Зіньків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зіньків
Zinkiv gerb.png Zinkiv prapor.png
Герб Зінькова Прапор Зінькова
У центрі Зінькова — вулиця Леніна, жовтень 2010 року
У центрі Зінькова — вулиця Леніна, жовтень 2010 року
Зіньків
Зіньків на карті Зіньківського району
Зіньків на карті Зіньківського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область
Район Зіньківський район
Рада Зіньківська міська рада
Код КОАТУУ 5321310100
Засноване 1604
Статус міста з 1604 року
Населення 10 393 (всього міськрада 11 192)
Площа 11 км²
Густота населення 914 070 осіб/км²
Поштові індекси 38100
Телефонний код +380-5353
Координати 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д. / 50.20778; 34.36389Координати: 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д. / 50.20778; 34.36389
Висота над рівнем моря 121 м
Водойма р. Ташань
Відстань
Найближча залізнична станція Гадяч
До станції 33 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 81,4 км
До Києва
 - автошляхами 308 км
Міська влада
Адреса 38100, Полтавська обл., Зіньківський р-н, м. Зіньків, вул. Леніна, 67
Веб-сторінка http://misto-zinkiv.com.ua/
Міський голова Максименко Сергій Миколайович

Commons-logo.svg Зіньків у Вікісховищі

Зінькі́в — місто в Полтавській області, адміністративний центр Зіньківського району.

Розташоване на річці Ташань (басейн Дніпра), за 80 км від обласного центра міста Полтави (автошлях Н12 та Т 1706) i за 33 км від залізничної станції Гадяч.

Місто займає територію 11,37 км², населення міста становить близько 11 тисяч жителів.

Історичне населене місце[1].

Історія[ред.ред. код]

Стела на честь 400-ліття Зінькова (2004) у середмісті

Зіньків було вперше згадано в 1604 році як фортецю, підлеглу до Речі Посполитої.

Під час народного повстання 164857 років під проводом Богдана Хмельницького належав до Полтавського полку, будучи сотенним містечком.

У 1662(1661)-1671(1672) роки — центр Зіньківського полку.

З кінця XVII століття Зіньків у складі Полтавської губернії Російської імперії.

1768 року жителі Зінькова брали активну участь у гайдамацькому русі.

Від 1781 року, після ліквідації полкового устрою, Зіньків стає повітовим містом Чернігівського намісництва. Дістає міське положення і право, герб і печатку.

В 1783 році у Зінькові проживало 7 212 жителів, в тому числі 3 596 чоловіків і 3 616 жінок.

Від 1796 року Зіньків — у складі Малоросійської губернії, від 1802 року — Полтавської.

У першій половині XIX століття населення різко зросло. Якщо в 1805 у місті проживало 6 707 жителів, то в 1862 році вже 9 810, в тому числі 5 117 чоловіків і 4 693 жінок.

За даними на 1859 рік у місті мешкало 9120 осіб (4742 чоловічої статі та 4378 — жіночої), налічувалось 1604 дворових господарства, існували 9 православних церков, єврейська синагога, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[2].

Станом на 1891 рік населення Зінькова становить 9 377 жителів, з них 4 590 чоловіків і 4 787 жінок, 9,4% євреїв. До 1897 року населення зросло до 10 443 осіб, причому національний склад був таким: 85,8% українці, 12,1% євреї, 1,8% росіяни.

1912 року у Зінькові відкрили школу для хлопчиків, а 1915 року — для дівчаток.

Радянська влада у Зінькові проголошена у січні 1918 року. Чисельність жителів на той час становила 10 905 осіб.

У 1924 році організовано комуну «Іскра Леніна», яка в 1930 році об'єднувала 320 чоловік. Навесні 1931 року було здійснено колективізацію 12 сільськогосподарських артілей, до яких залучено 850 селянських господарств.

Зіньків — центр району у 192330 та з 1932 року. Від 1932 року в складі району належав до Харківської області, від 1937 — Полтавської.

Жертвами голодомору 1932–1933 років стало 204 особи.[3]

Під час німецької окупації у ході Німецько-радянської війни Другої світової війни з 9 жовтня 1941 року до 6 вересня 1943 року в місті діяла партизанська група у складі 13 чоловік.

У ході європейської революції 2014 року наприкінці лютого був демонтований пам'ятник Леніну в Зінькові[4] (демонтовано 24 лютого).

Економіка: промисловість і транспорт[ред.ред. код]

З огляду на те ще, Зіньківщина — аграрний регіон, промисловість і решта підприємств райцентру переважно пов'язані са́ме із сільким господарством; також тут розташовані енергетичні підприємства, що зумовлено тим, що в районі знаходяться Солохівське та частково Більське i Опішнянське нафтогазоконденсатні родовища.

Основні промислові, переробні та інші підприємства Зінькова:

  • Зіньківський цегельний завод;
  • Зіньківський комбікормовий завод;
  • Зіньківська філія ВАТ «Полтаваобленерго»;
  • Зіньківське управління з експлуатації газового господарства ВАТ «Полтавагаз»
Зіньківська автостанція

У Зінькові розташований Центр електрозв'язку № 1 Полтавської дирекції ВАТ «Укртелеком».

Місто має автобусне сполучення (діє автостанція) з містами: Київ, Харків, Полтава, Суми, Кременчук[5].

Соціальна сфера: медицина, освіта і культура[ред.ред. код]

Головний медичний заклад міста і району —Зіньківська Центральна районна лікарня

Школи Зінькова[6]:

  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 1 (вул. Комунарська, 62);
  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Леніна, 20);
  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІ ступенів № 3 (вул. Г. Северина, 1).

Професійно-технічну освіту в Зінькові надають:

  • Зіньківський професійний аграрний ліцей[7] (вул. Погрібняка, 52);
  • Державне професійно-технічне училище № 25 (вул. Леніна, 82).
Дитяча музична школа

Позашкільними навчальними і культурними закладами міста є:

  • Зіньківська станція юних техніків (вул. Погрібняка, 24)
  • Комунальний заклад Зіньківська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву (вул. Леніна, 22);
  • Будинок дитячої та юнацької творчості (вул. Першотравнева, 30;
  • Зіньківська дитяча музична школа.

Також працює Зіньківський дитячий будинок інтернат (вул. Комунарська, 91).

Головним закладом культури Зінькова і району є районний будинок культури.

Значний час (від 1967 року) осередком збереження й популяризації історії міста й Зіньківщини є Зіньківський районний народний історичний музей (вул. Леніна, 42).

Культурні потреби городян в книжках забезпечують декілька бібліотек, в тому числі районна.

Друковані ЗМІ у місті й районі представлені газетою Зіньківської районної ради та районної державної адміністрації «Голос Зіньківщини».

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зіньківського району надає соціальні послуги (медичні, соціально-економічні, соціально-побутові, інформаційні) пенсіонерам та людям з інвалідністю району за адресою м. Зіньків (вул. Дзержинського, 117 та вул. Дзержинського, 125).

Архітектура[ред.ред. код]

У цьому старому будинку кінотеатр

У середмісті Зінькова, зокрема на центральній вулиці Леніна збереглася низка цікавих в архітектурному плані громадських і житлових споруд кінця XIX — початку ХХ століття, зокрема, з елементами модерну, найцікавішою з яких по праву вважається будинок Воздвиженка (1897).

У радянський час у місті були збудовані типові громадські будівлі — будинок місцевої влади (нині райдержадміністрації), споруда районного будинку культури, центр зв'язку, автостанція тощо.

По незалежності України (1991) серед новобудов Зінькова — церква Різдва Христового.

З міської скульптури Зінькова — встановлені за СРСР пам'ятник В. І. Леніну (1978, скульптор О. Олійник, архітектори В. і Г. Клейн), пам'ятний знак на честь радянських воїнів-визволителів (1971)[8], могила Героя Радянського Союзу М. К. Саранчі (1961), могила і пам'ятник Саші Саранчі (1982); за незалежності України — пам'ятна стела на честь 400-річчя Зінькова (2004).

Видатні люди[ред.ред. код]

У Зінькові народилися:

Галерея[ред.ред. код]

Центральна площа Зінькова.JPG Зіньківська райдержадміністрація.JPG Будинок у Зінькові.JPG Церква Різдва Богородиці в Зінькові.JPG
Центральна площа міста
Будинок райдержадміністрації і пам'ятник Леніну
Старий будинок у середмісті

Виноски[ред.ред. код]

  1. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.
  2. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4)
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  4. У Зінькові демонтували пам'ятник Леніну
  5. Сайт «Зіньків — моє місто!»
  6. Список підприємств, установ та організацій Зіньківського району на Сайт Зіньківської районної державної адміністрації
  7. Веб-сторінка ліцею
  8. За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6. — с. 294

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]