Вітчим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вітчи́м[1] — це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю. Вітчим — чоловічий синонім поняття «Мачуха».

Стосовно до вітчима син дружини іменується «пасинком» («пасинками») або «пасербом» («пасербами»), дочка — «падчеркою», «падчіркою» («падчерками») або «пасербицею» («пасербками»).

Останнє десятиліття в українському суспільстві спостерігається криза традиційного інституту сім'ї. У понад 70 % випадків подружжя, що розриває шлюб, має неповнолітніх дітей і приблизно 50 % цих осіб вступають у повторний шлюб протягом трьох років з моменту розірвання попереднього, тобто значна кількість дітей в Україні проживає у сім'ях з вітчимом, рідше з мачухою. За таких умов роль цих осіб як членів сім'ї в соціальному і юридичному сенсі важко переоцінити.

Правовий статус[ред. | ред. код]

Вітчим має особливий правовий статус у сімейному праві України, що істотно відрізняється від статусу усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, пасербки.

Згідно українського законодавства, якщо вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, пасербицею. Вітчим має право брати участь у їхньому вихованні, але це не обов'язок. Він може і не брати участі у їх вихованні, зобов'язати його до цього ніхто не може, на відміну від рідного батька, якого закон зобов'язує виховувати своїх дітей і за невиконання цього обов'язку він несе відповідальність.[2]Законодавець потенційно визнає таких осіб однією сім'єю і закріплює за ними сімейні права та обов'язки.

Сімейне законодавство передбачає взаємні права та обов'язки щодо утримання мачухи, вітчима і падчерки, пасинка (статті 268 і 270 Сімейного Кодексу України).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 690. Вітчим
  2. Сімейний кодек — Розділ V. Стаття 260.

Посилання[ред. | ред. код]