Велика лаврська дзвіниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика лаврська дзвіниця
Kievo-Pecherska Lavra Belltower.jpg
50°26′05″ пн. ш. 30°33′23″ сх. д. / 50.43472° пн. ш. 30.55639° сх. д. / 50.43472; 30.55639Координати: 50°26′05″ пн. ш. 30°33′23″ сх. д. / 50.43472° пн. ш. 30.55639° сх. д. / 50.43472; 30.55639
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Країна Україна Україна
Розташування Київ, вул. Лаврська, 15
Початок будівництва 1731 рік
Завершення будівництва 1745 рік
Велика лаврська дзвіниця is located in Київ
Велика лаврська дзвіниця

CMNS: Велика лаврська дзвіниця на Вікісховищі

Велика лаврська дзвіниця[1] (або просто Велика дзвіниця) — найвища дзвіниця Києво-Печерської лаври, одна із найвищих будівель Києва.

Архітектура[ред.ред. код]

Дзвіниця являє собою восьмигранну чотирьохярусну башту із позолоченим куполом. Діаметр основи дзвіниці — 28,8 м, товщина стін 1-го ярусу — 8 м. Глибина фундаменту з гранітних плит перевищує 7 м. Висота — 96,52 м. Перший ярус Великої дзвіниці оброблено під руст, другий оздоблено 32 дорічними колонами, які стоять групами між вісьмома вікнами. Третій ярус оточений 16 іонічними колонами, по дві між вісьмома арками. Четвертий ярус (висота 22,42 м) оформлений групами легких римсько-коринфських напівколон. Для будівництва дзвіниці була використана класична схема ордерної архітектоніки, відома ще з споруди римського Колізею. У будівлі спостерігаються лише деякі елементи барокового стилю: спарені колони, розкріплені карнизи, обриси завершення глави. У будівництві дзвіниці застосована нова для того часу техніка. Сам Шедель сказав, що «ця дзвіниця єдина і в Європі, і в Росії, іншої такої немає». Тут розташовані 13 дзвонів вагою близько 6 тисяч пудів. Серед них «Успенський», який відлив 1732 року російський майстер І. Моторін, автор кремлівського «Цар-дзвона», вагою 1000 пудів та найбільший розміром у 1636 пудів. Збереглися 3 невеликі дзвони: «Безіменний», «Балик», «Вознесенський».

Дзвіниця має величезні розміри — 96,52 метра з хрестом, вона органічно вписується до ансамблю монастиря й усього Печерська. Її видно здалеку, за 25-30 кілометрів від міста. Аби піднятися на її верхівку необхідно зійти на 374 сходинки.

Історія[ред.ред. код]

Споруджена 17311744 за проектом архітектора Йогана Готфріда Шеделя. Згідно з укладеним лаврою контрактом, Шедель повинен був протягом трьох років збудувати цю дзвіницю. Але будівництво її закінчилося аж 1745 року. Воно поглинуло всі резерви, а також привело до припинення будівництва в лаврі на інших об'єктах.

На будівництво дзвіниці було витрачено близько 5 мільйонів цеглин різної форми й розмірів. Високохудожня кераміка виготовлялася на лаврських цегельних заводах за рецептом та наглядом Шеделя.

У 1903 році замість годинника XVIII ст. встановлено нові Куранти Великої дзвіниці, виготовлені московськими майстрами. Механізм годинника заводиться раз на тиждень ручним способом за допомогою лебідки. Куранти видзвонюють кожну чверть години і кількість годин.

Під час Другої світової війни у 1941 році було підірвано Успенський собор, який стояв поруч із дзвіницею, але вона зовсім не постраждала.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Голов. редкол.: В. Смолій та ін.— К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999—2011. Київ: Кн. 1, ч. 3.: С—Я / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. — 2003. — Упорядники: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — ISBN 966-95478-2-2. (стор. 1252-1256)

Посилання[ред.ред. код]