Назавизів
| село Назавизів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Івано-Франківська область | ||||
| Район | Надвірнянський район | ||||
| Громада | Надвірнянська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA26120070110014202 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1479 | ||||
| Населення | 1895 | ||||
| Площа | 62.46 км² | ||||
| Густота населення | 30.34 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 78425 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°40′11″ пн. ш. 24°35′48″ сх. д. / 48.66972° пн. ш. 24.59667° сх. д.Координати: 48°40′11″ пн. ш. 24°35′48″ сх. д. / 48.66972° пн. ш. 24.59667° сх. д. | ||||
| Водойми | Бистриця Надвірнянська | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 78405, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, м. Надвірна, вул. Івана Мазепи, 29 | ||||
| Карта | |||||
  Назавизів | |||||
 Назавизів | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Назави́зів — село в Україні, у Надвірнянській міській громаді Надвірнянського району Івано-Франківської області. Населення становить 1895 осіб.
Розташування[ред. | ред. код]
Село, центр сільської Ради, розташоване за 4 км від районного центру, 3 км від залізничної станції Лісна Тарновиця. Через село проходить автомагістраль Івано-Франківськ — Рахів. Сільраді підпорядковане село Мирне.
Історія[ред. | ред. код]
Згадується 1 травня 1447 року в книгах галицького суду[1].
Перша письмова згадка про село належить до 1479 року.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[2].
Селяни Назавизова бойкотували вибори до австрійського парламенту 1908 року і польського сейму в листопаді 1922 року
Сьогодення[ред. | ред. код]
У селі є загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт на 1 кабінет, філія зв'язку, ощадна каса. Село газифіковане і має часткове вуличне освітлення. На території села зареєстрована греко-католицька церква «Усікновення Чесної Голови Пророка Івана Хрестителя», парох — отець Роман Іванків. У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1187)[3]. Церква датована 1820 роком, тризрубна, дерев'яна з маківками на дахах унікальної форми.[4][5]
Докладніше: Церква Усікновення Чесної Голови Пророка Івана Хрестителя (Назавизів)
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Гурмак Василь Миколайович — український скульптор[6]
- Кугутяк Микола Васильович — український історик, директор Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук.
- Томин Юрій Михайлович — український історик, кандидат історичних наук
- Рудак Данило Дмитрович «Чорний» (*1916 – †16.08.1948, біля с. Остриня Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.). Освіта — незакінчена середня. Закінчив механічні курси, професійний водій. Активний член товариства «Просвіта» в селі. Пройшов строкову службу у Польській армії (1938—1939), де отримав звання підстаршини. Учасник німецьо польської Член ОУН із 1939 р. війни (09.1939), під час якої потрапив у полон. У 1939—1941 рр. перебував за кордоном. Вояк легіону ДУН (04.-10.1941), а відтак 201-го батальйону охоронної поліції «Шуцманшафт» (10.1941-12.1942). За дорученням ОУН працює перекладачем української допомогової поліції в Станіславові (1943), де отримав офіцерське звання. Навесні 1944 р. разом з іншими поліцейськими переходить в УПА. В УНС з 1943 р. Командир рою розвідників, бунчужний сотні, а відтак — чотовий сотні УПА «Дружинники» куреня «Скажені» (весна-літо 1944). Командир сотні «Дружинники-2» («Звірі»; осінь 1944 — 04.1945), командир куреня «Смертоносці» ТВ-22 «Чорний ліс» (04.1945 — осінь 1947). Організаційний референт Тлумацького надрайонного проводу ОУН (осінь 1947 — 08.1948). Загинув, натрапивши на засідку чекістсько-військової групи. Хорунжий (10.10.1945), сотник (22.01.1946) УПА; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (1.01.1946) та Срібним хрестом бойової заслуги 2 класу (22.01.1946) та за хоробрість у боях та вміле керівництво повстанськими відділами під час боїв[7].
- Пилипюк Мирослав Миколайович — начальник ЗУГРЕ, заслужений геофізик України, почесний розвідник надр.
- Гринішак Олег Юрійович — український військовий, кавалер ордена "За мужність"
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.160, № 1817а [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Назавизів с Церква св.Іоана Предтечі. www.pslava.info. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Церква Назавизів Надвірнянський район. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ ГУРМАК Василь Миколайович (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 травня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—1949. Довідник другий. — Нью-Йорк: Пролог, 1995. — С. 80; Літопис УПА. Нова серія. Т. 22: Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1951 / упоряд. Дмитро Проданик, Степан Лесів. — Київ; Торонто, 2013. — С. 1125.
Джерела[ред. | ред. код]
| ||||||||
| ||||||||||||||
