Власівка (Зіньківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Власівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Власівська сільська рада
Код КОАТУУ 5321381601
Основні дані
Населення 607
Площа 3,901 км²
Густота населення 155,6 осіб/км²
Поштовий індекс 38105
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 50°10′04″ пн. ш. 34°18′55″ сх. д. / 50.16778° пн. ш. 34.31528° сх. д. / 50.16778; 34.31528Координати: 50°10′04″ пн. ш. 34°18′55″ сх. д. / 50.16778° пн. ш. 34.31528° сх. д. / 50.16778; 34.31528
Середня висота
над рівнем моря
104 м
Місцева влада
Адреса ради 38105, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с.Власівка , тел. 9-61-42
Карта
Власівка. Карта розташування: Україна
Власівка
Власівка
Власівка. Карта розташування: Полтавська область
Власівка
Власівка
Власівка. Карта розташування: Зіньківський район
Власівка
Власівка
Мапа

Вла́сівка — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 607 осіб. Орган місцевого самоврядування — Власівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Власівка знаходиться на березі річки Ташань, вище за течією на відстані 4 км розташоване місто Зіньків, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Дадакалівка. До села примикає лісовий масив (сосна).

Історія[ред. | ред. код]

Жертвами голодомору 1932—1933 років стало 203 особи.[1]

Економіка[ред. | ред. код]

  • ПП АФ «Ташань».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа I-II ст.
  • Клуб.
  • Стоматолог.

Визначні місця[ред. | ред. код]

  • Свято-Троїцька церква
  • Санаторій «Сосновий бір» з джерелом мінеральної води «Ташань».
  • Братська могила радянських воїнів
  • Пам'ятник жертвам голодомору 1932—1933 рр.

Односельці[ред. | ред. код]

  • Павленко Павло Панасович, 1896 р. н., с. Власівка Зіньківського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у м. Фрунзе (Киргизька РСР). Робітник м'ясокомбінату. Заарештований 22 квітня 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом Фрунзенського гарнізону Середньо-Азіатського ВО 5 листопада 1942 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до розстрілу. Верховним Судом СРСР 18 грудня 1942 р. розстріл замінено на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 27 грудня 1994 р.[2]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  2. Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтень 2013. Процитовано 13 травень 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]