Рудольф Вайгль
Рудольф Штефан Вайгль | |
---|---|
Rudolf Stefan Jan Weigl | |
Народився |
2 вересня 1883[1][2] Пршеров, Чехія |
Помер |
11 серпня 1957[1][3][2] (73 роки) Закопане, Малопольське воєводство, Польща[1] |
Поховання | Раковицький цвинтар |
Країна | Австро-Угорська імперія, Польща |
Національність | німець |
Діяльність | біолог, викладач університету, лікар, Лікар-імунолог |
Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
Галузь | біологія |
Заклад | Ягеллонський університет, Львівський національний університет імені Івана Франка і Університет імені Адама Міцкевича у Познані |
Ступінь | докторський ступінь[1] |
Відомі учні | Генрик Мосінг, Людвік Флек |
Членство | Польське наукове товариство у Львові і Бельгійська королівська академія медициниd |
У шлюбі з | Zofia Weigld |
Нагороди | |
![]() |
Рудольф Штефан Ян Вайгль (пол. Rudolf Stefan Jan Weigl; 2 вересня 1883, Маркграфство Моравія — 11 серпня 1957, Закопане, Польща) — лікар, біолог, імунолог. Виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу.
Біографія[ред. | ред. код]
Рудольф Вайгль народився 2 вересня 1883 року у Маркграфстві Моравія. Його батьками були чеські німці. У п'ятирічному віці він втратив батька. Ним опікувався вітчим, який був учителем гімназії в Стрию, неподалік Львова. Тут Рудольф закінчив гімназію. Пізніше навчався у Львівському університеті на біологічному факультеті. Після студіювання майбутній вчений працював асистентом професора Йозефа Насбаума-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію й став викладати у Львівському університеті.
З початком Першої світової війни Рудольф Вайгль потрапив до армії, де служив військовим лікарем. Майбутній науковець стикнувся із епідемією епідемічного висипного тифу серед австрійських військових та російських полонених. У 1918 році Вайгль виготовив вакцину проти епідемічного висипного тифу, що врятувала життя багатьох людей. У процесі роботи він сам заразився і перехворів на цю хворобу. Виготовлену вакцину вперше випробував на собі. Його дослідження надалі використав у роботі по викоріненню епідемічного висипного тифу його учень Генрик Мосінг.
У 1920 році у Львові було створено Науково-дослідний інститут висипного тифу та вірусів Рудольфа Вейгля, який проіснував, керований професором, аж до 1944 року[4].
Викладав у Львівському університеті Яна Казимира. Виїздив у наукові закордонні відрядження з метою поширення свого видатного відкриття. Під час Другої світової війни працював в окупованому нацистами Львові, що спричинило безпідставні звинувачення у колабораціонізмі (пізніше з цих причин науковець не зміг стати Нобелівським лауреатом). Незважаючи на підтвердження участі вченого в Рухові Опору нацистам, на його допомогу потерпаючим від війни, науковець зазнав переслідування з боку комуністичної влади й вимушений був залишити Львів та емігрувати до Польщі.
Після війни завідував кафедрою біології у Краківському університеті, пізніше працював у Познані, в Медичному університеті.
У 1951 році пішов на пенсію. Помер в 1957 році в місті Закопане.
У 2003 році був зачислений до Праведників народів світу.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (посмертно);
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1930)[5]:
- Орден Леопольда I (Бельгія);
- Великий хрест ордена святого Григорія Великого (Ватикан);
- Протягом 9 років номіновувався на Нобелівську премію з фізіології або медицини (1930—1934, 1936—1939)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119467798 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу.
- ↑ Zarządzenie o nadaniu Wielkiej Wstęgi, Krzyża Komandorskiego z Gwiazdą i Krzyża Komandorskiego orderu Odrodzenia Polski. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 2021-01-19.
- ↑ Nomination%20Archive. NobelPrize.org (en-US). 2020-04-01. Процитовано 2021-01-19.
Література[ред. | ред. код]
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Ryszard Wójcik: Kapryśna gwiazda Rudolfa Weigla : Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego: Gdańsk 2015 : ISBN 978-83-7865-308-0
Посилання[ред. | ред. код]
- Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. (укр.)
- Вечно чужой (рос.)
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 2 вересня
- Народились 1883
- Уродженці Пршерова
- Померли 11 серпня
- Померли 1957
- Померли в Закопаному
- Поховані на Раковицькому цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Науковці Ягеллонського університету
- Науковці Львівського університету
- Науковці Познанського університету
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Григорія Великого
- Кавалери Командорського Хреста з зіркою Ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського Хреста Ордена Відродження Польщі
- Нагороджені орденом Леопольда I (Бельгія)
- Праведники народів світу
- Військові лікарі
- Доктори медицини
- Імунологи
- Випускники Львівського університету (1784–1918)
- Професори
- Дослідники рикетсіозів
- Біологи
- Німці Чехії
- Німці Польщі