Венеція (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Італія «Венеція»
Логотип
Повна назва Venezia F.C. S.r.l.
Прізвисько Крилаті Леви
Засновано 1907
Населений пункт Венеція, Італія Італія
Стадіон «П'єрлуїджі Пенцо»
Вміщує 23 967
Президент Італія Джозеф Такопіна
Головний тренер Італія Філіппо Індзагі
Ліга Серія B
2017-18 5-е
Домашня
Виїзна


«Венеція» (італ. Venezia) — професійний італійський футбольний клуб з однойменного міста. Виступє у третьому дивізіоні Італії. Домашні матчі проводить на стадіоні «П'єрлуїджі Пенцо», який вміщує 23 967 глядачів.

Історія[ред. | ред. код]

Футбольний клуб «Венеція» (Venezia Foot Ball Club) було засновано 14 грудня 1907 року двома місцевими футболістами: Палестрою Марціале та Константіно Реєром. Першим президентом клубу став Давид Фано. Команда грала на стадіоні «Кампо Сан Бартоломео». У 1919 році клуб змінив назву на Associazione Calcio Venezia. [1]

Найуспішнішим часом для «Венеції» став початок 1940-х років, коли клуб двічі грав у фіналі Кубку Італії. У 1941 році команда стала володарем кубку, здолавши у двоматчевому фіналі «Рому» (3-3, 1-0). Переможцями кубку стали декілька гравців, яким пізніше судилося стати частиною великого «Торіно» і загинути у авіакатастрофі на СуперзіВалентіно Маццола[2] та Еціо Лоїк[3]. За атакуючий тандем Лоїк — Маццола у 1942 році тодішній власник «Торіно» Ферручо Ново не пошкодував мільйон лір[4]. В сезоні 1941-42 «Венеція» досягла свого поки що найкращого результату в Серії А, посівши третю сходинку у підсумковій таблиці.

Більшу частину своєї історії команда провела у двох найвищих дивізіонах Італії. У 1987 році «Венецію» врятував від банкрутства італійський футбольний менеджер і підприємець Мауріціо Дзампаріні. Щоб зберегти клуб він придумав схему, у яку увійшло об'єднання команди з іншим місцевим клубом «Местре». Дзампаріні допоміг клубу реконструювати свій стадіон[5] і вивів команду в Серію А. Але після відмови керівництва міста видати йому землю під будівництво нового стадіону Дзампаріні покинув клуб[6]. Останній виліт із Серії А стався у 2002 році. Після цього почався занепад клубу.

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія «Венеції»; venicexplorer.net. Процитовано 6 березня 2017 (італ.)
  2. Валентіно Маццола: символ великого «Торіно»; Storie di Calcio. Процитовано 7 березня 2017 (італ.)
  3. Еціо Лоїк. Кар'єра; enciclopediadelcalcio.it. Процитовано 7 березня 2017 (італ.)
  4. Кальчо. — Історія італійського футболу: публіцистичні нариси /Я. Дашковська, П. Чаяло, Ю. Шевченко — К.: «Видавничий Дім Український Медіа Холдінг». 2010 — с. 91. (рос.)
  5. Дзампаріні продає «Венецію»; La Gazetta dello Sport, 8 березня 2000 (італ.)
  6. Харламов О. Хобі — тренерів звільняти; sports.ru, 29 березня 2008 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]