Перейти до вмісту

Лісна Тарновиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Лісна Тарновиця
Церква святих Косми та Дем'яна
Церква святих Косми та Дем'яна
Церква святих Косми та Дем'яна
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Надвірнянський район
Тер. громада Надвірнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA26120070060075719 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Перша згадка 1378 (648 років)
Колишня назва Тарновиця, Мала Тарновиця
Населення ▲ 1734[1] (2018[непевність])
Площа 13.308 км²
Поштовий індекс 78422
Телефонний код +380 3475
Географічні дані
Географічні координати 48°40′48″ пн. ш. 24°37′27″ сх. д. / 48.68000° пн. ш. 24.62417° сх. д. / 48.68000; 24.62417G O
Середня висота
над рівнем моря		 376[2] м
Водойми р. Стримба
Найближча залізнична станція Тарновиця
Місцева влада
Адреса ради 78422, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., с. Лісна Тарновиця, вул. М. Грушевського, 17
Староста Огерук Ярослав Васильович[3]
Карта
Лісна Тарновиця. Карта розташування: Україна
Лісна Тарновиця
Лісна Тарновиця
Лісна Тарновиця. Карта розташування: Івано-Франківська область
Лісна Тарновиця
Лісна Тарновиця
Мапа
Мапа

CMNS: Лісна Тарновиця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ліснá Тарнóвиця — село в Україні, у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Входить до Надвірнянської міської громади. Населення складає 1734 осіб.

Географічні відомості

[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Стримба.

Історія

[ред. | ред. код]
Лісна Тарновиця на мапі Фрідріха фон Міга 1779—1783 рр. (пол. Tarnowac)

Перша згадка — 1378 рік.

Давні назви — Тарновиця, Мала Тарновиця.

Давня назва утворена семантичним способом від апелятива тарновиця, тобто «місцевість, поросла терном» (зі зміною під впливом пол. мови [е] на [а]). Означення мала та лісна, що з'явилися в назві в XVI ст., вказують на розміри села та його розташування серед лісів на відміну від Тарновиці-Великої або Пільної (див. Терновиця).

За переказами, село було колись розміщене на території сучасного урочища Забереж і називалося за іменем засновника Гринів. Однак було повністю спалене татарами. Відродившись, воно отримало назву Тарновиця, бо розкинулося в лісі біля заростей терену.

Колись існувало село Слободá, яке згадується у 1658 році, тепер воно частина Лісної Тарновиці[4][5].

Населення

[ред. | ред. код]

У 1880 році в селі налічувалося 103 будинки та 611 осіб, а також 4 будинки й 20 осіб на території двору. Із них 557 були греко-католиками, 58 — римо-католиками, 16 — юдеями; за національністю: 566 українців, 50 поляків і 15 німців[6].

Станом на 1 січня 1939 року, населення складало 1510 осіб, з них 970 українців, 40 поляків, 220 польських колоністів, 200 латинників, 50 євреїв, 30 німців і інших[7]

Згідно з німецьким переписом населення під час Другої світової війни 1-го березня 1943 року, населення становило 1408 осіб[8].

За даними перепису населення УРСР 1989 року, наявне населення складало 1 518 осіб: чоловіків — 713, жінок — 805; постійне населення складало 1 521 осіб: чоловіків — 714, жінок — 807[9].

Мова

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року[10]
МоваКількістьВідсоток
українська167499.94 %
російська10.06 %
Усього1675100 %

Релігійна громада

[ред. | ред. код]

У селі є дві церкви: Церква Святих Косми і Дем'яна (УГКЦ)[11] та Церква Архістратига Михаїла (ПЦУ)[12].

Церква Святих Косми і Дем'яна

[ред. | ред. код]

Вперше церква Свв. Кузьми і Дем'яна відзначена у Катедратику Львівської єпархії 1680 року.

Стара дерев'яна церква XVII ст. позначена на карті 1783 року на місці сучасної. Нова дерев'яна церква постала у 1800 році коштом громади і дідича Антона Беньковського.

У 1904 році її замінила теперішня дерев'яна церква гуцульського типу.

Була філіяльною парафіяльної церкви в селі Перерісль. Радянська влада зачинила церкву в липні 1961 року.

Деякий час церква служила краєзнавчим музеєм. Відкрита для богослужінь на початку 1990 року як православна церква. Цього ж року святиню передали в користування греко-католицькій громаді, яка повністю відновила церкву.

На південний захід від церкви стоїть дерев'яна дзвіниця[13].

Церква Архістратига Михаїла

[ред. | ред. код]

Для невеликої римо-католицької громади села у 1936 році була збудована дерев'яна каплиця за проєктом надвірнянського архітекта Леона Борґеніхта.

В радянський час була нечинна. Після того як будівлю передали православній громаді, зовні та всередині відновлена.

Вівтарем орієнтована до півдня. До нави прибудований ґанок. Вікна замінили пластиковими.

В інтер'єрі встановили новий іконостас. Дзвіниця нова мурована, стоїть з північного заходу від церкви[14].

Уродженці

[ред. | ред. код]

Участники ОУН-УПА

[ред. | ред. код]
  • Йосипчук Степан Михайлович (нар. 1918 — пом. 1949, с. Лісна Тарновиця) — станичний ОУН, загинув 15.07.1949 в с. Лісна Тарновиця.
  • Мочарний Василь Михайлович «Сопілка» (нар. 1922 — пом. 1947) — станичний ОУН, загинув 05.07.1947, місце смерті невідоме.
  • Савчук Дмитро «Шпак» (нар. 1913 — пом. 1947, с. Перерісль) — керівник кущової ОУН, загинув 12.03.1947 в с. Перерісль Надвірнянського р-ну.
  • Шуляк Микола «Швейко» (нар. 1918 — пом. 1945) — станичний ОУН, загинув 1945, місце смерті невідоме[15].

Померли

[ред. | ред. код]
  • Бойчук Василь Миколайович «Пімста» (нар. 1927, с. Цуцилів — пом. 1948) — керівник Ланчинського райпроводу ОУН, загинув 01.08.1948 в с. Лісна Тарновиця.
  • Процюк Михайло Петрович «Дубок» (нар. 1922, с. Камінне — пом. 1948) — референт пропаганди райпроводу ОУН, загинув 08.12.1948 в с. Лісна Тарновиця[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 Ліснотарновицька сільська рада. nadrda.gov.ua. Ліснотарновицька сільська рада. Процитовано 29 листопада 2025.
  2. ↑ weather.in.ua
  3. ↑ Старости старостинських округів. nadrada.gov.ua. Надвірнянська міська рада. Процитовано 29 листопада 2025.
  4. ↑ Габорак, М. М. Назви населених пунктів Івано-Франківщини. Етимологічний словник-довідник. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. — С. 182, 299. — ISBN 978-966-428-350-9.
  5. ↑ Габорак, М. М. Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій. Етимологічний словник-довідник. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. — С. 463-464, 744. — ISBN 978-966-428-321-9.
  6. ↑ Tarnowica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 205. (пол.)
  7. ↑ Кубійович, В. М. Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 1. 1. 1939 : Національна статистика Галичини. — Otto Harrassowitz. — Вісбаден, 1983. — С. 53. — ISBN 3-447-02376-7.
  8. ↑ Statistischen Amt des Generalgouvernements. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943. Krakau: Burgverlag, 1943.
  9. ↑ db.ukrcensus.gov.ua
  10. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  11. ↑ Лукач, Михайло (16 листопада 2021). Мощі святих Косми і Дем`яна – у Лісній Тарновиці. volya.if.ua. Народна Воля. Процитовано 29 листопада 2025.
  12. ↑ Храм Архістратига Михаїла села Лісна Тарновиця. kolomija.com. Коломийська Єпархія Православної Церкви України. Процитовано 29 листопада 2025.
  13. ↑ Громик В., Слободян В. Дерев'яні церкви Івано-Франківської області. — Львів, 2016. — С. 315.
  14. ↑ Громик В., Слободян В. Дерев'яні церкви Івано-Франківської області. — Львів, 2016. — С. 314.
  15. 1 2 Вардзарук, Л.; Лисенко, О.; Савчук, Б.; Сергійчук, В., ред. (2006). Реабілітовані історією: Івано-Франківська область (PDF) (вид. Книга друга). Івано-Франківськ: Місто НВ. ISBN 966-428-010-0. Процитовано 20 листопада 2025.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лісна_Тарновиця&oldid=47728701