Величко Володимир Сидорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Сидорович Величко
VelichkoVladSidor.jpg
Народження 1922(1922)
Новокрасне Миколаївська область
Смерть 29 жовтня 1944(1944-10-29)
Чехословаччина
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ артилерія
Роки служби 19411944
Звання старший лейтенант
Формування 206-а стрілецька дивізія
Командування мінометна рота
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоної Зірки

Володи́мир Си́дорович Вели́чко (нар. 1922 — пом. 29 жовтня 1944) — командир мінометної роти 722-го стрілецького полку 206-ї стрілецької дивізії 47-ї армії Воронезького фронту, старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944)[1].

Біографія[ред.ред. код]

Народився у 1922 році в селі Новокрасне Благодатненського району Одеської області (тепер — Арбузинський район Миколаївської області) в селянській родині. Росіянин.

Після закінчення школи працював електромонтером на картинній фабриці в місті Рогачов Гомельської області Білорусі.

Призваний до РСЧА у 1941 році. Закінчив Гомельське військове піхотне училище.

Учасник Радянсько-німецької війни з 1942 року. Воював на Воронезькому та 1-му Українському фронтах.

Особливо відзначився під час форсування Дніпра у вересні 1943 року. У нагородному листі, підписаному командиром 722-го стрілецького полку 206-ї стрілецької дивізії, зокрема написано[2]:

«Товариш Величко під час форсування ріки Дніпро 25 вересня 1943 року в районі села Келеберда під артилерійським і мінометним вогнем супротивника одним з перших переправив мінометну роту на західний берег Дніпра і, вибравши зручний вогневий рубіж, відкрив нищівний мінометний вогонь по ворогу. Цим самим він забезпечив форсування ріки Дніпро підрозділами полку без втрат.

27 вересня під час атак висоти 225.0 знищив до 70 гітлерівців. А 12 жовтня під час бою за висоту 243.2 особисто знищив три кулеметні бункери супротивника...»

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками й виявлені при цьому мужність і героїзм, старшому лейтенанту Величку Володимиру Сидоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» .

Та не встиг Герой отримати заслужену нагороду. З невідомих причин він був направлений до окремого штрафного батальйону 1-го Українського фронту (командир батальйону — гвардії підполковник Лисенко) й 29 жовтня 1944 року зник без вісти на території Чехословаччини[3].

Нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982, стор. 58-60. (рос.)
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т., Т.1 — Москва: Воениздат, 1988. (рос.)
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Книга памяти Украины. Николаевская область, Том 8. (рос.)
  2. Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005, стор. 47—49
  3. ОБД «Мемориал». Поіменний список незворотніх втрат особового складу ОШБ 1-го Українського фронту (рос.)

Посилання[ред.ред. код]