Рудольф Вайгль

|головував_?-ла?= |родичі= |ім?я_при_народженні= |сторінка_в_інтернеті= |employer= |місце_смерті= |платня= |вага= |титул= |конфесія= |інші_імена= |відомий_?відома?= |наступник= |розмір_зображення= |місце_народження= |попередник= |герб= |військове звання= |партія= |місце_проживання= |зріст= |рід_діяльності= |дата_смерті= |причина_смерті= |підпис_зображення= |термін= |дата_народження=

Рудольф Штефан Вайгль
Rudolf Stefan Jan Weigl
Народився	2 вересня 1883(1883-09-02) Пршеров, Чехія
Помер	11 серпня 1957(1957-08-11) (73 роки) Закопане, Малопольське воєводство
Поховання	Раковицький цвинтар
Громадянство (підданство)	Польща
Національність	поляк
Діяльність	біолог, викладач університету, лікар, Лікар-імунолог
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Сфера інтересів	біологія
Заклад	Ягайлонський університет, Львівський національний університет імені Івана Франка і Університет імені Адама Міцкевича у Познані
Науковий ступінь	докторський ступінь
Відомі учні	Генрик Мосінг, Людвік Флек
Член	Польське наукове товариство у Львовіd і Бельгійська королівська академія медициниd
Нагороди	Праведник народів світу
Рудольф Вайгль на Вікісховищі

Рудольф Штефан Ян Вайгль (пол. Rudolf Stefan Jan Weigl; 2 вересня 1883, Маркграфство Моравія — 11 серпня 1957, Закопане, Польща) — лікар, біолог, імунолог. Виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу.

Біографія

Пам'ятник Рудольфу Вайглю у Вроцлаві

Рудольф Вайгль народився 2 вересня 1883 року у Маркграфстві Моравія. Його батьками були чеські німці. У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем гімназії в Стрию, неподалік Львова. Тут Рудольф закінчив гімназію. Пізніше навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання майбутній вчений працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію й став викладати у Львівському університеті.

З початком Першої світової війни Рудольф Вайгль потрапив до армії, де служив військовим лікарем. Майбутній науковець стикнувся із епідемією епідемічного висипного тифу серед австрійських військових та російських полонених. У 1918 році Вайгль виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу, що врятувала життя багатьох людей. У процесі роботи він сам заразився і перехворів на цю хворобу. Виготовлену вакцину вперше випробував на собі. Його дослідження надалі використав у роботі по викоріненню епідемічного висипного тифу його учень Генрик Мосінг.

Викладав у Львівському університеті Яна Казимира. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого видатного відкриття. Під час Другої світової війни працював в окупованому нацистами Львові, що спричинило безпідставні звинувачення у колабораціонізмі (пізніше з цих причин науковець не зміг стати Нобелівським лауреатом). Незважаючи на підтвердження участі вченого в Рухові Опору нацистам, на його допомогу потерпаючим від війни, науковець зазнав переслідування з боку комуністичної влади й вимушений був залишити Львів та емігрувати до Польщі.

Після війни завідував кафедрою біології у Краківському університеті, пізніше у Познані.

У 1951 році пішов на пенсію. Помер в 1957 році в місті Закопане.

У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу.

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Ryszard Wójcik: Kapryśna gwiazda Rudolfa Weigla : Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego : Gdańsk 2015 : ISBN 978-83-7865-308-0

Посилання

• Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. (укр.)
• Вечно чужой (рос.)