Випадкове блукання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Випадкове блуканняматематичний формалізм, що описує траєкторію, яка утворюється при здійсненні послідовних випадкових кроків.

Найчастіше розглядаються випадкові блукання, які є ланцюгами Маркова, хоча існують і більш складні види блукань. Деякі випадкові блукання здійснюються на графах, інші — на прямій, на площині або у більш високих розмірностях, тоді як деякі блукання здійснюються на групах. Випадкові блукання також розрізняються у відношенні до часового параметра. Найчастіше блукання відбувається у дискретному часі та індексується натуральними числами . Однак деякі блукання здійснюють кроки у випадкові моменти часу, і в такому випадку координата визначена на неперервному промені .

Одновимірне дискретне випадкове блукання[ред. | ред. код]

Графіки восьми одновимірних випадкових блукань.
Приклад двовимірного випадкового блукання. 229 кроків, довжина кроку від −0.5 до 0.5, рівноймовірні напрями або .

Одновимірне дискретне випадкове блукання — це випадковий процес з дискретним часом, який має вигляд: , де

  • — початковий стан;
  • ;
  • випадкові величини спільно незалежні.

Випадкове блукання як ланцюг Маркова[ред. | ред. код]

Одномірне дискретне випадкове блукання є ланцюгом Маркова з цілими станами, чий початковий розподіл задається функцією ймовірності випадкової величини, а матриця перехідних ймовірностей має вигляд

,

тобто

Теорема Донскера[ред. | ред. код]

Розглянемо випадкове блукання , де .

Центральна гранична теорема стверджує, що за розподілом

Однак, у разі випадкових блукань, це твердження можна значно підсилити.

Побудуємо за випадковий процес , визначивши його так: , а при інших t ми довизначимо процес лінійним продовженням:

З центральної граничної теореми за розподілом

Це означає збіжність одновимірних розподілів процесу до одновимірних розподілів вінерівського процесу. Теорема Донскера, звана також принципом інваріантності, стверджує, що має місце слабка збіжність процесів,

Слабка збіжність процесів означає збіжність неперервних за вінерівською мірою функціоналів, тобто дозволяє розраховувати значення функціоналів від броунівського руху (наприклад максимуму, мінімуму, останнього нуля, моменту першого досягнення рівня та інших) граничним переходом від простого випадкового блукання.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]