Бух Арон Фроїмович
| Бух Арон Фроїмович | |
|---|---|
| Народився |
31 березня 1923 Бердичів, Київська губернія, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
21 лютого 2006 (82 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Востряковський цвинтар |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | художник |
| Знання мов | російська |
| Членство | СХ СРСР |
Бух Арон Фроімович (31 березня 1923 року, Бердичів (тоді Київської губернії - нині Житомирської обл.) - 21 лютого 2006, Москва) - російський художник-імпресіоніст, член Союзу художників СССР.
Біографія[ред. | ред. код]
Бух Арон Фроімович народився 21 лютого 1923 року в єврейській родині дрібного підприємця. Його батько тримав у місті мануфактурний магазин.
Маленький Арон ще з півторарічного віку почав захоплюватися малюванням. А з трьох років в його руках практично завжди був олівець.
У 1926 році відбулося фактичне згортання НЕПу і сім'я маленького Арона, побоюючись погромів, переїхала до Москви, залишивши все майно та магазин у Бердичеві. Жили вони у глибокому підвалі. У 1937 р., у віці 14 років, розпочинає навчання у Будинку художнього виховання дітей Радянського району Москви. Але у 1941р. навчання змушено припинилося в зв'язку з початком Другої світової війни. Сім'я переїхала до міста Енгельс Саратовської області.
Арон збирався піти добровольцем на фронт, але його не взяли. І у 1941-1944 рр. працював на оборонному заводі у м. Енгельс , де робив прилади нічного бачення для військових літаків. Після повернення до Москви, у 1944-1945 рр. Арон відвідував художню студію при Всесоюзній центральній раді професійнх спілок (ВЦРПС). Там він навчався у талановитого майстра пейзажу та художника-живописця К. Ф. Юона. У 1947 р. закінчив з відзнакою Московське обласне художнє училище "Пам'яті 1905 р" у знаменитого радянського художника та педагога В. М. Бакшеєва. Арон пройшов чудову професійну школу і захистив з відзнакою дипломну роботу "Весна на Срітенці". Після цього почав активно виставляти свої роботи.
З 1948 р. - постійний учасник московських, республіканських та всесоюзних художніх виставок.
З 1959 р. - член Спілки художників СРСР
Помер 21 лютого 2006 року у віці 82 років. Похований у Москві на Востряковському кладовищі.
Творчість[ред. | ред. код]
З зошита Буха: "Не втомлюватися кожен день бачити вперше. Найвірніший спосіб кинути щось – це не починати зранку. Я працюю – значить живу, я живу – значить працюю". "Не чекати, поки якась бездарна, злочинна чи випадкова рука долі уб'є тебе, сам знищ себе працею". "Тільки праця дає можливість відрізнити дійсність від сну". [1]
Арон Бух щодня практикувався в художньому мистецтві. Інколи навіть писав нові роботи зверху старих, коли не знаходилось чистих полотен. Він малював лише те, що любив найбільше - ліс, стару Москву, квіти та оголених жінок. А найбільше - свою музу та опору - жінку Майю.
З 1950-х до початку 1980-х Арон Бух захоплювався імпресіонізмом. Незважаючи на членство у Спілці художників, він не був офіційним художником — стосунки із системою у нього не склалися, що призвело до творчої самоізоляції. Втім, неофіційне мистецтво, яке існувало в Радянському союзі паралельно, художника також не приваблювало. Все життя він працював так, ніби довкола не існувало жодних актуальних течій.[2]
Однак, на початку 1980-тих, захопився експресіонізмом. Художник працював у різних жанрах: натюрморт, пейзаж, "міські фантазії", ню, портрет, автопортрет. Праці зрілого періоду відрізняються енергійним різноманіттям барв, покладеним сміливим мазком. Бух неначе ліпив свої полотна. Він не змішував фарби, а накладав їх широкими кистями, мастихіном, флейцем чи руками. Іноді картина складалася із 10 шарів.
"Сам процес роботи Арона Буха є неймовірно красивим творчим актом. Він не просто сідає за мольберт і починає писати натюрморт, портрет чи краєвид. Цьому передує складний підготовчий процес, коли художник налаштовує себе, переживає майбутню картину. Він каже, що "натуру треба не сприймати, як вона є, а надихатися нею. Бух намагається пізнати суть пейзажу, букету квітів або конкретної людини, вникнути, спробувати відчути їх і тільки потім, «зголоднівши», буквально накидається на полотно! Він як вулкан, який спить, але в певний момент раптом прокидається і з жерла якого з шумом вириваються снопи диму, вогню, - і на поверхню з надр землі виливається неймовірно красива вогненна лава, що вирує…» Валерій Сілаєв (старший науковий співробітник Державної Третьяковської галереї) [3]
Родина та особисте життя[ред. | ред. код]
Після повернення до Москви одружився. Жінка - Майя. Разом з нею виховував сина Фелікса, який народився 1948 р - майбутнього художника-графіка та живописця, який займався прикладною мозаїкою. В 50 років Арон Бух пішов від жінки.
Роботи митця[ред. | ред. код]
Його твори знаходяться у музеях та приватних колекція більш ніж у 20-ти країнах Америки, Азії та Європи. В Російській Федерації твори зберігаються в Державній Третьяковській галереї, Державному Російському музеї, Архангельському обласному музеї образотворчих мистецтв, Пензенській обласній картинній галереї ім. К. А. Савіцького, "Музеї перемоги" на Поклінній горі в Москві, музеї Ю. О. Гагаріна в м. Гагарині, Переяславі-Заліському історико-художньому музеї. Його картини є в колекції іспанської королеви, в музеї Гугенхейма в Нью-Йорку. Є припущення, що одна з картин ("Полдень") в експозиції Музею історії міста Бердичева (де народився Арон Бух) належить його пензлю.
Персональні виставки[ред. | ред. код]
1971 Художній салон Комбінату живописних мистецтв, Москва
1984 Виставкова зала на вул. Вавілова, Москва
1989 Галерея ЕКСПО-88, Москва
1990 Галерея 454, Детройт, США
1992 Галерея ЕКСПО-88, Москва
1993 Галерея Les OREADES, Москва
1994 Галерея FONTANAR, Мадрид, Іспанія
1996 Галерея ЕКСПО-88, Москва
1997 Галерея Les OREADES, Москва
1998 «Російський дім», Белград, Сербія
Галерея Les OREADES, Москва
Галерея ЕКСПО-88, Москва
2000 ST / art, Страсбург, Франція
EUROP / ART, Женева, Швейцарія
2001 Галерея ЕКСПО-88, Москва
Галерея ЕКСПО-88, Москва
Галерея Donkersloot, Амстердам, Нідерланди
2002 Галерея ЕКСПО-88, Москва
2003 Центральний Дім художника, Москва
Арт-Манеж, Санкт-Петербург
Галерея «ЕКСПО-88», Москва
Російська Академія мистецтв, Москва
2004 Арт-галерея Ліга, Коломна, Росія
2005 Галерея Гармонія контрастів, Москва
2006 Арон Бух. Стихія кольору. Живопис. Бізнес-центр «Павелецька», Москва
2009 Державний Російський музей, Санкт-Петербург
Арон Бух в районі. Музей Об'єкт на районі, Санкт-Петербург
Музей Арона Буха, Москва
2010 Галерея ЕКСПО-88, Москва
галереї "ЛЕС" ( спільна виставка робіт батька і сина), Москва.
2011 Музей Арона Буха, Москва
Галерея Dresden, Москва
Арт-Манеж, Москва
2012 Галерея ЕКСПО-88, Москва
2013 Московський музей сучасного мистецтва, Москва
2015 АРОН БУХ. День Різдвяна. Галерея ЕКСПО-88, Москва [4]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У 2009 в Москві було створено Музей Арона Буха.
Фото Арона Баха знаходиться на стеллі слави в Музеї єврейства м. Бердичева.
Популяризацією творчості художника займається московська галерея "Єкспо'88" . [1]
Джерела[ред. | ред. код]
- Горобчук А. П. Еврейские святыни Бердичева. Экскурс в прошлое, рассказ о настоящем. - Житомир ПП "Рута", 2013. - С. 95.
- Костриця М. Ю. Постаті землі Бердичівської: Історикр-краєзнавчі нариси. - У 2-х тт. - Т. 2. - Житомир : Косенко, 2005. - С. 196-197.
- Мартинюк М. Історія Бердичева в обличчях (біографічна енциклопедія). Житомир: Вид. ПП "Рута", 2014. - С. 56.
- Скавронський П. С., Кропивницька Н. В., Кулачок А. П. Бердичівське єрейсто іменах. Біографічні нариси / За ред. П. С. Скавронського - Бердичів: ФОП Мельник М. В., 2018. - С. 47
- Скавронський П. С. Митці Бердичева: Бух Арон Фроімович // Бердичів. - 2015. - №51. - 31 грудня. - С. 1
- http://berdychiv.in.ua/бух-арон-фроімович/ [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.]
- https://g1.gallery/ru/catalog/artists/aron-bukh/bio/ [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- https://gallerix.ru/pr/aron-bux-zhivopisat-tak-byt-v-polete/ [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- http://www.expo-88.ru/painters/1/ [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- https://www.art-story.com/collection/k_buh/ [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Бух Арон. www.expo-88.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Бух Арон. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Gallerix. АРОН БУХ. Живописать, так быть в полете. Gallerix.ru (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Арон Бух. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2021.
|
