Перейти до вмісту

Морозов Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олексій Морозов
Народився16 лютого 1977(1977-02-16) (48 років)
м. Москва, СРСР
Зріст188 см
Вага90 кг
Позиціяправий нападник
Кидоклівий
Клуб КХЛ
Кол. команди
ЦСКА (Москва)
«Крила Рад» (Москва)
«Піттсбург Пінгвінс»
«Ак Барс» (Казань)
Нац. збірна Росія
Драфт НХЛ24-й загальний, 1995
Піттсбург Пінгвінс
Ігрова кар'єра1993 — 2014
CMNS: Морозов Олексій Олексійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Олексій Олексійович Морозов (рос. Алексей Алексеевич Морозов; 16 лютого 1977, Москва, СРСР) — російський хокеїст, правий нападник. Виступає за «Ак Барс» (Казань) у Континентальній хокейній лізі. Заслужений майстер спорту Росії (1998).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Крила Рад

[ред. | ред. код]

Починаючи з сезону 1993—1994 років, Олексія почали залучати до ігор за рідну команду «Крила Рад» (Москва). У своєму дебютному сезоні Морозов провів лише 7 поєдинків. Але вже з наступного року він став одним з лідерів команди, за яку і грав до 1997. Влітку 1995 року на драфті національної хокейної ліги, Олексія було обрано в першому раунді під загальним 24 номером командою Піттсбург Пінгвінс.

Піттсбург Пінгвінс

[ред. | ред. код]

На початку сезону 1997-98 років хокеїст встиг зіграти за «Крила» лише в шести зустрічах, після чого поїхав в Північну Америку, грати в НХЛ. За «Піттсбург» Морозов провів 7 сезонів, йому пощастило пограти в команді, і навіть в одній ланці, з такими майстрами, як: Маріо Лем'є, Яромир Ягр, Олексій Ковальов, Роберт Ланг, Рон Френсіс, Мартін Страка та ін. Зокрема, певний період часу в команді з Пенсільванії виступала трійка нападу, яку прозвали КЛМ (Ковальов — Лем'є — Морозов). Однак в НХЛ через різні ушкодження в усіх семи заокеанських сезонах Морозов пропускав від 6 до 16 матчів. В сезоні 2002—2003 років він зіграв лише 27 поєдинків, в котрих набрав 25 очок, але травма перекреслила сподівання на продовження успішних виступів. В останньому сезоні в «Піттсбурзі» Олексій встановив власний рекорд результативності, набравши 50 очок.

Ак Барс

[ред. | ред. код]

В сезоні 2004—2005 років, під час локауту в НХЛ, багато хокеїстів повернулися грати в свої рідні країни. Так само вчинив і Олексій Морозов підписавши 4-річну угоду з командою Ак Барс, що представляє столицю Республіки Татарстан. У 2005 році місто Казань святкувало 1000 років з дня заснування[1], тож власники команди не шкодували грошей на запрошення відомив хокеїстів з-за океану, що вимушено простоювали, не маючи можливість грати в НХЛ. Не зважаючи на присутність в команді таких зірок як Венсан Лекавальє, Бред Річардс, Ілля Ковальчук, Дені Хітлі, Олексій Житник та багато інших, саме Морозов став найкращим бомбардиром команди в тому сезоні.

Але, навіть з таким зірковим підсиленням, «барси» не змогли порадувати місто, вболівальників і себе подарунком у вигляді перемоги в першості, поступившись вже в першому раунді плей-оф ярославському Локомотиву з рахунком в серії 1:3.

Локаут закінчився, більшість «зірок» повернулися за океан, а Олексій залишився, і повів барсів до чемпіонства. За підсумками регулярної першості Морозов набрав 49(23+26) очок і посів друге, після Сергія Мозякіна, місце серед бомбардирів. Але ще краще він виступив в плей-оф, за 13 поєдинків закинувши 13 шайб та віддавши 13 гольових пасів, випередивши найближчого переслідувача одразу на дев'ять пунктів. В цих 13 поєдинках на виліт «Барси» поступилися лише одного разу, впевнено перемігши в інших дванадцяти зустрічах і вдруге в історії виграли титул чемпіонів Росії з хокею з шайбою.

За всі сезони проведені в Казані, Олексій щороку ставав найкращим бомбардиром команди. В ці роки в казанському клубі утворилася прекрасна трійка нападу: Заріпов, Зинов'єв, Морозов, яку в хокейних колах називали ЗЗМ.

В першому в історії сезоні КХЛ, що відбувся в 2008-09 роках, капітан «барсів» Морозов посів третє місце в списку бомбардирів регулярної першості. В плей-оф хокеїст набрав 19(8+11) очок в 21 матчі і в чергове посів перше місце серед бомбардирів в матчах на виліт. Але найбільший вклад в загальний успіх команди відбувся в сьомому, вирішальному поєдинку фінальної серії першого розіграшу кубка Гагаріна: на 51-й хвилині зустрічі, за нічийного рахунку, Олексій закинув єдину в матчі шайбу і допоміг казанцям здобути трофей.

Влітку 2013 року перейшов до московського ЦСКА.

Статистика

[ред. | ред. код]
Останнє оновлення: по завершенні сезону 2012/13
Сезон Клуб Ліга Регулярна першість Плей-оф
І Г П О І Г П О
1993-1994 «Крила Рад»
(Москва)
МХЛ 7 0 0 0 - - - -
1994-1995 МХЛ 48 15 12 27 - - - -
1995-1996 МХЛ 47 12 9 21 - - - -
1996-1997 Суперліга 44 21 11 32 - - - -
1997-1998 Суперліга 6 2 1 3 - - - -
1997-1998 «Піттсбург Пінгвінс» НХЛ 76 13 13 26 6 0 1 1
1998-1999 НХЛ 67 9 10 19 10 1 1 2
1999-2000 НХЛ 68 12 19 31 5 0 0 0
2000-2001 НХЛ 66 5 14 19 18 3 3 6
2001-2002 НХЛ 72 20 29 49 - - - -
2002-2003 НХЛ 27 9 16 25 - - - -
2003-2004 НХЛ 75 16 34 50 - - - -
Всього в НХЛ 451 84 135 219 39 4 5 9
2004-2005 «Ак Барс»
(Казань)
Суперліга 58 20 26 46 4 0 1 1
2005-2006 Суперліга 51 23 26 49 13 13 13 26
2006-2007 Суперліга 53 34 49 83 12 2 11 13
2007-2008 Суперліга 57 30 33 63 10 4 7 11
Всього в МХЛ і суперлізі 371 158 167 325 50 19 40 59
2008-2009 «Ак Барс»
(Казань)
КХЛ 49 32 38 70 21 8 11 19
2009-2010 КХЛ 41 22 19 41 - - - -
2010-2011 КХЛ 53 21 35 56 9 5 4 9
2011-2012 КХЛ 53 21 29 50 5 4 2 6
2012-2013 КХЛ 51 12 26 38 18 9 6 15
2013-2014 ЦСКА (Москва) КХЛ
Всього в КХЛ 256 112 152 264 71 28 33 61
Всього на чемпіонатах світу 52 19 21 40
Всього на Олімпійських іграх 10 4 2 6

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Чемпіон світу з хокею з шайбою 2008, 2009
  • Найцінніший гравець чемпіонату світу з хокею з шайбою 2007
  • Володар кубка Гагаріна 2009, 2010
  • Найкращий гравець молодіжного чемпіонату світу 1997

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (30 червня 2009 року) — за великий внесок у перемогу національної збірної Росії з хокею з шайбою на чемпіонатах світу 2008 та 2009 років.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 23 августа в Санкт-Петербурге стартовал сверхмарафонский пробег до Казани[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Указ Президента РФ від 30.06.2009 № 725. Архів оригіналу за 26.04.2013. Процитовано 21.01.2010.

Джерела

[ред. | ред. код]