Букаву
| Місто
Букаву
 Координати 2°31′ пд. ш. 28°51′ сх. д. / 2.517° пд. ш. 28.850° сх. д.Координати: 2°31′ пд. ш. 28°51′ сх. д. / 2.517° пд. ш. 28.850° сх. д.
* суахілі
|
Бука́ву (раніше — Костерманвіль, фр. Costermansville, нід. Costermansstad) — місто-порт в Демократичній Республіці Конго, адмістративний центр провінції Південне Ківу. В місті 241 690 жителів (2009), ще близько 250 тис. живуть в передмістях.
Зміст
Географічне положення[ред. • ред. код]
Місто знаходиться на сході Демократичної Республіки Конго в провінції Південне Ківу, на південному березі озера Киву, недалеко від національного парку Канузи Биега.
В декількох кілометрах від міст а(на кордоні з Руандою) розташована миротворча база ООН.
Історія[ред. • ред. код]
Букаву заснований в 1901 році бельгійським колоніальним управлінням і називався до 1966 рокуг Костерманвіль. До 1960 року місто було улюбленим місцем поселення бельгійців, яких приваблював не гарячий клімат (озеро Киву знаходиться на висоті 1500 м над рівнем моря). На березі озера було споруджено багато вілл.
Букаву був важливим транспортним та адміністративним центром цілої провінції Киву. Проте під час Конголезької кризи 1960-х місто почало занепадати.
В ході війни та геноциду в Руанді біженці з Руанди створили велику проблему в регіоні Великих озер Африки. Букаву став центром повстання Хуту проти влади Тутсі в Руанді. Війська Руанди напали на Букаву в листопаді 1996, що призвело до Першої Конголезької Війни. Біля Букаву були сутички між повстанцями та силами уряду Конго.
Збройний конфлікт 2004 року[ред. • ред. код]
Початок збройного конфлікту пов'язаного з діями заколотного генерала Л. Нкунди, який вивів близько тисячі підкоряються йому солдат — колишніх повстанців з провінції Північна Ківу та 2 червня 2004 року захопили головний центр провінції Північна Ківу — м. Букаву. Цю операцію Нкунда провів разом з іншими колишніми повстанцями лідером — представником тої ж народності баньямуленге (в республіці їх називають конголезькими тутсі через мовну схожіть з руандійськими тутсі) полковником Ж. Мутебусі, недавно відстороненим від посади командующого 10-м воєнним регіоном країни. Командири повстанців стверджували, що вони захищали членів племені баньямуленге — конголезьких тутсі.
2 липня 2004 року Рада Безпеки (РБ) ООН розповсюдила заяву свого представника, в якой містилось рішуче обговорення збройного конфлікту в Букаву і заклик воюючих сторін до миру.
В самому Киншасе новина про взяття Букаву повстанцями викликала маштабні безлади та спроби захопити комплекс будівель ООН. Охорона штаб-квартири та конголезка поліція змушені були застосувати сльозоточивий газ та зброю. В результаті 12 людей були вбиті. Аналогічні демонстрації відбулись в містах Гома, Лубумбаші та Кісі.
По деяким даним близько 10 тис. жінок було зґвалтовано, коли генерал Лоран Нкунда дав солдатам три дні на розграбування міста[1].
9 липня 2004 року урядові війська увійшли в м. Букаву, не зустрівши ніякого спротиву. Напередодні повстанці покинули місто. На сході країни (в районі м. Каманьола) розпочались бої урядових військ та повстанців. Найбільш жорстке зіткнення відбулось біля міського мосту, що знаходився в декількох сотнях метрів від кордону з Руандою. Там урядові війська блокували дорогу, що веде з міста на північ і південь. В ході бойових дій гвинтокрили миротворчих сил ООН в ДРК обстріляли позиції повстанців.
На переговорах, які відбулися 25 липня 2004 року в столиці Нігерії — м. Абудже, президенти ДРК Ж. Кабіла та Руанди П. Кагаме виразили намагання не допустити виникненню нового збройного конфлікту та підтвердили необхідність притримуватись виконання Преторійского мирного договору[2].
Пам'ятки[ред. • ред. код]
Кафедральний собор Нотр-Дам-де-ля-Пе, що стоїть на невеликому пагорбі — головний католичний храм країни. Саме Букаву відомий як оплот християнства в Конго. В місті знаходиться резиденція архієпископа та Католичний університет.
Від колоніальних часів зберігся двоповерховий білий будинок з садом — резиденція губернатора. В місті діє Інститут наукових досліджень Центральної Африки, ГЕС Рузізі («Муруру»).
Знаменитий пішохідний міст «Чопо» через річку Рузізі (зв'язує озера Киву та Танганьика), який в середині 1990-х пропустив через себе мільйони біженців з Руанди та назад[3].
Економіка[ред. • ред. код]
Міська промисловість збереглась, ще з колоніальних часів та представлена хімією (фармацевтика, інсектициди), пивоварінням та поліграфією. На підприємствах здійснюється первинна обробка хінної кори, піретруми, кафи. Також є текстильна промисловість, виробництво будматеріалів, ремонт суден.
У місці є мережа дилерських контор, що продають руду касітеріту та колтану, що добувають на шахтах в районі Сзибиру поблизу Букаву та використовуваних при виготовленні мобільних телефонів, DVD-приводів та комп'ютерів відомими компаніями та брендами.
Транспорт[ред. • ред. код]
Аеропорт[ред. • ред. код]
Міжнародний аеропорт знаходиться в 30 км від міста.
Автомобильный транспорт[ред. • ред. код]
Асфальтована дорога, що зв'язує Букаву з м. Увира, яке знаходиться менше ніж в 20 км. від міста. Перевезення по ній здійснюються маршутними таксі (в дорозі 2,5 год.; вартість — 6$ з людини). Частина траси проходить по території Руанди. До Увира також є ґрунтова дорога в обхід Руанды, через м. Нгому. По маршруту в 6 ранку відправляється рейсовий автобус.
Поромне сполучення[ред. • ред. код]
Всі повідомлення з Гому здійснюється по водах озера Ківу.
Населення[ред. • ред. код]
Релігія[ред. • ред. код]
Город є центром однойменної католичної архієпархії.
Події[ред. • ред. код]
- 31 липня 2005 року в Букаву в віці 55 років був вбитий Паскаль Кабунгулу Кібембі (Pascal Kabungulu Kibembi). Паскаль був віце-президентом релігійної правозахисної головної групи в районі Великих озер (Ligue des Droits de l’Homme dans la Région des Grands Lacs).
- 4 серпня 2006 року при посадці в аеропорту міста Букаву розбився літак російського виробництва Ан-28, який належав компанії Air Traset. В катастрофі загинуло 17 людей. В екіпажі було двоє громадян України, а командир був громадянином Росії[4].
- 13 липня 2007 року в Букаву був вбитий журналіст та правозахисник Серж Махеш (Serge Maheshe). Він працював редактором на радіостанції «Окапи» в Букаву, субсидованої ООН.
Вихідці з міста[ред. • ред. код]
- Стефанос (Хараламбідіс) — митрополит Таллінский та всієї Естонії, возглавляющий Естонську Апостольсько-Православну Церкву.
Примітки[ред. • ред. код]
|
||||||||
