Білялетдінов Дініяр Ринатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Дініяр Білялетдінов
Дініяр Білялетдінов
Дініяр Білялетдінов
Особисті дані
Повне ім'я Дініяр Ринатович Білялетдінов
Народження 27 лютого 1985(1985-02-27) (39 років)
  Москва, СРСР
Зріст 185 см
Вага 79 кг
Прізвисько Біллі, Біля, Біляш
Громадянство  Росія[1]
Позиція півзахисник[1] і атакувальний півзахисник[1]
Номер 14
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2009 Росія «Локомотив» (М) 150 (31)
2009–2012 Англія «Евертон» 59 (8)
2012–2015 Росія «Спартак» (М) 24 (4)
2014 →  Росія «Анжі» 11 (2)
2014–2015 →  Росія «Торпедо» (М) 17 (2)
2015–2017 Росія «Рубін» 14 (2)
2017–2018 Литва «Тракай» 34 (12)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2005–2012 Росія Росія 46 (6)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 7 березня 2020.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 9 березня 2020.

Дінія́р Рина́тович Білялетді́нов (тат. Динияр Ринат улы Билалетдинев, Diniər Rinat uğlı Bilaletdinev, нар. 27 лютого 1985, Москва, СРСР) — російський футболіст, півзахисник. Заслужений майстер спорту Росії (2008). За національністю татарин.

Біографія[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився у Москві, однак футболом почав займатися у Ярославлі, де на той час грав його батько — відомий футболіст Ринат Білялетдінов. Після повернення сім'ї до Москви продовжив заняття у футбольній школі столичного «Локомотива», де певний час навіть тренувався під проводом батька. Були у біографії юного футболіста і нетривалі виступи у складі команди «Петровський замок», що складалася переважно з 15-16-річних гравців. Однак провівши з пів-десятку матчів у цьому клубі, півзахисник зосередився на тренуваннях у «Локомотиві».

У 2004 Дініяра було залучено до вступів за першу команду «залізничників». Дебютував молодий півзахисник досить потужно і одразу ж застовпив за собою місце у стартовому складі. У першому ж сезоні у футболці «Локомотива» Білялетдінов став чемпіоном Росії та отримав звання найкращого молодого гравця ліги. З кожним сезоном талант гравця розкривався все більше і його значущість для команди ставала все більшою. Так у 2006 році Дініяра було визнано гравцем року у складі «Локомотива», а вже наступного року його було обрано капітаном команди.

Влітку 2009 Білялетдінов отримав пропозицію від англійського «Евертона» та вирішив перебратися на Туманний Альбіон[2]. 30 серпня 2009 року Дініяр вперше в офіційному матчі вдягнув форму «ірисок», вийшовши на заміну за дві хвилини до закінчення матчу з «Віганом». У наступний трьох поєдинках за новий клуб півзахисник зробив п'ять результативних передач. Вболівальники «Евертону» високо оцінили його гру у жовтні, проголосувавши за російського футболіста на офіційному сайті клубу у голосуванні на звання гравця місяця[3]. Білялетдінов отримав нагороду на домашньому стадіоні клубу, що має назву «Гудісон-Парк».

Сезон 2010/2011 Дініяр розпочав не найкращим чином, займаючи переважно місце на лаві запасних. Шанс повернутися до основни Білялетдінов отримав лише після того, як «Евертон» залишив один з провідних гравців клубу Стівен Пінаар. Наступний сезон російський півзахисник розпочав як повноправний гравець основи, однак згодом знову отримав статус гравця заміни.

В кінці 2011 та на початку 2012 року почали ширитися чутки про те, що Дініяр може змінити клуб. Як вірогідне нове місце працевлаштування називалися «Вольфсбург»[4] та казанський «Рубін»[5].

29 січня 2012 року, перебуваючи у Іспанії, Дініяр Білялетдінов уклав довгостроковий контракт з московським «Спартаком»[6].

З 2015 по 2017 захищав кольори казанського «Рубіну».

Останні два сезони своєї кар'єри провів у складі литовського клубу «Тракай».

Виступи у збірній[ред. | ред. код]

У збірній Білялетдінов дебютував 17 серпня 2005 року у матчі з командою Латвії (1:1). Після того, як національна збірна Росії втратила шанси кваліфікуватися на Чемпіонат світу 2006 року, Дініяра і ще декількох молодих гравців було викликано до молодіжної команди на простистояння з данцями у плей-офф молодіжного Євро. Однак подолати цей бар'єр молодим росіянам було не до снаги.
У відбірковому турнірі до континентальної першості 2008 року Білялетдіном зіграв 10 матчів із 12 можливих та відзначився одним забитим м'ячем, що став для нього дебютним у складі збірної. Ця подія трапилася 17 листопада 2007 року у матчі зі збірною Ізраїлю (1:2). Білялетдінов потрапив у заявку збірної на Євро-2008 та взяв участь в усіх матчах команди на турнірі.

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні трофеї
Здобутки у збірній
Особисті досягнення

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько — Ринат Білялетдінов — у минулому футболіст, нині відомий футбольний тренер. Мати — Аделія Абдулахатівна Білялетдінова.
Старший брат — Марат Білялетдінов (1984 р.н.)- професійний футболіст, кандидат в майстри спорту, закінчив факультет автомобілебудування МДІУ. Молодший брат — Даніл Білялетдінов (1993 р.н.) — колишній фехтувальник (шабліст), кандидат в майстри спорту, студент факультету журналістики МДУ.
Дружина — Марія Білялетдінова (в дівоцтві — Назарова). За освітою — спортивний PR-агент. Колишня танцівниця групи підтримки ПБК ЦСКА (Москва). Одружилися 11 червня 2011 року[8].

Освіта[ред. | ред. код]

За словами Рината Білялетдінова Дініяр навчався у дуже сильній школі з ліцейськими класами[9]. Вже під час виступів за основний склад «Локомотива» закінчив автомобільний факультет МГІУ та отримав спеціальність фахівця з автомобілебудування[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Білялетдінов підписав п'ятирічний контракт з англійськими «Евертоном». Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 2 січня 2012.
  3. ↑ «Евертон» визнав Білялетдінова найкращим гравцем жовтня. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 2 січня 2012.
  4. ↑ Білялетдінов у січні може стати гравцем «Вольфсбурга». Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 2 січня 2012.
  5. ↑ «Рубін» визволить Білялетдінова. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 2 січня 2012.
  6. ↑ Офіційно: Білялетдінов — гравець «Спартака». Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 29 січня 2012.
  7. ↑ Наказ про присвоєння почесного звання «Заслужений майстер спорту Росії». Архів оригіналу за 15 травня 2010. Процитовано 1 січня 2012.
  8. ↑ Дініяр Білялетдінов одружився в Москві. Архів оригіналу за 30 грудня 2011. Процитовано 2 січня 2012.
  9. ↑ Ринат Білялетдінов: «Мені ніколи не було соромно за Дініяра». Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 2 січня 2012.
  10. ↑ Дініяр Білялетдінов: «Над дипломом працював у відпустці». Архів оригіналу за 8 лютого 2011. Процитовано 2 січня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
Росія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білялетдінов_Дініяр_Ринатович&oldid=40937425