Старий Олексинець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Старий Олексинець
Став Старий Олексинець.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Кременецький
Громада Староолексинецька сільська рада
Код КОАТУУ 6123487601
Облікова картка Старий Олексинець 
Основні дані
Засноване 1430
Населення 983
Територія 13.510 км²
Густота населення 72.76 осіб/км²
Поштовий індекс 47061
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 49°50′33″ пн. ш. 25°33′37″ сх. д.H G O
Відстань до
районного центру
50 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради 47063, с. Старий Олексинець
Карта
Старий Олексинець. Карта розташування: Україна
Старий Олексинець
Старий Олексинець
Старий Олексинець. Карта розташування: Тернопільська область
Старий Олексинець
Старий Олексинець

CMNS: Старий Олексинець у Вікісховищі

Стари́й Оле́ксинець — село Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. Село знаходиться на березі річки Добринь, вище по течії на відстані в 0,5 км розташоване село Башуки, нижче по течії на відстані 1,5 км розташоване село Очеретне.

Центр сільради, якій підпорядковане с. Івання. До Старого Олексинця приєднано хутори Ломаки, Попова Гора і Став, у зв'язку з переселенням мешканців хутір Сагани виведений з облікових даних.

Населення — 942 особи (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки ранньозалізного часу і давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1430 р.

Писемні відомості про с. Старий Олексинець є в «Историко-статистическом описании церквей и приходов Волынской епархии Кременецкого уезда» М.Теодоровича. Тут є згадка про те, що село належало до Збаразького повіту і становило власність спочатку князів Збаразьких, а відтак Вишнівецьких (Соломорецьких і Чарторийських).

У дільчому акті кн. Збаразьких – Солтана, Симеона і Василя та їх матері – від 19 липня 1463 року говориться про передачу села у володіння дочки Олександри, а до цього власником села був рідний  брат Д. Байди – Вишнівецького – Андрій Вишнівецький, який назвав село на честь свого імені – Андрієво, але ця назва існувала недовго. Коли за згаданим вище дільничим актом володаркою села стала дочка князів Збаразьких Олександра, вона і назвала село на честь свого імені – Олексинець.

1583 р. поселення згадане як власність князя Андрія Вишневецького, котрий звів замок. Не виключено, що укріплення на цьому місці були раніше, але замок вже побудував А. Вишневецький. Вишневецький укріпив дитинець системою земляних насипних укріплень, які з зовнішньої сторони були обкладені каменем та прикрашені тесаним каменем.

У ІІ-й пол. XIX ст. О. Ржищевський (Aleksander Rzyszczewski) перебудував його на неоґотичний палац.

Наприкінці XIX ст. Старий Олексинець — центр волості.

Діяли філії українського товариства «Просвіта» та інші.

В період окупації України Російською імперією в палаці проживав російський генерал – командувач царськими прикордонними військами. Кордон між Австро-Угорщиною та Росією проходив неподалік у Новому Олексинці до 1914 року, де знаходилася митниця.

1920—1939 — центр Староолексинецької ґміни Кременецького повіту Польщі.

В 1920 році в замок повернулися його власники, які і проживали там до 1939 року.

З 1939 року замок використовувався комуністами як склад і почав занепадати.

У березні 1944 р. в місцевому замку перебували відділ повстанців і штаб Енея (П. Олійника).

Після повернення комуністів, в 1944 році, замок в 50 роках XX століття повністю розібрали, виклавши дорогу в селі, та звели колгоспні будівлі. Від замку залишилися лише вали-укріплення.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[1]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,49
російська 0,51


Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • 2 церкви св. апостола Андрія Первозванного (1756, мур., 1938, дерев.)
  • Дім молитви ХВЄ.
Дерев'яна церква

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у Німецько-радянській війні (1965), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1992).

Хрест воїнам УПА

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, цегельний завод, торгові заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Навчалися[ред. | ред. код]

  • Лятуринська О. - поетка, публіцистка, скульпторка.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]