Бучинська ікона Божої Матері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бучинська Ікона Божої Матері в Миколаївській церкві села Бучин. Фото О. Дурманенка 2014 рік.

Бучинська ікона Божої Матері  — чудотворна[1] ікона Божої Матері, особливо шанована православними християнами Волинського, Рівненського та Пінського (тепер Білорусь) Полісся; помолитись і прикластись до неї можна в Свято-Миколаївському Храмі села Бучин Любешівського району Волинської області.

15-кілометровий Хресний Хід до Бучинської ікони Божої Матері відбувається щорічно 22 травня з початком у селі Зарудче Любешівського району.

Опис[ред.ред. код]

Ікона написана олійними фарбами на полотні в західному стилі. Одягнута в срібну ризу з позолоченими нарукавниками та корону. Божа Матір зображена із складеними в молитві руками і всепроникаючим поглядом. В основу Ікони покладено виддіння Образу Богородиці італійським художником Джованні Батіста Сальві в його роботі під назвою Madonna in Sorrow (1640 рік), яка зберігається в Галереї Уффіці у Флоренції. Розміри ікони Богородиці — 65х80 см.

Ікона знаходиться в переносному кіоті перед вівтарем. До 1960 року Образ Богородиці стояв у вівтарі церкви, і тільки на великі свята її виносили на поклоніння віруючим.

Назва
Список з Бучинської Ікони Божої Матері виконаний у візантійському стилі. 2006 рік. Знаходиться в Храмі Вознесіння Господнього в Любешові.
Бучинська Ікона Божої Матері.Фото 1938 року знаходиться у приватному помешканні в селі Хоцунь.
Лик Бучинської Ікони. 1990 рік
Бучинська Ікона Божої Матері. 2000 рік
Бучинська Ікона Божої Матері. 2008 рік
Художник-реставратор Анатолій Квасюк і Бучинська Ікона Божої Матері. 2007 рік
Список з Бучинської Ікони виготовлений прочанами з Пінська. 2012 рік

Ікону Ісуса Христа, виконану в подібному стилі, («пару»), можна переглянути тут.

Історія[ред.ред. код]

В 1706 року на острівці, серед заплави річки Стохід, жителі села Бучин помітили незвичне сяйво, яке випромінювала явлена Ікона Богородиці.

Чудесні зцілення, котрі почали відбуватися перед Образом Цариці Небесної, надихнули бучинців спочатку збудувати для Неї на місті з'яви капличку, а згодом і церкву.

Під час Першої та Другої світових воєн ікону переховували у схованці серед непрохідних боліт.

До 1793 року церква в Бучині відносилась до Руської унійної церкви — (сьогоднішня Українська греко-католицька церква). З 1794 по 1921 роки до Мінської єпархії Російської православної церкви, з 1922 по 1939 роки до Поліська єпархія Польської православної церкви, а з 1944 року до Волинсько-Рівненської єпархії РПЦ. З 1990 року церква належить до Волинської єпархії Української православної церкви Московського Патріархату.

Перед Бучинським Образом Богородиці служили священики: Ілларіон Цирількевич — з 1848 по 1863 роки. Ігнатій Прушинський — з 1870 по 1875. Михайло Малевич — з 1876 по 1892. Фома Тумилович — з 1892 по 1895. Олексій Данкевич — з 1895 по 1900. Василь Оберман — з 1900 по 1915. Василь Миколайович Бєлоголовік (1893—1926) — з 1922 по 1926. Євген Кваченюк — з 1927 по 1930. Іоан Лозицький — з 1931 по 1933. Микола Роздяловський — з 1933 по 1935.

З 1961 року по 1990 рік, у зв'язку із припиненням Богослужінь в Храмі села Бучин, Ікона Богородиці вислуховувала молитовні сповіді-прохання віруючих християн у церкві села Деревок Любешівського району. В 1990 році величним Хресним Ходом Образ Богородиці на руках бучинців повернувся на своє почесне місце в Храм села Бучин.

Неодноразово Бучинську ікону злодії виносили з Храму, але кожен раз Вона поверталась. Останній раз це було в травні 2007 року.

З березня по травень 2007 року ікона Богородиці знаходилась на «лікарняному ліжку» в Музеї Волинської Ікони в Луцьку. Опікувався її «здоров'ям» художник-реставратор Анатолій Квасюк].

І вже четверте століття підряд під час весняної повені ніби пливе на хвилях Стоходу дерев'яна церковка, наповнена Божою Благодаттю за посередництвом Спасительки і Заступниці.

Господні благословення за посередництвом Богородиці[ред.ред. код]

1. В 1995 році у листі на ім'я тодішнього настоятеля Бучинського храму Отця Степана Мельника сестри Ольга та Євгенія Гембицькі, які нині мешкають в Пінську, розповіли історію зцілення їхнього брата Василя. «Одного разу мама взяла до лісу братика Василька, якому на той час виповнився один рочок і який вже починав ходити, щоб надерти кори для плетіння. В лісі братик почав голосно плакати і нічим його не можна було заспокоїти, і навіть три дні не брав грудей. Так він пролежав три тижні, хоча перед тим уже ходив ніжками. У своєму безутішному горі мама постійно плакала. Після цього випадку минуло три роки, а він так і не почав ходити. Одного разу безутішній мамі у сні з'явився старенькій дідусь і порадив піти у дев'ять дворів, попросити воску, зліпити з нього ніжку та свічку й занести до Бучинської ікони Божої Матері. Жінка зробила все, як велів дідусь і слізно просила Божу Матір про допомогу. Доки мама вернулась додому в село Ніговищі, де вони тоді мешкали, а це вісім кілометрів від Бучина, Василько уже ходив по хаті.

Слава Тобі Царице Небесна, за Твої великі милості!».

2. Отець Сергій Кульчинський (1911—2000 р.) настоятель храму села Бучин в 1936—1942 роках у своїх спогадах записаних донькою Валентиною згадує життєве випробування, яке йому щасливо пережити допомогла Бучинська ікона Божої Матері.

Отець Сергій Кульчинський 1946 р.

"У 1938 році після свята Покрови випав маленький сніг. Вранці о 7 годині я встав з ліжка і пішов через квітничок дати коровам їсти, і скоро вертаюсь до хати. Іду і бачу: мій маленький Славчик в одній сорочці біжить до мене. Я захолов, скорше притулив його до себе — і в хату. Він перед тим слабував на кір, але висипка вже зійшла. Застудився Славчик тоді страшенно. Через кілька днів температура почала підніматись. Ми рятували, як могли, домашніми способами, привозив фельдшера Дем'яна, ставив банки, гріли його, поїли молоком з медом. Та все це мало допомагало. Температура була 39,5 потім 40 і 40,5. Поїхав я до лікаря в Любешів. Тоді там був старий добрий лікар, але йому було 76 років. Він сказав, як дістанете доброго кожуха, то поїде з нами. В благочинного Отця Григорія Коршуна дістав я кожуха, і ми поїхали. Приїхали, зігрілись, він оглянув Славчика, вислухав, покивав головою і сказав: «У нього бронхопневмонія — запалення обох легень і бронхи. Становище дуже грізне, але надія на Пана Бога — я зробив усе що міг, і даю Вам ліки. Грійте, щоб не застудився, давайте обов'язково пити молоко з медом гаряче, наскільки дитина може прийняти. Все це він сказав і пояснив, що тяжко Славчик захворів тому, що після кіру застудився. Завезли ми лікаря, Славчик заснув, температура почала падати і на ранок уже була 38, він повеселішав, трішки щось з'їв, а температура продовжує падати. Я відчув щось погане і запросив диякона Никона Наумовича, церковного старосту Гната з дружиною. О п'ятій годині вечора температура стала 36. Він хворенький, заплющив очі ніби спить. 0 9 годині вечора температура вже стала 35, слухаю пульс не чую. Прошу диякона Никона: візьміть Ви, може я хвилююсь, не чую пульсу. Він каже мені: „Не чую“. Славчика я загорнув у свій кожух, ношу на руках, а дихання не чути. Я положив його, очі заплющені, підніму віку, очі не водить, вічко закривається. Мені кажуть присутні люди: „Не тривожте батюшка його, він помирає“. Я дав свічку в руки, другу поставив біля образів. Матушка Зіна мліє і падає. Я кажу їй: „Іди в церкву і молись перед Образом Божої Матері, а я буду біля Славчика“. Пішла вона опівночі із старостою в церкву, а я дивлюсь — ніяких ознак життя. І так до 5 години ранку. Раптом побачив — злівого боку на шиї артерія б'ється. „Він живий“, скрикнув я, і десь близько 6 години Славчик відкрив очі і прошепотів „Тато“. Дали йому трішки молока з медом, потім чаю пару ковтків. Незадовго з'явився у нього апетит, він почав набирати вагу і на літо вже бігав».

Перед іконою.jpg

3. У «Провінційній газеті» за 22 червня 2006 року Хаврона Тишковець із села Мутвиця Зарічнянського району Рівненської області свідчить: «Одній жінці у нашому селі, коли тріпали льон, потрапило в око сміття. Око розпухло і почало гноїтися. Осінь, зиму і весну аж до Миколи мучилася. А коли прийшла до Бучина і помолилась перед святою іконою, рану прорвало, гній витік, і жінка повернулась додому здоровою.»

4. У 2004 році в інтерв'ю для фільму «Вітер мандрів від Люб'язя до Любешова» Бущик Петро Григорович, на той час директор Любешівської середньої школи, засвідчив повчальну історію про Бучинську ікону Богородиці.

Публікації в пресі[ред.ред. код]

Багатьма дивами прославилась Бучинська Ікона Божої Матері. Найперше Диво-чудесна поява її в Бучині. За переданням, що свято зберігається у пам'яті народній, надприродно сяючу її вперше побачили в селі Морочне. «Ішла» вона по повітрю, високо над землею. Можливо, хотіла Цариця Небесна зупинитися тут, але, оскільки поряд з церквою стояв шинок і народ вів далеко не праведне життя, то й "пішла " вона далі. Через якийсь час, саме завдяки незвичному сяйву, її помітили бучинці серед болота на горбку, а точніше на дубовому пеньку. Майстровиті селяни збудували навіс, щось на зразок маленької каплички, щоб уберегти святиню від непогоди. Почали будувати церкву на високому місті (Дринищем називають), у селі, яке й селом (у теперішньому значенні) важко назвати, швидше поселення було з десяти хат. Згодом і Ікону перенесли туди. Але в дивний спосіб вона повернулась на попереднє місце. Усвідомлюючи велику таїну Божого промислу, з острахом кілька разів переносили люди Ікону до церкви. Але ікона знову і знову поверталась на те місце, де уподобала Божа Матір. Відкрилось нарешті селянам, що й церква має бути там.

Переживши усі лихоліття, і донині стоїть за селом сільський храм, а в ньому святиня, біля якої зціляють тілесні та душевні недуги усі, чия полум'яна віра — до Господа нашого Ісуса Христа та Заступниці за рід Людський — Божої Матері.

Коли я працював з архівними документами по Свято-Миколаївському храму села Бучин, Бог благословив мене віднайти опис поліських церков за 1947 рік, складений благочинним Любешівського благочиння, настоятелем храму с. Ворокомлє протоієреєм Андрієм Ковальовим. Цей звіт було складено на виконання розпорядження Волинсько-Рівненського єпископа Варлаама (Борисевича). Розповідаючи про церкви району, отець Андрій з великою любов'ю описує саме село Бучин, його привітних людей, храм і Образ Богородиці. На завершення він пише наступне: «Зі слів Отця настоятеля храму, в тридцятих роках існував проект облаштування в Бучині скита одного з жіночих монастирів, але польська влада, зацікавлена в поширенні католицизму, негативно віднеслась до цього проекту».

Отець Никон Наумович 1948 р.

Відомо, що настоятелем храму в Бучині в 1947 році був Отець Никон Наумович, який з 1936 по 1940 р. служив у цьому ж храмі дяком, а ще до того з 1922 по 1936 роки був дяком у селі Червище. Тобто протягом 18 років він або особисто брав участь, або був добре поінформований про величні храмові свята та хресні ходи, які проходили щорічно в Бучині на свято Миколая 22 травня.

Бучин 1937.jpg

Чудесні зцілення, які постійно здійснюються через ревну молитву до Богородиці, вже кілька століть підряд притягують до Бучина християн Волинського, Рівненського та Пінсього Полісся. Так, у 1939 році на храмовому святі було більше двох тисяч прочан, а літургію служили 20 священиків на чолі з єпископом Камінь-Каширським, вікарієм Поліської єпархії Антонієм (Марценко). Коли в дев'яностих роках постала незалежна держава Україна, в Бучині стараннями жителів села, під керівництвом старости церковної громади Миколи Ілліча Левковця відновили закритий комуністами в шістдесятих роках храм і повернули на своє почесне місце Чудотворний Образ Богородиці. І знову, як і кілька століть тому, до Бучина потягнулись прочани в надії бути почутими Богом перед Образом Богородиці. Кому хоч один раз пощастило відчути на собі всепроникаючий погляд Богородиці, той знову і знову мріє побувати у Бучині і скласти подячну молитву перед її Образом. Бучинська Ікона — це найдавніша і найцінніша сакральна святиня нашого району. І тому сьогодні, коли в незалежній Україні існує справжня свобода віросповідання, знову актуальним стає питання створення біля Чудотворного Образу Богородиці Бучинської православного монастиря, який буде центром духовного і молитовного єднання та місцем стяжання Божественної благодаті. Наш прекрасний Поліський край дав життя багатьом талановитим землякам, які досягли значних як духовних, так і матеріальних висот, і тому я вірю, що вони будуть раді долучитись до такої Богоугодної справи, яка закарбує їхні імена в Книзі Життя.

Традиційний хресний хід до Бучинської чудотворної ікони Божої Матері, що завжди відбувається в день пам'яті про перенесення мощей святителя Миколи-Угодника, цьогоріч міг і не відбутися. А передували цьому сумні події на початку Великого посту, про що уже повідомлялося у нашій газеті, і які викликали певний резонанс не тільки в районі, а й у всій області. Як розповідала Ганна Сухаревич, учителька місцевої школи, «наш Бучин тоді ніби постарів, поменшав, занімів, а жителі села відчули, що втратили щось найрідніше, найближче серцю. Тінь смутку, жалоби і печалі впала на село. Люди плакали, молились і … надіялись на Диво».

І як можна інакше це назвати, коли дивним Божим Промислом ікона знову повернулася до Своєї обителі — Свято-Миколаївського храму. Як і планувалося, вже о 8.30 у вівторок, 22 травня, з хлібом-сіллю зустрічали бучинці на околиці села хресний хід, очолюваний благочинним Любешівського округу Отцем Анатолієм Шкарою. Легка втома після двохгодинного переходу не затьмарила радість свята. У всіх були веселі та щасливі обличчя. Зі щирими словами вітання звернулася до присутніх учителька місцевої школи Ганна Сухаревич: «У ваших очах світиться вогник надії, що прийшли ви сюди недаремно. Кожен сьогодні хоче попросити в Матінки Божої того, що потребує ваша сім'я, устами припасти до рук Святині і попросити собі здоров'я. Бо тепер ми ще більше віримо, що ця ікона свята, що Божа сила сильніша над усе. І нашими віруючими серцями, як найвірнішими „барометрами“ Божественної благодаті, ми це відчуваємо. Від усієї душі, від щирого серця бажаю всім вам міцного здоров'я, людського щастя. Миру і тепла — із рук Небесного Отця». Від імені усіх бучинців вона також висловила щиру вдячність працівникам райвідділу міліції, Служби безпеки України, які займались розшуком ікони, а також Миколі Савчуку, який своїм коштом допоміг підреставрувати ікону, Анатолію Мацеруку — за фінансову підтримку при встановленні сигналізації, місцевим парафіянам Івану Кундіку та Володимиру Шубичу за те, що допомогли привезти ікону із Луцька до села.

Іконка для друку
Зворотня сторона іконки для друку

Наче молитви, звучали віршовані рядочки у виконанні школярів села:

Хто в нашу церкву сьогодні прибув,
На поміч Матір Божу й Миколая призиває,
Того нехай все горе обминає,
А Миколай — душу й тіло охороняє.
Силу і здоров'я дай нам Божа Мати,
Поможи учитись, гарно працювати.
Щоб була потіха для тата й для мами,
Змилуйся над нами!
Дай нам оминути всяку злу пригоду,
Дай зрости на користь рідному народу: Дай рости на щастя України-мами,
Змилуйся над нами!

Сьогодення[ред.ред. код]

Під редакцією Валентина Марчука cтворено документальний фільм про Бучинську Ікону Божої Матері «Бучинське Диво». Оксаною Лукашук створено документальні фільми «Бучинська святиня 2004» та «Бучинська святиня 2010». Отцем Іваном Парипою — настоятелем храму в селі Кухітська Воля Рівненської області створено і записано з його чоловічим і жіночим церковними хорами пісню «Бучинське Диво»На пісню створено також і відео-кліп.

22 травня 2008 року святкову Божественну Літургію в Бучинському Храмі очолював керуючий,на той час,Волинською єпархією УПЦ Митрополит Луцький і Волинський Ніфонт. Після подячних молитв перед Іконою Богородиці він виголосив, хвилюючу серця прочан, проповідь

У травні 2016 року Громадським телебаченням підготовлено інтерв"ю Волинська Мекка

За давньою традицією, щорічно 22 травня до села Бучин прямують прочани з Волинського, Рівненського та Пінського Полісся в надії бути почутими Богом і отримати благословення перед Чудотворним Бучинським Образом Богородиці.

На спомин про Архипа Савчука в селі Заріка Любешівського району встановлено пам'ятний знак із зображенням Бучинської Ікони. У 2006 році створено Список з Бучинської ікони Божої Матері.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інтерв"ю Митрополита Ніфонта для фільму «Бучинське Диво»

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Бучинське Диво (док. фільм) у YouTube // chabarok. — 2012. — 3 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg "Бучинська святиня-2004 (док.фільм) у YouTube //IC Полісся-TV Новий час+. — 2015. -18 серпня.
Nuvola apps kaboodle.svg "Бучинська святиня-2010 (док.фільм) у YouTube //Андрій Савчук. — 2016. -26 квітня.
Nuvola apps kaboodle.svg Полесские иконы Богоматери у YouTube // chabarok. — 2012. — 13 січня. (рос.)