Населення Демократичної Республіки Конго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Демократичної Республіки Конго M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 79,375 млн осіб
Густота 34,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,27 ‰
Природний рух
Природний приріст 2,45 %
Народжуваність 34,88 ‰
Смертність 10,07 ‰
Смертність немовлят 71,47 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 42,65 %
 • 15–64 років 54,72 %
 • старіші за 65 років 2,63 %
Середня тривалість життя 56,93 року
 • чоловіків 55,39 року
 • жінок 58,51 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,73 чол./жін.
Етнічні групи
Нація конголезці (заїрці)
Мови
Офіційна французька

Населення Демократичної Республіки Конго. Чисельність населення країни 2015 року становила 79,375 млн осіб (20-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність конголезців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 34,88 ‰ (23-тє місце у світі), смертність — 10,07 ‰ (43-тє місце у світі), природний приріст — 2,45 % (26-те місце у світі) [⇨].

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність в Демократичній Республіці Конго, станом на 2015 рік, дорівнює 34,88 ‰ (23-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,66 дитини на одну жінку (23-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 17,7 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,9 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2014 рік)[1].

Смертність в Демократичній Республіці Конго 2015 року становила 10,07 ‰ (43-тє місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,45 % (26-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Демократичної Республіки Конго, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Демократичної Республіки Конго становить 18,4 року; 18,118,6 (213-те місце у світі): для чоловіків — 18,1, для жінок — 18,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 56,93 року (206-те місце у світі), для чоловіків — 55,39 року, для жінок — 58,51 року[1].

Вікова структура населення Демократичної Республіки Конго, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 42,65 % (17 061 640 чоловіків, 16 793 575 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,41 % (8 522 085 чоловіків, 8 474 211 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 29,75 % (11 783 887 чоловіків, 11 829 078 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,56 % (1 329 384 чоловіка, 1 495 329 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,63 % (879 823 чоловіка, 1 206 123 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,2 року, жінки — 19 років, загалом — 21,6 року (дані за 2007 рік)[2].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 34,1 особи/км² (185-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Демократична Республіка Конго середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 42,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,96 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Кіншаса (столиця) — 11,587 млн осіб, Лубумбаші — 2,015 млн осіб, Мбужі-Маї — 2,0 млн осіб, Кананга — 1,17 млн осіб, Кісангані — 1,04 млн осіб, Букаву — 832,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,27 ‰ (123-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 245,05 тис. біженців з Руанди, 5,59 тис. з Південного Судану, 112,77 тис. з Центральноафриканської Республіки, 34,29 тис. з Бурунді[1].

У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 1,555 млн внутрішньо переміщених осіб, через збройний конфлікт між урядовими загонами і повстанцями з середини 1990-х років, переважно в східних провінціях[1].

Демократична Республіка Конго є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
монго
  
17%
луба
  
18%
конго
  
12%
інші
  
47%

Головні етноси (з більш ніж 200) країни: народи банту (монго, луба, конго та інші) — 80 % населення[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови ДР Конго (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
%
лінгала
  
%
кінгвана
  
%
кіконго
  
%
чилуба
  
%

Офіційна мова[4]: французька. Інші поширені мови: лінгала — лінгва франка, кінгвана, кіконго, чилуба.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в ДР Конго (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
50%
протестанти
  
20%
кімбангісти
  
10%
мусульмани
  
10%
місцеві вірування
  
10%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 50 %, протестантизм — 20 %, кімбангізм — 10 %, іслам — 10 %, синкретичні секти і місцеві вірування — 10 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2012 року становив 63,8 % дорослого населення (віком від 15 років, що можуть читати й писати французькою, або мовами лінгала, кінгвана, шилуба): 78,1 % — серед чоловіків, 50 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,2 % ВВП країни, станом на 2013 рік (157-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 8 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,3 % ВВП країни (123-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 71,47 ‰ (12-те місце у світі); хлопчиків — 75,07 ‰, дівчаток — 67,75 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 693 випадків на 100 тис. народжень (17-те місце у світі)[1].

Демократична Республіка Конго входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, трипаносомоз (сонна хвороба), шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 446,6 тис. хворих на СНІД (17-те місце в світі), це 1,04 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (46-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 24,1 тис. осіб (12-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,7 % (185-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 23,4 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 81,1 % населення в містах і 31,2 % в сільській місцевості; загалом 52,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 28,5 %, в сільській місцевості — 28,7 %, загалом по країні — 28,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,68 км³ на рік, або 11,25 тонни на одного мешканця на рік: з яких 68 % припадає на побутові, 21 % — на промислові, 11 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 95,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 90,1 %; частка осіб похилого віку — 5,8 %, або 17,2 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 63 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,3 %, верхній дециль — 34,7 % (станом на 2006 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 61,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 9 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 19 %, у сільській місцевості — 2 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 3,016 млн унікальних інтернет-користувачів (143-тє місце у світі), що становило 3,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 28,58 млн осіб (24-те місце у світі)[1]. Дані по структурі зайнятості економічно активного населення у господарстві країни відсутні. 8,284 млн дітей у віці від 5 до 14 років (42 % загальної кількості) 2010 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Один з найбільших африканських виробників канабісу, переважно для домашнього вжитку; наркоторговці використовують відсутність контролю судноплавства для транзиту псевдоефедрину через столицю; через корупцію і відсутність контролю в банківській сфері, країна уразлива до відмивання грошей (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Демократичної Республіки Конго не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[5][6].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,73 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення ДР Конго[7]
Рік Населення Зміна
1950 12 184 000
1960 15 368 000 +26.1%
1970 20 267 000 +31.9%
1980 27 019 000 +33.3%
1990 36 406 000 +34.7%
2000 49 626 000 +36.3%
2010 65 966 000 +32.9%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Democratic Republic of the Congo : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 21 May. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]