Зіньків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Іванович
Zinkiv gerb.png Zinkiv prapor.png
Герб Зінькова Прапор Зінькова
У центрі Зінькова на Полтавщині.JPG
У центрі Зінькова — вулиця Воздвиженська, жовтень 2010 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Полтавський район
Громада Зіньківська міська громада
Код КОАТУУ: 5321310100
Засноване 1604
Статус міста з 1604 року
Населення 9772 (01.01.2017)[1]
Площа 11 км²
Густота населення 914 осіб/км²
Поштові індекси 38100
Телефонний код +380-5353
Координати 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д. / 50.20778; 34.36389Координати: 50°12′28″ пн. ш. 34°21′50″ сх. д. / 50.20778° пн. ш. 34.36389° сх. д. / 50.20778; 34.36389
Висота над рівнем моря 121 м
Водойма р. Ташань
Назва мешканців зіньків'я́нин, зіньків'я́нка, зіньків'я́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Гадяч
До станції 33 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 81,4 км
До Києва
 - автошляхами 308 км
Міська влада
Рада Зіньківська міська рада
Адреса 38100, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Зіньків, Воздвиженська вул., 67
Вебсторінка Зіньківська міська рада
Міський голова Максименко Сергій Миколайович

Commons-logo.svg Анатолій Іванович у Вікісховищі

Карта
Анатолій Іванович. Карта розташування: Україна
Анатолій Іванович
Анатолій Іванович
Анатолій Іванович. Карта розташування: Полтавська область
Анатолій Іванович
Анатолій Іванович

Зінькі́в — місто в Полтавській області, адміністративний центр Зіньківської міської об'єднаної громади, Полтавського району

Місто займає територію 11,37 км², населення міста становить близько 11 тисяч жителів.

Історичне населене місце.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Місто Зіньків розташоване на березі річки Ташань, за 80 км від обласного центра — міста Полтави (автошлях Н12 та Т 1706) та за 33 км від залізничної станції Гадяч. Вище за течією на відстані 1 км розташоване село Сиверинівка, нижче за течією притикає село Пеленківщина. Через місто проходить автомобільна дорога Т 1706.

Історія[ред. | ред. код]

Стела на честь 400-ліття Зінькова (2004) у середмісті
Церква арх. Михаїла у Зінькові в стилі козацького бароко. Не збереглась

Зіньків було вперше згадано в 1604 році як фортецю, підлеглу Речі Посполитій.

Під час народного повстання 16481657 років під проводом Богдана Хмельницького належав до Полтавського полку, будучи сотенним містечком.

У 1661 (1662) — 1671 (1672) роки — центр Зіньківського полку.

З кінця XVII століття до скасування козацького устрою в 1782-му році Зіньків перебував у складі Гадяцького полку.

1768 року жителі Зінькова брали активну участь у гайдамацькому русі.

Від 1781 року, після ліквідації полкового устрою, Зіньків стає повітовим містом Чернігівського намісництва. Дістає міське положення і право, герб і печатку.

У 1783 році в Зінькові проживало 7 212 жителів, зокрема 3 596 чоловіків і 3 616 жінок.

Від 1796 року Зіньків — у складі Малоросійської губернії, від 1802 року — Полтавської.

У першій половині XIX століття населення різко зросло. Якщо в 1805 у місті проживало 6 707 жителів, то в 1862 році вже 9 810, зокрема 5 117 чоловіків і 4 693 жінок.

За даними на 1859 рік у місті мешкало 9 120 осіб (4 742 чоловічої статі та 4 378 — жіночої), налічувалося 1604 дворові господарства, існувало 9 православних церков, єврейська синагога, лікарня, повітове та парафіяльне училища, поштова станція, відбувалося 5 ярмарків на рік та базари.[3]

Станом на 1891 рік населення Зінькова становило 9 377 жителів, з них 4 590 чоловіків і 4 787 жінок, 9,4 % євреїв. До 1897 року населення зросло до 10 443 осіб, причому національний склад був таким: 85,8 % українці, 12,1 % євреї, 1,8 % росіяни.

1912 року в Зінькові відкрили школу для хлопчиків, а 1915 року — для дівчаток.

Радянська окупація в Зінькові розпочалася в січні 1918 року. Чисельність жителів на той час становила 10 905 осіб. 1924 року організовано комуну «Іскра Леніна», яка в 1930 році об'єднувала 320 чоловік. Навесні 1931 року було здійснено примусову колективізацію 12 сільськогосподарських артілей, до яких залучено 850 селянських господарств.

Зіньків — центр району в 19231930 та з 1932 року. Від 1932 року в складі району належав до Харківської області, від 1937 — Полтавської.

Жертвами голодомору 1932—1933 років стало 204 особи.[4]

Під час німецької окупації в ході Німецько-радянської війни Другої світової війни з 9 жовтня 1941 року до 6 вересня 1943 року в місті діяла партизанська група у складі 13 чоловік.

Станом на 1991 рік на території Зіньківської міської ради діють 2 колгоспи, які спеціалізуються на виробництві свинини та вирощуванні молодої великої рогатої худоби. Функціонує міжгосподарські комбікормовий і консервний заводи, райсільгоспхімія, філіал Полтавського електромеханічного заводу, комбінат побутового та комунального обслуговування, райспоживспілки. [5]

Під час європейської революції 2014 року наприкінці лютого демонтовано пам'ятник Леніну в Зінькові (демонтовано 24 лютого).[6]

Економіка: промисловість і транспорт[ред. | ред. код]

З огляду на те ще, Зіньківщина — аграрний регіон, промисловість і решта підприємств райцентру переважно пов'язані саме із сільким господарством; також тут розташовані енергетичні підприємства, що зумовлено тим, що в районі знаходяться Солохівське та частково Більське й Опішнянське нафтогазоконденсатні родовища.

Основні промислові, переробні та інші підприємства Зінькова:

  • Зіньківський цегельний завод;
  • Зіньківський комбікормовий завод;
  • Зіньківська філія ВАТ «Полтаваобленерго»;
  • Зіньківське управління з експлуатації газового господарства ВАТ «Полтавагаз»
Зіньківська автостанція

У Зінькові розташований Центр електрозв'язку № 1 Полтавської дирекції ВАТ «Укртелеком».

Місто має автобусне сполучення (діє автостанція) з містами: Київ, Харків, Полтава, Суми, Кременчук.[7]

Соціальна сфера: медицина, освіта і культура[ред. | ред. код]

Головний медичний заклад міста й району —Зіньківська Центральна районна лікарня[недоступне посилання з липня 2019]

Школи Зінькова:[8]

  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 1 (вул. Соборності, 62);
  • Зіньківський ліцей імені М. Зерова (вул. Воздвиженська, 20);
  • Зіньківська спеціалізована школа І-ІІ ступенів № 3 (вул. Г. Северина, 1).

Професійно-технічну освіту в Зінькові надають:

  • Зіньківський професійний аграрний ліцей[9] (вул. Погрібняка, 52);
  • Державне професійно-технічне училище № 25 (вул. Воздвиженська, 82).
Дитяча музична школа

Позашкільними навчальними й культурними закладами міста є:

  • Зіньківська станція юних техніків (вул. Погрібняка, 24)
  • Комунальний заклад Зіньківська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву (вул. Воздвиженська, 22);
  • Будинок дитячої та юнацької творчості (вул. Першотравнева, 30);
  • Зіньківська дитяча музична школа.

Також працює Зіньківський дитячий будинок інтернат (вул. Соборностi, 91).

Головним закладом культури Зінькова й району є районний будинок культури.

Значний час (від 1967 року) осередком збереження й популяризації історії міста й Зіньківщини є Зіньківський районний народний історичний музей (вул. Воздвиженська, 42). Має 18 розділів та налічує близько 4000 експонатів, що відтворюють історію району від найдавніших часів до сьогодення. Містить речі з археологічних розкопок городища 8-13 століття у селі Глинському, фотографії, документи, особисті речі земляків — учасників Другої світової війни. Матеріали розповідають про відомих земляків, діячів науки, літератури, життя та діяльність яких пов’язані з краєм.[10]

Культурні потреби городян у книжках забезпечують декілька бібліотек, зокрема районна.

Друковані ЗМІ у місті й районі представлені газетою Зіньківської районної ради та районної державної адміністрації «Голос Зіньківщини».

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зіньківського району надає соціальні послуги (медичні, соціально-економічні, соціально-побутові, інформаційні) пенсіонерам та людям з інвалідністю району за адресою м. Зіньків (вул. Дроздівська, 117 та 125).

Архітектура[ред. | ред. код]

У цьому старому будинку був кінотеатр

У середмісті Зінькова, зокрема на центральній Воздвиженській вулиці збереглася низка цікавих в архітектурному плані громадських і житлових споруд кінця XIX — початку ХХ століття, зокрема, з елементами модерну, найцікавішою з яких справедливо вважається будинок Воздвиженка (1897).

У радянський час у місті було збудовано типові громадські будівлі — будинок місцевої влади (нині райдержадміністрації), споруда районного будинку культури, центр зв'язку, автостанція тощо.

За незалежності України (1991) серед новобудов Зінькова — церква Різдва Христового.

З міської скульптури Зінькова — установлені за СРСР пам'ятник В. І. Леніну (1978, скульптор О. Олійник, архітектори В. і Г. Клейн, демонтований 2014 року), пам'ятний знак на честь радянських воїнів-визволителів (1971),[11] могила Героя Радянського Союзу М. К. Саранчі (1961), могила й пам'ятник Саші Саранчі (1982); за незалежності України — пам'ятна стела на честь 400-річчя Зінькова (2004).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Відомі уродженці
Відомі мешканці
У Зінькові поховані

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 24 березня 2022. 
  3. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 4)
  4. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  5. Зіньків: історія міста, що народжувало українських митців... і першокласних кравців - ipoltavets.com (укр.). 20 липня 2022. Процитовано 25 липня 2022. 
  6. У Зінькові демонтували пам'ятник Леніну. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 10 січня 2015. 
  7. Сайт «Зіньків — моє місто!». Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 4 квітня 2011. 
  8. Список підприємств, установ та організацій Зіньківського району [Архівовано 10 березня 2010 у Wayback Machine.] на Сайт Зіньківської районної державної адміністрації [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]
  9. Вебсторінка ліцею. Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 4 квітня 2011. 
  10. Зіньків: історія міста, що народжувало українських митців... і першокласних кравців - ipoltavets.com (укр.). 20 липня 2022. Процитовано 21 липня 2022. 
  11. За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6. — с. 294

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]