Бібі Торріані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бібі Торріані
«Санкт-Моріц» — чемпіон Швейцарії 1928.
Бібі Торріані третій зліва.
Особові дані
Повне ім'я Річард Торріані
Народження 1 жовтня 1911(1911-10-01)
Санкт-Моріц, Швейцарія
Смерть 3 вересня 1988(1988-09-03) (76 років)
Кур, Швейцарія
Позиція центральний нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1927–1929 Швейцарія «Санкт-Моріц» ? (?)
1929–1950 Швейцарія «Давос» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1928–1948 Швейцарія Швейцарія 111 (105)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1949–1952 Швейцарія Швейцарія
1954–1956 Італія Італія
1957–1958 Німеччина «Ріссерзе»
1958–1959 Німеччина «Мангаймер»
1959–1960 Італія «Дияволи Мілана»
1960–1966 Швейцарія «Фісп»
1966–1967 Швейцарія «Лугано»
1969–1970 Швейцарія «Давос»
1971–1972 Швейцарія «Давос»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ріккардо Торріані або Річард Торріані (італ. Riccardo Torriani, Richard Torriani; 1 жовнтя 1911, Санкт-Моріц — 3 вересня 1988, Кур, Швейцарія) — швейцарський хокеїст, центральний нападник. Чемпіон Європи і призер Олімпійських ігор. Перший швейцарець у Залі слави Міжнародної федерації хокею з шайбою. Тривалий час був єдиним хокеїстом, якому вдалося виступати на Олімпіадах протягом 20 років.

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

У родині Торріані був наймолодшим з шести дітей. В дитинстві отримав прізвисько «Бібі». Походження його невідоме, але пристало воно на все життя.

Перші хокейні успіхи прийшли у 1928 році. У складі «Санкт-Моріца» став чемпіоном Швейцарії. Того року його рідне місто приймало Олімпійські ігри. Бібі Торріані отримав запрошення до національної збірної і здобув бронзову олімпійську медаль.

Наступного сезону перейшов до «Давоса», з яким пов'язана вся подальша клубна кар'єра. З 1933 по 1948 рік грав в одній ланці з братами Гансом[it] і Фердинандом Каттіні[it]. Це тріо отримало назву «Штурм-Ні»[it][1][2], де Ні — останні дві літери у прізвищах кожного з спортсменів і вважається найсильнішою ланкою в історії швейцарського хокею. З «Давосом» Торріані здобув два десятка національних трофеїв і шість титулів переможця найстарішого міжнародного турніру — Кубка Шпенглера.

У збірній Торріані з братами Каттіні двічі став переможцем чемпіонатів Європи, здобували нагороди на чемпіонатах світу. Вершиною цієї ланки стала «бронза» на Олімпіаді 1948 року, яка вдруге проходила у рідному для Бібі Санкт-Моріці. Всього за двадцять років провів у національній збірній провів 111 матчів і закинув 105 шайб. 20 років виступів на Олімпіадах тривалий час було рекордом серед хокеїстів. Лише на іграх 2006 року його перевершив канадець Кріс Челіос (1984, 1998, 2002 і 2006 — 22 роки).

Рік Команда Турнір Місце І Г П О
1928 Швейцарія ОІ 3 4 1 0 1
1936 Швейцарія ОІ 13-15 3 0 0 0
1948 Швейцарія ОІ 3 5 2 4 6
Всього на Олімпіадах 12 3 4 7

Наприкінці 40-х років став головним тренером збірної і привів її до перемоги на континентальній першості. У подольшому очолював збірну Італії і низку німецьких, італійських і швейцарських клубів.

1997 року Міжнародної федерації хокею заснувала Залу слави. Одним з тридцяти перших лауреатів став і Торріані. З гравців, пік кар'єри яких припав на 30-ті роки 20-ті століття, обрали лише двох — окрім Бібі ще канадця Джеррі Косбі[en].

Старший брат Конрад (1910 р.н.) виступав за збірну Швейцарії на трьох чемпіонатах світу (1930, 1933, 1934)[3]. Сини Марко і Романо захищали кольори «Базеля»[4][5].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравець

3 Бронзовий призер (2): 1928, 1948
2 Срібний призер (1): 1935
3 Бронзовий призер (5): 1928, 1930, 1937, 1939, 1948
2 Срібний призер (1): 1957
1 Переможець (2): 1935, 1939
2 Срібний призер (4): 1928, 1930, 1934, 1937, 1948
3 Бронзовий призер (1): 1933
  • Інтернаціональний чемпіонат
1 Переможець (5): 1930, 1931, 1932, 1935, 1937
  • Національний чемпіонат
1 Переможець (5): 1928, 1930, 1931, 1932, 1933
1 Переможець (11): 1938, 1939, 1941, 1942, 1943, 1944, 1945, 1946, 1947, 1948, 1950
1 Переможець (6): 1933, 1936, 1938, 1941, 1942, 1943

Як тренер

3 Бронзовий призер (2): 1950, 1951
1 Переможець (1): 1950
2 Срібний призер (1): 1951
1 Переможець (11): 1962

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Во славу ИИХФ. Часть 34. Братья Каттини [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. «Штурм-Ні» [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] на сайті ХК «Давос»
  3. Конрад Торріані [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] на сайті EliteProspects.com (англ.)
  4. Марко Торріані [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] на сайті EliteProspects.com (англ.)
  5. Романо Торріані [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] на сайті EliteProspects.com (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]