Скороход Анатолій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Володимирович Скороход
Skorohod Anatoliy V.gif
Народився 30 вересня 1930(1930-09-30)
Нікополь, Дніпропетровська область
Помер 3 січня 2011(2011-01-03) (80 років)
Лансінг, Мічиган, США
Громадянство Україна
Alma mater Київський національний університет
Галузь наукових інтересів Математика
Заклад Університет штату Мічиган, Інститут математики НАН України
Вчене звання професор, академік НАН України, академік Американської академії мистецтв і наук
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Динкін Євген Борисович
Член Національна академія наук України і Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: Стохастичні диференціальні рівняння, граничні теореми для випадкових процесів, статистики випадкових процесів, марківські процеси
Нагороди
Брат — Валерій Скороход

Анато́лій Володи́мирович Скорохо́д (10 вересня 1930, Нікополь, Дніпропетровська область — 3 січня 2011, Лансінг, Мічиган, США) — український математик.

Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963), академік НАНУ (1985), член Американської академії мистецтв і наук (2000).

Брат академіка НАНУ Валерія Скорохода, вченого в галузі матеріалознавства та порошкової металургії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї вчителів. З 1935 року сім'я мешкала в м. Марганець, а 1946-го — переїхала до м. Ковель (Волинська область).

1948 — з золотою медаллю закінчив середню школу в Ковелі та вступив до Київського державного університету ім. Т.Шевченка на фізико-математичний факультет.

Закінчив у 1953 році КДУ ім. Т.Шевченка, маючи на своєму рахунку 5 наукових праць, 3 з яких були опубліковані в провідних журналах СРСР. Тоді ж вступив до аспірантури при КДУ ім. Т.Шевченка та відбув продовжувати навчання в Москву.

1956 — у журналі «Теория вероятностей и ее применения» (Москва) опубліковано статтю Скорохода, яка давала суттєве узагальнення принципу інваріантності Донскера на значно ширший клас випадкових об'єктів.[1]

1956 — отримав звання доцента.

19571964 — працював у КДУ ім. Т.Шевченка.

Кандидат фізико-математичних наук (1957), доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1964).

19642002 — працював в Інституті математики НАН України, головний науковий співробітник (у 19641992 рр. — завідувач відділу теорії випадкових процесів), водночас професор Київського університету.

1967 — став членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

1968 — за участь у виступі групи українських інтелектуалів на захист конституційних прав громадян (підписав т. зв. «лист 137-ми») йому заборонили читати лекції студентам і керувати аспірантами.

У 19691982 роках був «невиїзним», не міг виступати на наукових конференціях за кордоном СРСР. За цей період опублікував 12 наукових книг і 12 (частково в співавторстві) науково-популярних видань. Відсутність вченого на міжнародних наукових форумах дала підставу для чуток, начебто «Скороход» — це збірне ім'я радянських математиків, які працюють в області теорії випадкових процесів (на кшталт французької групи Бурбакі).

Після повернення можливості виїзду за кордон брав участь у Міжнародному математичному конгресі (США, 1986), Міжнародному колоквіумі пам'яті П.Леві (Париж, 1987), відвідав Університет імені П'єра і Марії Кюрі (Париж, 1983) та Міжнародний інститут системного аналізу при ЮНЕСКО (Відень, 1984).[1]

1985 — отримав звання академіка НАН України.

1988 — підтримав письмове звернення до міської адміністрації Києва з вимогою дозволити проведення першого екологічного мітингу в місті.

1989 — брав участь у висуненні перших альтернативних кандидатів у народні депутати СРСР.

Брав участь у I з'їзді НРУ (1989).[1]

З 1993 року працював на посаді професора Мічиганського університету (США).

1996 — у Чилі відбулася наукова конференція, присвячена 40-річчю «простору Скорохода».

2007 — у Києві відбулася міжнародна наукова конференція «„Простір Скорохода“. 50 років потому».[1]

Наукові праці з теорії стохастичних диференціальних рівнянь, граничних теорем для випадкових процесів, розподілів у нескінченновимірних просторах, статистики випадкових процесів, марківських процесів.

Автор понад 450 наукових праць, серед яких 23 монографії (більшість із них перекладені та видані за кордоном), понад 300 статей у провідних наукових журналах, підручники.

Головний редактор наукового журналу «Теорія ймовірностей та математична статистика», член редколегій низки вітчизняних і зарубіжних часописів.

Підготував 56 кандидатів і 17 докторів наук.[1]

Нагороди[ред.ред. код]

Державна премія України в галузі науки і техніки (1982, 2003).

Премія імені М. М. Крилова НАН України (1970).

Срібна медаль ім. М. В. Остроградського (2001).

Книжки А. В. Скорохода[ред.ред. код]

  • А. В. Скороход. Лекції з теорії випадкових процесів. — Київ: Либідь, 1990. — ISBN 5-11-001701-8.
А. В. Скороход (1990). Лекції з теорії випадкових процесів (українська). — Київ: Либідь. ISBN 5-11-001701-8. 

Див. також[ред.ред. код]

Список об'єктів, названих на честь Анатолія Скорохода[ред.ред. код]

  • Метрика Скорохода
  • Топологія Скорохода

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Ейлер Це незавершена стаття про математика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Науковці України Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.