Бенфіка (футбольний клуб, Лісабон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенфіка
Логотип
Повна назва Sport Lisboa e Benfica
Прізвисько As Águias
O Glorioso
Encarnados
Засновано 1904
Населений пункт Лісабон, Португалія Португалія
Стадіон Ештадіу да Луж
Вміщує 65 647
Президент Португалія Луїш Феліпе Віейра
Головний тренер Португалія Бруну Лажи
Ліга Ліга Сагреш
2018–19 1-e
Домашня
Виїзна


Бенфіка (порт. Sport Lisboa e Benfica) — професіональний португальський футбольний клуб з міста Лісабон. Заснований 28 лютого 1904 року. «Бенфіка» вважається однією з команд-засновниць чемпіонату Португалії, заснованого в 1933 році. Є одним з найбільш титулованих клубів Португалії: 37-кратний чемпіон Португалії, 29-разовий володар Кубка і 8-кратний — Суперкубка країни. Домашнім стадіоном клубу є «Ештадіу да Луж», що вміщає 65 647 глядачів.

Поряд з «Порту» та «Спортінгом», «Бенфіка» входить у «велику трійку» клубів Португалії (порт. Os Três Grandes). До того ж клуб жодного разу не покидав вищий португальський дивізіон. Крім того, «Бенфіка» стала першим клубом у чемпіонаті Португалії, який не програв жодного матчу в сезоні (1972/73), і єдиним клубом Європи, який повторив цей успіх (1977/78). Також клуб є єдиним португальським клубом, який взяв участь у 10 фіналах європейських клубних турнірів.

«Бенфіка» посіла 12 місце в списку найкращих футбольних клубів XX століття за версією ФІФА, 7 місце — за версією журналу Kicker. Також IFFHS поставив «Бенфіку» на 9 місце в рейтингу найкращих європейських клубів XX століття.[1]

Примітно, що, на відміну від більшості європейських клубів, вболівальники «Бенфіки» самі утримують клуб і керують ним з моменту його заснування. «Бенфіка» займає 22-е місце в списку найбагатших команд планети, з річним оборотом €111,1 млн[2][3].

Історія[ред. | ред. код]

Клуб був заснований 28 лютого 1904 року групою футболістів-аматорів і учнів коледжу «Real Casa Pia de Lisboa» у кількості 24 чоловік, що влаштували збори в найближчій аптеці «Farmacia Franco» на вулиці Белен в однойменному районі. Серед них був і Косме Даміан. Спочатку клуб мав назву «Спортивне товариство Лісабона», проте в 1908 році він об'єднався зі «Спортивним товариством Бенфіка». Новий клуб поєднав емблеми і кольори кожного з двох спортивних товариств.

Перший склад команди у 1904 році.

У 1920 році по «Бенфіці» було завдано серйозного психологічного удару, коли кілька гравців покинули клуб і створили «Белененсіш». У 1933 році клуб стає одним із засновників турніру серед професійних футбольних клубів Португалії поряд зі «Спортингом» і «Порту». «Бенфіка» ніколи не покидала вищий дивізіон, так само як і її одвічні суперники — «Спортинг» та «Порту». Перший кубок клуб виграє в 1936 році.

1940-і роки в Португалії ознаменувалися запеклим протистоянням «Бенфіки» і «Спортинга» практично в кожному чемпіонаті.

Золота ера (19601970)[ред. | ред. код]

Золота ера клубу припадає на 1960-ті роки. У той час за команду виступають знамениті португальські футболісти мозамбіцького походження Маріу Колуна і володар «Золотого М'яча» 1965 бомбардир Ейсебіо. У 1961 році «Бенфіка» перериває домінування мадридського «Реала» в Європі, перемагаючи в Кубку чемпіонів, де у фіналі «Бенфіка» обіграла «Барселону» з рахунком 3:2.

«Бенфіка» святкує перемогу у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1962 року.

У 1962 році у фіналі Кубка чемпіонів виявляється переможений вже мадридський «Реал» — 5:3 (вирішальним виявився дубль Ейсебіо). Потім «Бенфіка» тричі виступала в фіналі Кубка чемпіонів, але програвала його: в 1963 поступалася «Мілану», в 1965 «Інтеру» і в 1968 році «Манчестер Юнайтед». Також в 1960-і роки клуб виграв 8 чемпіонських титулів і 3 Кубка Португалії.

Прокляття Гуттманна[ред. | ред. код]

У 1962 році Бела Гуттманн після виграшу трьох чемпіонатів країни та двох перемог поспіль у Кубку європейських чемпіонів пішов з клубу. Причиною розбіжностей стала відмова керівництва клубу виплатити тренерові додаткову винагороду за перемогу в Кубку чемпіонів. Керівники не розуміли, що причиною успіхів клубу є в першу чергу тренерська робота Б. Гуттманна і визнали, що з таким складом команди перемоги будуть у них в кишені і при іншому тренері. За розповідями очевидців, нібито виведений з рівноваги Б. Гуттманн сказав керівництву клубу на прощання: «Якщо так, то я подаю у відставку. Але тільки через сто років настане той час, коли „Бенфіка“ знову переможе в цьому Кубку»[4][5]. З тих пір клуб 5 разів грав у фіналі Кубка чемпіонів і 3 рази — у фіналі Кубка УЄФА / Ліги Європи УЄФА, але жодного разу не вигравав у фіналі.

19701994[ред. | ред. код]

У 1970-ті роки «Бенфіка» продовжувала домінувати на внутрішній арені (6 чемпіонських титулів і 2 кубки), проте в єврокубках клуб зазнає невдач.

Єйсебіо у 1968 році, легендарний гравець «Бенфіки», який носив футболку команди з 1961 по 1975 рік.

Нове відродження відбувається на початку 1980-х років під керівництвом шведа Свен-Йорана Ерікссона. Клуб виграє дві національних першості (1983 і 1984), Кубок Португалії і доходить до фіналу Кубка УЄФА, де поступається бельгійському «Андерлехту». Потім клуб виграє титули в 1987 і 1989 роках, і доходить до фіналів кубка чемпіонів у 1988 і 1990 роках. На початку 1990-х років клуб, незважаючи на тяжке становище, гідно конкурує з «Порту».

Чорні дні (1994—2003)[ред. | ред. код]

З середини 1990-х починається найпохмуріший період в історії клубу. В ті роки клуб не виграв жодних нагород і лише накопичував борги. Наприклад, у 2001 році «Бенфіка» фінішувала на шостій позиції в чемпіонаті країни і вперше не потрапила в єврокубки.

Нова ера (2004 — …)[ред. | ред. код]

У 2004 році клуб під керівництвом Хосе Антоніо Камачо виграв кубок країни, вирішальний гол на 103-й хвилині забив капітан «орлів» Сімау Саброза. Вдалий сезон був затьмарений смертю нападника Міклоша Фехера, який помер у тому ж році на футбольному полі.

У 2005 році «Бенфіка» вперше за 11 років виграє чемпіонат під керівництвом Джованні Трапаттоні.

Святкування чемпіонства 2004/05 на «Ештадіу да Луж»

У 2009 році клуб виграє Кубок ліги, перегравши у фіналі «Спортинг» у серії пенальті.

У 2010 році команда вперше за п'ять років стає чемпіоном Португалії під керівництвом Жорже Жезуша і в тому ж році виграє Кубок ліги.

У розіграші Ліги чемпіонів УЄФА 2011/2012 в 1/8 фіналу «Бенфіка» за жеребкуванням стикається з пітерським «Зенітом» і обіграє його за сумою двох матчів (2:3, 2:0).

У наступному сезоні на шляху лісабонського клубу знову встала російська команда. В одну групу Ліги чемпіонів 2012/2013 з «Бенфікою» потрапив московський «Спартак». У «Лужниках» росіяни здобули перемогу в наполегливому матчі завдяки автоголу Жардела (2:1), а на своєму полі «орли» взяли реванш з рахунком 2:0.

У сезоні 2013/14 «Бенфіка» дійшла до фіналу Ліги Європи. У матчі зустрілися іспанська «Севілья» і португальська «Бенфіка». Переможцем стала «Севілья», яка виявилася сильнішою в серії післяматчевих пенальті.

Історія логотипів[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

Музей «Бенфіки» з трофеями.

Дербі[ред. | ред. код]

Вболівальники «Бенфіки». 2009 рік.

У «Бенфіки» є два головних принципових протистояння.

Одне з них — це «Лісабонське дербі», протистояння з клубом «Спортиінг». Інше-це «О Класіко», протистояння з клубом « Порту». Крім цього, важливими суперниками «Бенфіки» в чемпіонаті Португалії є «Брага», «Белененсеш», «Віторія» та «Пасуш де Феррейра». Так само раніше одним із суперників був лісабонський «Атлетіко».

Вболівальники[ред. | ред. код]

«Бенфіка» є найпопулярнішим клубом Португалії. «Бенфіка» також дуже популярна в світі, зокрема ділить звання найпопулярнішої команди світу з клубом «Манчестер Юнайтед». Дві найбільші фанатські групи «Diabos Vermelhos», «No Name Boys» мають складні відносини між собою.

Також фанати мають дружні стосунки з «Хайдуком» з Хорватії. З ультрас «Роми», підтримують контакти люди з «Diabos Vermelhos». Ворогами є «Порту», «Спортінг», «Брага» і «Атлетіко».

Вболівальники клубу в Андоррі організували футбольний клуб «Пенья Енкарнада», який має символіку «Бенфіки» і зараз виступає у вищому дивізіоні цієї країни.

Поточний склад[ред. | ред. код]

Склад команди у сезоні 2012/13

Станом на 17 вересня 2019 року[6]

Позиція Гравець
1 Бельгія ВР Міле Свілар
2 Аргентина ЗХ Херман Конті
3 Іспанія ЗХ Алекс Грімальдо
5 Сербія ПЗ Любомир Фейса
6 Португалія ЗХ Рубен Діаш
7 Бразилія ПЗ Кайо
8 Бразилія ПЗ Габріел
9 Іспанія НП Рауль Де Томас
11 Аргентина ПЗ Франко Серві
14 Швейцарія НП Гаріс Сеферович
17 Сербія ПЗ Андрія Живкович
19 Португалія ПЗ Чікінью
21 Португалія ПЗ Піцці
22 Греція ПЗ Андреас Самаріс
23 Нігерія ЗХ Тайронн Ебуехі
27 Португалія ПЗ Рафаел Феррейра Сілва
Позиція Гравець
33 Бразилія ЗХ Жардел NYCS-bull-trans-K.svg
34 Португалія ЗХ Андре Алмейда
49 Марокко ПЗ Адель Таарабт
61 Португалія ПЗ Флорентіну Луїш
71 Португалія ЗХ Нуну Тавареш
72 Росія ВР Іван Злобін
73 Португалія НП Жота
83 Португалія ПЗ Жедсон Фернандеш
84 Португалія ЗХ Томаш Тавареш
92 Португалія ПЗ Давід Тавареш
95 Бразилія НП Карлос Вінісіус
97 Португалія ЗХ Ферру
99 Греція ВР Одіссеас Влаходімос
США ПЗ Кітон Паркс
Словаччина ПЗ Мартін Хрієн
Хорватія ЗХ Бранимир Калаїця

Закріплені номери в клубі[ред. | ред. код]

«Бенфіка» назавжди закріпила номер 29 за угорським нападником Міклошем Фехером, який помер від гіпертрофічної кардіоміопатії в січні 2004 року в Гімарайнші під час матчу Прімейра Ліги проти місцевої «Віторії».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Official website of IFFHS (ред.). El Club del Siglo de Europa. Архів оригіналу за 2009-09-22. Процитовано 27.6.2014. 
  2. Most widely supported football club. Guinness World Records. 9 November 2006. Процитовано 5 January 2013. 
  3. Deloitte Football Money League 2013. Delloite. January 2013. Архів оригіналу за 2013-04-17. Процитовано 24 January 2013. 
  4. Marcella Martha (2013-05-16). A derrota do Benfica para o Chelsea e a maldição de Béla Guttmann (pt). Goal.com. 
  5. Maldição de Béla Guttmann "quebrada" hoje com inauguração de estátua na Luz (pt). 2014-02-28. Архів оригіналу за 2014-03-06. Процитовано 2019-02-08. 
  6. First team squad information. S.L. Benfica. Процитовано 15 July 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • S.L. Benfica — офіційний сайт клубу. (порт.)