Назавизів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Назавизів
Nazavyz.gif Flag of Nazavyziv.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Надвірнянський район
Рада Назавизівська сільська рада
Код КОАТУУ 2624084201
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1479
Населення 1895
Площа 62.46 км²
Густота населення 30.34 осіб/км²
Поштовий індекс 78425
Географічні дані
Географічні координати 48°40′11″ пн. ш. 24°35′48″ сх. д. / 48.66972° пн. ш. 24.59667° сх. д. / 48.66972; 24.59667Координати: 48°40′11″ пн. ш. 24°35′48″ сх. д. / 48.66972° пн. ш. 24.59667° сх. д. / 48.66972; 24.59667
Водойми Бистриця Надвірнянська
Місцева влада
Адреса ради вул.М.С.Грушевського, 79, с.Назавизів, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78425
Карта
Назавизів. Карта розташування: Україна
Назавизів
Назавизів
Назавизів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Назавизів
Назавизів
Мапа

CMNS: Назавизів у Вікісховищі

Назави́зів — село Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Розташування[ред. | ред. код]

Село, центр сільської Ради, розташоване за 4 км від районного центру, 3 км від залізничної станції Лісна Тарновиця. Через село проходить автомагістраль Івано-Франківськ — Рахів. Сільраді підпорядковане село Мирне.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується 1 травня 1447 року в книгах галицького суду[1].

Перша письмова згадка про село належить до 1479 року.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[2].

Селяни Назавизова бойкотували вибори до австрійського парламенту 1908 року і польського сейму в листопаді 1922 року

Сьогодення[ред. | ред. код]

У селі є загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт на 1 кабінет, філія зв'язку, ощадна каса. Село газифіковане і має часткове вуличне освітлення. На території села зареєстрована греко-католицька церква «Усікновення Чесної Голови Пророка Івана Хрестителя», парох — отець Роман Іванків. У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1187)[3]. Церква датована 1820 роком, тризрубна, дерев'яна з маківками на дахах унікальної форми.[4][5]

Докладніше: Церква Усікновення Чесної Голови Пророка Івана Хрестителя (Назавизів)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • Гурмак Василь Миколайович — український скульптор[6]
  • Микола Васильович Кугутяк — український історик, директор Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук.
  • Рудак Данило Дмитрович «Чорний» (*1916 – †16.08.1948, біля с. Остриня Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл.). Освіта — незакінчена середня. Закінчив механічні курси, професійний водій. Активний член товариства «Просвіта» в селі. Пройшов строкову службу у Польській армії (1938—1939), де отримав звання підстаршини. Учасник німецьо польської Член ОУН із 1939 р. війни (09.1939), під час якої потрапив у полон. У 1939—1941 рр. перебував за кордоном. Вояк легіону ДУН (04.-10.1941), а відтак 201-го батальйону охоронної поліції «Шуцманшафт» (10.1941-12.1942). За дорученням ОУН працює перекладачем української допомогової поліції в Станіславові (1943), де отримав офіцерське звання. Навесні 1944 р. разом з іншими поліцейськими переходить в УПА. В УНС з 1943 р. Командир рою розвідників, бунчужний сотні, а відтак — чотовий сотні УПА «Дружинники» куреня «Скажені» (весна-літо 1944). Командир сотні «Дружинники-2» («Звірі»; осінь 1944 — 04.1945), командир куреня «Смертоносці» ТВ-22 «Чорний ліс» (04.1945 — осінь 1947). Організаційний референт Тлумацького надрайонного проводу ОУН (осінь 1947 — 08.1948). Загинув, натрапивши на засідку чекістсько-військової групи. Хорунжий (10.10.1945), сотник (22.01.1946) УПА; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (1.01.1946) та Срібним хрестом бойової заслуги 2 класу (22.01.1946) та за хоробрість у боях та вміле керівництво повстанськими відділами під час боїв[7].
  • Пилипюк Мирослав Миколайович — начальник ЗУГРЕ, заслужений геофізик України, почесний розвідник надр.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.160, № 1817а (лат.)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 2021-03-17. 
  4. Назавизів с Церква св.Іоана Предтечі. www.pslava.info. Процитовано 2021-05-15. 
  5. Церква Назавизів Надвірнянський район. decerkva.org.ua. Процитовано 2021-05-15. 
  6. ГУРМАК Василь Миколайович
  7. Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—1949. Довідник другий. — Нью-Йорк: Пролог, 1995. — С. 80; Літопис УПА. Нова серія. Т. 22: Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1951 / упоряд. Дмитро Проданик, Степан Лесів. — Київ; Торонто, 2013. — С. 1125.

Джерела[ред. | ред. код]