніч
  • Солдат України
  • Європа і Україна
  • Закохана в осінь
  • Сила кохання
  • Поцілуй мене так
  • По краю прірви
  • Бажаний
  • Королева натхнення
  • VIVA Svoboda
  • Найкращі подруги
  • Україна — вишиванка
  • Приречена
  • Обіцяю
  • Любов і щастя
  • Зорі
  • Лід. Баллада про фігурне катання

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1998 — Музыка, которую я люблю
  • 1999 — Лёд
  • 2001 — Пламя
  • 2003 — Романсеро[62]
  • 2005 — Любимой назови[63]
  • 2011 — Королева вдохновения[64]
  • 2012 — Як у нас на Україні[65]
  • 2014 — Нежный, родной[66]
  • 2014 — Як у нас на Україні (оновлений)[67]
  • 2026 – Кохання поголіт Кохання моноліт

Відеографія

[ред. | ред. код]
Рік Кліп Режисер Автори тексту та музики
2002 «Чингисхан» Баходир Юлдашев Юрій Рибчинський та Сергій Гримальський[25]
2004 «Як у нас на Україні» Наталія Шевчук Валерія Серова, Олег Харитонов
2006 «Сладкая любовь» Наталія Шевчук Олег Гаврилюк
2007 «Звёзды» Наталія Шевчук Віталій Куровський, Руслан Квінта
2003 «Женщина-матадор» Наталія Шевчук Олександр Вратарьов[68], Gipsy Kings
2005 «Свобода» Наталія Шевчук Юрій Рибчинський, Вікторія Васалатій
2003 «Непокорная» Наталія Шевчук Юрій Рибчинський, Ніколо Петраш
2001 «Романсеро» Наталія Шевчук Юрій Рибчинський, Юрій Рибчинський[22]
2006 «Осень» Наталія Шевчук Олександр Єгоров, Віталій Куровський
2004 «Разговор» Наталія Шевчук Ю. Ключников
1999 «Лёд» Максим Паперник Юрій Рибчинський, Олександр Злотник[69]
2000 «Счастье, что снится» Семен Горов[70] Віталій Пастух, Василь Ткач[71]
1999 «Новогодняя» Семен Горов Ірина Бартошевська[72]
2009 «You are the best» Наталія Шевчук Ю. Рибчинський, О. Ларіна
2009 «Белая пантера» Алан Бадоєв[73] Сергій Бакуменко[74]
2010 «Обещаю» Олександр Філатович[75] Олексій Малахов
2011 «Любовь и счастье» Олександр Філатович[75] Анатолій Толстоухов, Олег Шак[76]
2011 «Желанный» Олександр Філатович[31][75] Лариса Архипенко, Віталій Волкомор
2012 «Померещилось» Олександр Філатович[77] Віктор Іонов, Віктор Чайка
2015 «Мы стоим друг друга» Катя Царик Ольга Животкова, Ольга Животкова
2026 «Кохання моноліт» Наталія Будиньска, Наталія Гордієнко  

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Лариса Рябенко. Екатерина Бужинская : [арх. 7 березня 2010] // Киевские ведомости. — 2010. — № 34.
  2. ↑ Наталия ФЕЩУК (7 червня 2009). Катя БУЖИНСКАЯ. Бульвар Гордона. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |deadur= (довідка)
  3. ↑ Катя Бужинська. www.cheremshyna.org.ua. Процитовано 26 лютого 2026.
  4. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2015 року № 670/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 24-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  5. ↑ Sanremo 2001: Kateryna Buzhynska. Suspilne Mediateka (англ.). Процитовано 26 лютого 2026.
  6. ↑ Наталия ФЕЩУК (3 жовтня 2009). Мария КОГОС. Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-19 у Archive.is]
  7. ↑ Елена Юрченко (19 березня 2009). Екатерина Бужинская: «Если решу выйти замуж, пресса об этом знать не будет». Новая. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  8. ↑ Вия Коренькова (20 вересня 1996). НАСТОЯЩЕЕ И БУДУЩЕЕ УКРАИНСКОЙ ПЕСНИ. ZN,UA. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  9. ↑ Вокал. Киевский институт музыки имени Р. М. Глиэра. 10 лютого 2013. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-14 у Archive.is]
  10. ↑ Екатерина Андрус (22 жовтня 2012). Участница «Шоу№1» - наша Саша!. Никополь-ART. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-18 у Archive.is]
  11. ↑ Виктория Муратова (29 серпня 1997). КОЛИЧЕСТВО ТЕРНИЙ. ZN,UA. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  12. ↑ Тамара Мартынова. . — № 149.
  13. ↑ Тетяна Поліщук (11 липня 1998). Катя БУЖИНСЬКА: «Я — найкраща!». День. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  14. ↑ а б Евгений Шелестов. После победы на престижнейшем польском песенном конкурсе Катя Бужинская собирается победить ещё раз // Факты. — 1999.[недоступне посилання з лютого 2019]
  15. ↑ Анна ШЕСТАК (9 грудня 2008). Злотнику — орден, Повалий — икону. Бульвар Гордона. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  16. ↑ Олександр Беленький (3 жовтня 1998). Определены соискатели премии «Прометей-Престиж». День. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  17. ↑ ЛАУРЕАТИ ПРОГРАМИ "ЛЮДИНА РОКУ – 98". КІНТО. 2 січня 1999. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-11 у Archive.is]
  18. ↑ Володарі титулу «Людина року – 1998». Людина року. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-18 у Archive.is]
  19. ↑ Сергей В. ДАЦЕНКО (15 січня 2000). На чемпионате Украины отсутствовали многие лидеры, зато присутствовала известная певица Катя Бужинская. Факты. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  20. ↑ Юлия Сычева. Екатерина Бужинская: «Я даже встречалась с одесситом» // ТАЙМЕР. — 26.10.2010.
  21. ↑ Григорий СВИРИДОВ (16 березня 2001). В Сан-ремо Катя Бужинская пела под аккомпанемент Рикки Мартина. Факты. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  22. ↑ а б Цыганка Катя. День. 18 жовтня 2001. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  23. ↑ Л.КУЧМА (5 березня 2003). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня прав жінок і миру. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  24. ↑ Узбекские каникулы Бужинской. music.com.ua. 1 травня 2002. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 14 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-19 у Archive.is]
  25. ↑ а б Юрий ПРОФИЛОВ (20 червня 2002). Во время съемок клипа Кати Бужинской «чингисхан» в апреле в ташкенте выпал снег. Факты. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  26. ↑ Лилия МУЗЫКА (27 вересня 2006). Популярная украинская певица закончила работу над очередным альбомом и уходит в декретный отпуск. Факты. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  27. ↑ В Черновцах зажгли звезду Ани Лорак. Корреспондент.net. 6 жовтня 2008. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  28. ↑ Катя Бужинская стала кавалером. LIVEstory.com.ua. 26 травня 2009. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-19 у Archive.is]
  29. ↑ Катя Бужинская стала женщиной тысячелетия. donbass.ua. 26 травня 2009. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 27 жовтня 2009.
  30. ↑ Леся Кічура (20 листопада 2011). Катерина Бужинська: «Весь свій вільний час я прагну проводити з улюбленою донечкою». MusicUkraine.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  31. ↑ а б Лилия МУЗЫКА (12 листопада 2011). Катя Бужинская: «Андрей Джеджула мне действительно подарил кольцо». Факты. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  32. ↑ Альбом «Аллегрова 2007». Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-17 у Archive.is]
  33. ↑ Поплавський нагородив найкращих українських виконавців. tabloid.pravda.com.ua. 17 травня 2013. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  34. ↑ Катерина Бужинська — Солдат України. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 5 серпня 2015.
  35. ↑ Юлия ГРЕЧКА (11 лютого 2007). Владимир Ростунов не признает ребенка Кати Бужинской своим. Gazeta.ua. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  36. ↑ Кристина Крыжановская (2 квітня 2007). Катя Бужинская: «У меня сейчас просто шикарная грудь!». Stars. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-12 у Archive.is]
  37. ↑ катерину Бужинскую выписали с детьми из роддома. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  38. ↑ Катерина Бужинська — «Золотий диск». ТСН. 10 червня 2015. Процитовано 20 червня 2025.
  39. ↑ Катерина Бужинська отримала премію «Шлягер року». УНІАН. 20 грудня 2014. Процитовано 20 червня 2025.
  40. ↑ Катерина Бужинська — Україна — це ми (відео). YouTube. Процитовано 20 червня 2025.
  41. ↑ Український репортер: Фестиваль «Україна — це ми!» у болгарському Ахелої, 2019
  42. ↑ Elita Tour: «Під сонцем Болгарії» — міжнародний фестиваль української культури, 2022
  43. ↑ ТСН: У Болгарії пройшов міжнародний фестиваль «Під сонцем Болгарії», 2023
  44. ↑ ТСН: У Кітені пройшов благодійний концерт на підтримку ЗСУ, 2023
  45. ↑ Катерина Бужинська влаштувала благодійний тур «Українці в Європі». Gazeta.ua. 10 травня 2015. Процитовано 20 червня 2025.
  46. ↑ Михайло Грицкан та Катерина Бужинська відзначені ЗСУ. ТСН. 1 липня 2023. Процитовано 20 червня 2025.
  47. ↑ Катерина Бужинська продовжує світовий благодійний тур "Воля". Telegraf. 21 березня 2024. Процитовано 20 червня 2025.
  48. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2015 року № 670/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
  49. ↑ а б Катерина Бужинська. 100v.com.ua (архів). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 червня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  50. ↑ Орден Святого Станіслава — нові нагородження. ossn.org.ua. Процитовано 20 червня 2025.
  51. ↑ Катерина Бужинська отримала нагороду «Жінка III тисячоліття». УНІАН. 24 листопада 2009. Процитовано 20 червня 2025.
  52. ↑ Її люблять за пісні. День. Процитовано 20 червня 2025.
  53. ↑ Бужинська стала «Співочим послом миру». УНІАН. 30 липня 2015. Процитовано 20 червня 2025.
  54. ↑ Ковнір, Софія (13 серпня 2021). Катерині Бужинській – 42: як виглядала зірка до популярності. Фото. OBOZ.UA (укр.). Процитовано 26 лютого 2026.
  55. ↑ Бужинська отримала нагороду «За єдність та волю». ТСН. 28 березня 2016. Процитовано 20 червня 2025.
  56. ↑ Катерина Бужинська отримала медаль. Комсомольська правда в Україні. 13 жовтня 2017. Процитовано 20 червня 2025.
  57. ↑ Катерина Бужинська отримала орден «Берегиня України». Укрінформ. 4 грудня 2019. Процитовано 20 червня 2025.
  58. ↑ Катерина Бужинська увійшла до ТОП-50 найкрасивіших жінок України. Сьогодні. 17 липня 2017. Процитовано 20 червня 2025.
  59. ↑ The Most Beautiful Women склав список найкрасивіших українок. www.ukrinform.ua (укр.). 8 серпня 2012. Процитовано 26 лютого 2026.
  60. ↑ Катерина Бужинська презентувала відверту сповідь, яка відгукнулась жінкам військовослужбовців. viva.ua (укр.). 2 грудня 2025. Процитовано 3 грудня 2025.
  61. ↑ The Most Beautiful Women склав список найкрасивіших українок. www.ukrinform.ua (укр.). 8 серпня 2012. Процитовано 25 лютого 2026.
  62. ↑ Катя Бужинская – Романсеро. www.discogs.com. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 10 лютого 2013.
  63. ↑ Екатерина Бужинская – Любимой Назови. www.discogs.com. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 10 лютого 2013.
  64. ↑ Катя Бужинская – Королева Вдохновения. www.discogs.com. Процитовано 10 лютого 2013.
  65. ↑ Катя Бужинська – Як У Нас На Україні. www.discogs.com. Процитовано 10 лютого 2013.
  66. ↑ Катя Бужинська – Нежный,родной. www.discogs.com. Процитовано 10 лютого 2013.
  67. ↑ Катя Бужинська – Як у нас на Україні (обновлен). www.discogs.com. Процитовано 10 лютого 2013.
  68. ↑ НОВЫЙ ВИДЕОКЛИП КАТИ БУЖИНСКОЙ. Укрінформ. 29 грудня 2003. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2019-11-25 у Wayback Machine.]
  69. ↑ Станіслава МІОДУШЕВСЬКА (9 липня 1999). У наших фигуристок появился свой гимн. Факты. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-17 у Archive.is]
  70. ↑ У ДАНЫ ИНТЕРНЕШНЛ ПОЯВИЛАСЬ КОНКУРЕНТКА. Сегодня. 20 травня 2000. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  71. ↑ Гурген ГРИГОРЯН (23 червня 2000). Что снится Кате Бужинской. 2000. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
  72. ↑ Катя бужинская будет встречать новый год в белом. Факты. 15 грудня 1999. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  73. ↑ Ліліанна Семенюта (8 жовтня 2012). Секреты белой пантеры. Счастливая. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2014-09-16 у Wayback Machine.]
  74. ↑ Анастасія Паніна (3 червня 2010). "Белая пантера" Сергея Бакуменко. DELFI. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 15 лютого 2013.
  75. ↑ а б в Филатович Александр Александрович. Аргументы и Факты Украина. 10 лютого 2013. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-12 у Wayback Machine.]
  76. ↑ Катя Бужинська презентувала кліп на пісню «Любов і щастя». musicukraine.com. 13 лютого 2011. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013.
  77. ↑ Ольга Шум (17.01.2013). Катерина Бужинская: Я хочу еще троих детей. IVONA. Архів оригіналу за 29.01.2013. Процитовано 18 січня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бужинська_Катерина_Володимирівна&oldid=47610335