Валеріан Банах
| Банах Валеріан Васильович | |
|---|---|
| Народився | 1881 Краків |
| Помер | 1940 Старобільськ |
| Громадянство | Австро - Угорщина → ЗУНР → Друга Річ Посполита |
| Національність | Українець |
| Місце проживання | Надвірна |
| Діяльність | адвокат |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка юриичний факультет |
| Партія | Українське національно-демократичне об'єднання |
| Батько | Василь Банах |
| Мати | Марія Кубаїв |
| Брати, сестри | Катерина (Катря Гриневичева), Володимир, Іван, Денис, Богдан, Євген, Григорій |
Банах Валеріан (Валерій) Васильович (1881—1940) — адвокат, співзасновник спортивно-патріотичного товариства «Сокіл» у м. Надвірна, член Української військової
організації (УВО), опікун скаутської організації «Пласт», голова Надвірнянського повітового пожежно-спортивного товариства «Луг», член товариства «Просвіта», член партії УНДО.
Народився 1881 року в родині службовця Василя Банаха та Марії Кубаїв у Кракові (Польща). Мав шість братів: Григор помер маленьким, Івана забрав тиф у 25 років, Богдан загинув від кулі при обороні пошти у Львові, Євген — хорунжий УГА, 24-літнім розстріляний у льохах ГПУ, Денис — народний вчитель, композитор і співак помер у віці 58 років, Володимир – лікар, помер 1943 року. Найстаршою була сестра Катря.
У серпні 1899 р. закінчив навчання у Львівському університеті. У свідоцтві про закінчення університету відзначено, що він прослухав предмет «Церковні відносини Східної Європи», який викладав Михайло Грушевський.[1] Згодом приїхав до Надвірної, відкрив адвокатську контору та включився в українську громадську й політичну діяльність.
У вересні 1939 року розпочались арешти українських націоналістів, громадських діячів. Одного з перших більшовики арештували Валерія Банаха і ув'язнили в Станиславові. У постанові НКВС на арешт від 27.11.1939 року написано: «Банах до прихода Красной армии на територію Западной Украины, являясь руководителем нациналистического спортивного общества „ЛУГ“ и членом уездного комитета „Просвиты“ в гор. Надворная проводил активную контрреволюционную деятельность: он воспытывал украинскую молодежь в духе ненависти к Советскому Союзу, вел пропаганду за организацию Самостийной Украины за насительственное отторжение Советской Украины от С. С. С. Р., популязировал фашистскую систему управления государства и клеветал на Советский Союз. На основаними зложеного постановил: гражданина Банах Валериана подвергнуть аресту и обыску». Свідчення по справі В.Банаха давали члени КПЗУ із сіл Гаврилівка, Велесниця, Назавизова і м. Надвірна. У списку націоналістів, за якими відкрито кримінальні справи, числилися Банах Валеріян, Дунець Юрій, Бачинський Костянтин, Андрійович Володимир, Цибрівський Дмитро, Лилик Іван, Лилик Богдан, Гринішак Микола, Николайчук Микола.[2]
19 грудня 1939 року Надвірнянським повітовим відділом НКВС винесено постанову про пред'явлення звинувачення за ст. 54 п. 10, ч. 1 КК УРСР. Вироком суду від 29.02.1940 року засуджено на 8 років позбавлення волі. Вини підсудний не визнав і подав апеляційну скаргу. Враховуючи спростування доказів суд все ж засудив Банаха на 6 років позбавлення волі і відбування покарання у далеких таборах СРСР, а також подальшим позбавленням прав строком на 2 роки. 18 травня 1940 року — він етапований до в'язниці НКВС у м. Коломия, а 18 вересня вибув по етапу в Старобільськ, де помер.[2] Реабілітований 28 листопада 1959 року.[3]
Був співзасновником філії спортивно-патріотичного товариства «Сокіл» у повіті. Діяв при Надвірнянській філії товариства «Просвіта». Восени 1913 р. відбулися збори, на яких затвердили склад старшини: Андрійович Микола — голова, Банах Валеріан — заступник, Срібний Юрій, Хроменко Іван, Николайчук Іван і Костик Василь.[4]
"Луг"
Організацією опікувалися адвокат доктор Валеріян Банах, який став її головою у 1931 році, Ярослав Гриневич, Кость Бачинський, Франц Борис, Гриць Голинський, Михайло Дем'янчук, Олександр Саноцький, Володимир Хроменко та інші.
Показове лугове свято у Надвірні відбулося в 1936 році, а в 1937 році товариство вшанувало пам'ять хорунжої УСС Софії Галечко на її могилі у с. Пасічна. Польська поліція розігнала збір луговиків з усього повіту, але вони перейшли річку Бистрицю і її лівим берегом добралися до Пасічної. За активну діяльність товариства неодноразово староста попереджував Банаха про арешт активних діячів і розпуск «Луг». У товаристві ОУН проводила військові заняття, які мали стати основою для збройної боротьби з окупаційною владою. У 1939 р. Валерій Банах, переховуючись від арешту поляками, уникнув тюрми у Березі Картузькій.[5]
Українське Національне — Демократичне Об'єднання
Багато разів обирали радним Надвірнянської міської ради й він входив до клубу міських радних українців: «Велику та важливу роботу виконував Клуб міських радних українців, який до 1932 року, тобто до зміни виборчої ординації мав понад 20 членів. Після зміни виборчої системи українці, незважаючи на свою організованість, змогли вибрати тільки 4 радних на всіх 28 й тому ж боротьба виявилася дуже утруднена. Радними у тому часі були: Микола Николайчук і Валеріян Банах — обидва адвокати, Микола Кочержук та Михайло Дем'янчук. Допомагав радним у їх змаганнях заступник місцевого посадника український купець Василь Свищ».[6]
1925 р. вступив до української партії УНДО. Восени разом з Николайчуком, Сяноцьким і Свищем створили організаційний комітет у Надвірній з відкриття філії Українського кооперативного банку.[4]
У 1928 році відбулися вибори до польського сейму. В. Банах взяв активну участь в організації виборів і підтримував кандидатів від партії УНДО. У листопаді 1933 р. відбулися парламентські вибори: «У Надвірнянщині підготовка до виборів з нашого боку — у повнім ході. Передвиборчі збори відбулися: 2. XI. ц. р. у Каміннім реферував Карпевич, у Цуцилові — Микола Греґораш, у Гвозді — Евген Боднарук, у Фиткові — Іван Яремович, у Стримбі — Валєріян Банах; 5. XI. у Пнів'ю у трьох місцях — Николайчук, Цибрівський та Іван Зєлик; 8. XI. у Парищу і Гаврилівці — Богдан Карпевич і Евген Боднарук, у Надвірній — Николайчук; 9. XI. у Пасічній — Николайчук і Іван Яремович, у Назавізові — Богдан Карпевич і Евген Боднарук та в Тарновиці Лісній — Валеріян Банах».[6]
Побудував на вул. 3-го Мая, 24 (тепер вулиця Мазепи) у Надвірній будинок. У книзі «Звід пам'яток Івано — Франківської області» вміщено опис будівлі: " Цегляний, прямокутний у плані, одноповерховий, з мезініном, горищем і підвалом. За характером розпланування — компактний, асиметричний. Рустований грубо тесаний каменем цоколь має широкі вікна по осі вікон першого поверху. Двочастинний по головному фасаду. Двоповерхова вежоподібна частина будинку є його композиційною домінантною і надає споруді асиметричного характеру. Площа розміщеної в цій частині загальної кімнати збільшена за рахунок виступаючого тригранного ризаліту, в якому на другому поверсі влаштовано терасу з відкритими арковими прорізами та декоративно оздобленою балюстрадою. Арки лоджії опираються на дві стилізовані колони доричного ордеру.
Двоповерхова частина будинку увінчана шоломоподібним шестигранним куполом зі шпилем та декоративним кованим флюгером з плоскою силуетною фігуркою півня. Покритий бляхою лускоподібної форми купол з невеликою аркою — причілкою та криволінійною з'єднаний зі скатами даху підкупольний барабан нагадують середньовічний шолом з наплечниками. Крім того, архітектурно — пластичне вирішення лоджії створює оптичну ілюзію звуження підкупольної частини і надає ризаліту опуклої форми.
Одноповерхова двовіконна частина будинку має по всій ширині головного фасаду терасу, огороджену невисокою східчастою стінкою та мурованою балюстрадою зі стовпчиків прямокутного перерізу з геометричним декоруванням. Увінчує це крило споруди високий двоскатний дах з люкарною, покритою вальмовим дашком. Лівий бічний фасад розділений міжповерховою тягою, має вхідний проріз, а на другому поверсі — два прямокутні вікна.
Орнаментальний декор в оздобленні будинку відсутній, його роль викоонують архітектурні форми. Гладко тиньковану поверхню стін пожвавлюють тяги — обрамлення арок лоджії та широка плоска тяга, яка позначає фриз у підкарнизьній площині стін. У будинку використано новаторський принцип, який порушує метричні членування фасаду. В один ряд розміщено вікна різного характеру з різними пропорційними співвідношеннями сторін. Бічні вікна ризаліту першого поверху — аркові вузькі, а центральне — лучкове, двостулкове. Вікна одноповерхової частини та другого поверху — прямокутні. Будинок за стильовими ознаками належить до раціоналістичної течії сецесії.Це одна з кращих архітектурних споруд Івано — Франківщини у цьому стилі, вона є яскравим прикладом особнякового будівництва, в якому втілено головні ідеї сецесійногго формоутворення.
Між вікнами першого поверху розміщено присвячену Катрі Гриневичевій меморіальну дошку. "[7][8]
У 2000-х роках будинок займав банк «Прикарпааття», а у 2020 році там знаходилося кафе «Сита тарілка». Зараз функціональне призначення не визначене.
- ↑ ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 446, арк. 26–27 зв.
- ↑ а б АНДРУНЯК, Ігор (2021). Адвокат Валеріан Банах – ідейний самостійник. http://volya.if.ua.
- ↑ Реабілітовані історією. Івано - Франківська обл/ Упор. Л. Вардзарук. - Івано - Франківськ, 2004. - Книга перша. - С. 347.
- ↑ а б Гандзюк, Р (1999). Надвірна. Історичний нарис. Івано - Франківськ: Сіверсія.
- ↑ Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Том II. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто: Видання Центрального Комітету Станиславівщини. 1985.
- ↑ а б Виборний рух,. № 253 від 13.11.1930,: Газета, «Діло»,. с. стор. 5.
- ↑ Гандзюк, Р (2012). Звід пам'яток Івано - Франківської області". Книга перша. Надвірнянський район. місто Надвірна. Івано - Франківськ: Місто НВ. с. 67.
- ↑ Іроденко, Лариса (2021). Про Катрю Гриневичеву та будинок Банаха у Надвірній. Екскурс в історію міста. youtube.com.