Пнів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пнів
Pniv gerb.png
Герб
Пнівський замок
Пнівський замок
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Надвірнянський район
Рада Пнівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1482
Населення 4620
Площа 25.36 км²
Густота населення 182.18 осіб/км²
Поштовий індекс 78431
Телефонний код +380 3475
Географічні дані
Географічні координати 48°36′38″ пн. ш. 24°31′44″ сх. д. / 48.61056° пн. ш. 24.52889° сх. д. / 48.61056; 24.52889Координати: 48°36′38″ пн. ш. 24°31′44″ сх. д. / 48.61056° пн. ш. 24.52889° сх. д. / 48.61056; 24.52889
Водойми Бистриця
Місцева влада
Адреса ради вул.Українських Січових Стрільців, с.Пнів, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78431
Карта
Пнів. Карта розташування: Україна
Пнів
Пнів
Пнів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Пнів
Пнів
Мапа

CMNS: Пнів у Вікісховищі

Пнів — село Надвірнянського району Івано-Франківської області. За площею та кількістю населення Пнів є одним із найбільших сіл району.

Розташування[ред. | ред. код]

Село, центр сільської Ради, розташоване вздовж шосе Надвірна — Бистриця, за 2 км від районного центру. З північного заходу село омиває річка Бистриця Надвірнянська. До складу сільради входять села Білозорина, Мозолівка.

Через Пнів проходять газопроводи Битків — Надвірна, Битків — Чернівці, нафтопровід та високовольтна лінія.

Вперше згадується Пнів в історичних джерелах 1482 року.

Топоніміка[ред. | ред. код]

Назва села пов'язана з тим, що поселення виникло на місці, де було вирубано ліс в результаті загарбання Галицької Русі в середині ХІV століття, тобто на «пнях». Це місце отримало назву «Пнів'я». Польський король щедро роздавав ці землі шляхті.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується 18 листопада 1454 року в книгах галицького суду[1].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га), 1 лан орендував Іванко[2].

На початку XV ст. Пнів належав шляхтичеві Іванові з Цуцилова. Але пізніше з невідомих причин він продав половину свого маєтку в Пневі Павлу Куропатві.

В другій половині XVI ст. тут збудовано Пнівський замок. Відомі напади селян на замок у 1621 та в 1648 pp., коли ним оволоділи повстанці Семена Височана. Руїни замку збереглися до наших днів.

Із інформаційних джерел, що подають «історікі», знаємо, що "Пнівський замок, "…збудували  в другій половині XVI доби дідичі волоського походження Куропатви, які ще в другій половині XIV ст. дістали ці землі за військову службу від намісника Галичини Владислава Опольського

Ці ж «історікі» вказують, що остаточної форми Пнівський замок набув у XVII сторіччі. Також зазначено, що Пнівська фортеця розміщена на пагорбі, «…який, певно, колись був правим берегом Чорної Бистрицi (так називали в давнину Бистрицю Надвiрнянську на вiдмiну від Золотої, нині Солотвинської)». http://postup.brama.com/usual.php?what=21216.

Для зручності мислення та вираховування в подальшому кількості років, нагадуємо, що до XIV століття відносяться 1300-1390 роки.

Для оперативного переконання, можемо подивитись інформацію поміщену у «Вікіпедії», у якій вказано, що "Після смерті в 1370 році польського короля Казимира III Великого владу у Польщі зосередив у своїх руках угорський король Лайош I Великий (відоміший в історіографії, як Людвік I Угорський). Останній у 1372 році передав владу над Галичиною своєму наміснику — сілезькому князю Владиславу Опольському (обіймав посаду у 1372—1379 та 1385—1387 роках).

Бачимо, що у XIV столітті дідичів волоського «походження» Куропатви, ще  – не було.

Звідки взялись ці Куропатви?

«Ян з Ланцухова Куропатва (†1462) — 1424 року появився у джерелах як придворний та прихильник Софії Гольшанської…».

До XV століття відносяться 1400—1490 роки.

Отже, Куропатва міг отримати Пнівські землі тільки в другій половині XV століття, тобто в той час коли, сілезького князя Владислава Опольського вже — не було.

Перша датована згадка про Пнівський замок відноситься до 1482 року, тобто фортеця згадується в кінці  XV століття.

Але нас переконують, що Пнівський замок збудовано в другій половині XVI століття, а XVI століття — це 1500-1590 роки.

То де ж логіка…?

"…існує теза про те, що окремі споруди були побудовані в 90-х роках 15 століття)[3].

Про які споруди йдеться, і хто їх будував…?

Слід сказати, що Пнівський замок, у ХІ столітті вже був збудований

За даними облуправління МГБ у Надвірнянському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Пнів і Зелена.[4]

Сучасність[ред. | ред. код]

  • 30 червня 2010 року обвалилася частина вежі Пнівського замку.
  • 18 — 19 серпня 2012 року на території Пнівського замку відбувся етно-фестиваль « Дженджур фист».
  • 24 серпня 2012 року біля будинку культури відбулись урочистості з нагоди 530 — річчя з дня першої документальної згадки села.
  • 11 жовтня 2013 року в селі Пнів відкрили просто неба музей нафтопромислів Галичини
  • 22 грудня 2019 включена до складу Пасічнянської ОТГ

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Загальноосвітня школа I—III ступенів,
  • Дитячий садок «Дюймовочка»,
  • Будинок культури,
  • Бібліотека,
  • Лікарська амбулаторія (з 17.08.2021)[5],
  • Ощадкаса.
  • Музей нафтопромислів Галичини[6]

Село газифіковане, має часткове вуличне освітлення.

На території села зареєстрована греко-католицька церква «Непорочного Зачаття Діви Марії», адміністратор храму — отець Микола Костик, сотрудник — о. Ярослав Онуфрак.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.239, № 2759а (лат.)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 169 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Архітектурні та природні пам'ятки України. Пнів. Архів оригіналу за 16 січня 2021. 
  4. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019. 
  5. На Прикарпатті відкрили амбулаторію монопрактики практики сімейної медицини. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 19 серпня 2021. 
  6. Світлана Лелик. Музей про нафту знає все. На Надвірянщині розкажуть і покажуть, як в давнину добували «чорне золото» (ФОТО). Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021. 
  7. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 148.
  8. Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
  9. Павлишин Олег. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах ГАЛИЧИНИ (листопад — грудень 1918 року) [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.].
  10. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019. 

Література[ред. | ред. код]

  • Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.

Джерела[ред. | ред. код]