Велика Горянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика Горянка
Велика Горянка - Церква Воскресіння Господнього.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький район
Громада Лопушненська сільська громада
Код КОАТУУ 6123481501
Основні дані
Засноване 1545
Перша згадка 1556
Населення 413[1] (2014)
Територія 36.75 км²
Густота населення 12.35 осіб/км²
Поштовий індекс 47054
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 49°52′56″ пн. ш. 25°30′04″ сх. д. / 49.88222° пн. ш. 25.50111° сх. д. / 49.88222; 25.50111Координати: 49°52′56″ пн. ш. 25°30′04″ сх. д. / 49.88222° пн. ш. 25.50111° сх. д. / 49.88222; 25.50111
Найближча залізнична станція Кременець
Місцева влада
Адреса ради с. Велика Горянка, Кременецький р-н, Тернопільська обл., 47054
Карта
Велика Горянка. Карта розташування: Україна
Велика Горянка
Велика Горянка
Велика Горянка. Карта розташування: Тернопільська область
Велика Горянка
Велика Горянка

Вели́ка Го́рянка — село в Україні, в Кременецькому районі Тернопільської області.

Було центром сільради, якій підпорядковувалися села Волиця та Мала Горянка. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Лопушненської сільської громади.

Розташоване на півдні району на берегах річки Горинь, за 38 км до районного центру і найближчої залізничної станції м. Кременець. Географічні координати: 49° 53’ пн. ш. 25° 30’ сх. д. Територія — 2,37 км².

Колишня назва села — Горянка Велика, народна назва Велика Горинка.

Історія[ред. | ред. код]

Відоме від 1545 року, проте перша відома письмова згадка про село датована 1556 р., коли королева Бона віддала Горянку кременецькому війтові Скуйбіді. У 1589 село частково належало В. Балбасові Ростоцькому. 1661 село — власність Пшежовського, згодом належало Лубиновим, Лісевичам, Шульцам. Назву отримало вiд гiр, якi оточують його з обох боків.

У 1733 і 1770 від чуми вимирали цілі сім'ї. Щоб запобігти цьому, селяни днями били в церковні дзвони, обходили з колядками серед літа кожен дім. Пошесть відступила.

Як розповідають старожили, в селі мешкала знахарка Хавроня, яка зцілювала людей, а за отримані гроші ставила «фігури» на околицях села.

Під час Першої світової війни селяни Великої Горянки три роки були на виселенні. Тоді були зруйновані хати і церква.

За польського панування влада обмежувала права українців. Тодішній поміщик граф Фалiнський мав 260 га[2] землi, будинки для інвентаря, возовню, ґуральню. Із селянами він розраховувався зерном та іншим продовольством. Панський маєток був побудований у фiльварковому стилi і милував око неповторною красою. У 1939 граф Фалiнський утiк до Польщі, а його дружина із синами та прийомною дочкою поселилася у своїх батькiв у селищі Підкамінь (нині Бродівського району Львівської області); сини навчались у Вишнівці на Збаражчині, згодом жили у Львові.

Від вересня 1939 Велика Горянка — під радянською владою. Від 3 липня 1941 до 18 березня 1944 село — під нацистською окупацією. Десятки місцевих жителiв вивезені на каторжнi роботи до Нiмеччини; кожен дім мав виконати план поставок. 15 вересня 1943 партизанський загін під командуванням Сидора Ковпака долинами з боку Нового Олексинця увiйшов до Великої Горянки.

Після другого приходу радянської влади ОУН і УПА поповнили багато юнаків та дівчат із села, чимало з них загинули; їхні сім'ї вислали на каторжні роботи в Сибір. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків 31 — загинули і 22 — пропали безвісти, зокрема, Сава Михальчук (нар. 1908), який пішов на фронт у 1944 і не повернувся. Тільки в 1990-х рідні отримали листа з повідомленням, що він був заарештований у квітні 1945 і засуджений на 10 років, а 20 жовтня 1945 помер у тюрмі в м. Ризі; місце поховання невідомо. В 1997 реабілітований.

Природа[ред. | ред. код]

Між селами Старий Олексинець, Устечко, Ридомиль, Млинівці, Велика Горинка, в межах заплави р. Горинь, розташований водно-болотний масив — гідрологічний заказник місцевого значення Горинський, створений у 1983 році.

Релігія[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква Воскресіння Господнього

На верхів'ї гори, між селами Велика і Мала Горянка стояла церква, яку збудували в 1763. У 1866 на кам'яному фундаменті старої церкви збудували нову дерев'яну трикупольну церкву на честь Воскресіння Господнього; в 1879 її покрили бляхою. Поруч із храмом була дерев'яна, покрита ґонтом дзвіниця на чотирьох стовпах. 2002 пiд керiвництвом священика Василя Морозюка церква реставрована.

У 1860-х священиком на парафії був Милій Комісаржевський.

У церкві зберігаються копії метричних книг від 1772, а відомості — від 1822 року. Є 2 «фігури».

Старожили розповідали також і про другу церкву в селі, яку звів на власні кошти пан Шмид. Службу в ній відправляли тільки у великі свята за плату. Її зруйнували під час Першої світової війни.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У полі біля села зберігся кам'яний хрест, який за переказами старожилiв, поставлений на мiсцi трагедii, що сталася у XVIII ст. Раніше на місці поля був дрiмучий лiс. Одного разу пiд вечiр багата наречена та її дружки йшли через ліс у сусiднє село просити на весiлля, на них напали дiди-злидарi, убили, познiмали з них одяг, а тіла кинули в яму. Забравши добро, дiди пiшли в село і зайшли у двiр саме до господаря, який готувався до весiлля. Напросилися переночувати і господар пустив їх до комори. За деякий час у коморі почулися крики: дiди не могли подiлити награбоване добро. Батьки впізнали одяг дочки, зрозумiли, що сталося, кинулися до лiсу, але дiвчата були мертвi. На тому мiсцi батько поставив кам'яний хрест.

Біля школи споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967; скульптор Т. Шульман).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Протягом 1939—1941 років у селi в будинку Фалінського діяла чотирикласна школа з трьома вчителями, в якій навчалося 50 учнів. У війну будинок згорів, а з цегли, що залишилася, збудували школу в с. Устечку.

Нині діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, фельдшерський пункт, 2 магазини.

Господарство[ред. | ред. код]

У 1950 році засновано колгосп, потім перейменований на КСП «Горинь». Нині не існує.

Наприкiнцi 1960-х у селi посадженi сосновi та ялиновi лiси.

Населення[ред. | ред. код]

На початку XIX століття у Великій Горянці було 110 дворiв, у 2014 — 129 дворів.

Чисельність населення, осіб
поч. XIX століття 1911 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2003 2011 2013 2014 2015
702 1355[3] 454[1] 413[3]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Олег Мельничук (нар. 1973) — український історик, громадський діяч, меценат.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Уніят В. Велика Горянка Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 236. — ISBN 966-528-197-6.
  2. Так у джерелі, але, може, морґів?
  3. а б Івахів Г., Уніят В. Велика Горянка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 527—528. — ISBN 978-966-457-228-3.

Джерела[ред. | ред. код]