Вовчик Роман Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Вовчик
Вовчик Роман Олегович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 29 січня 1991(1991-01-29)
с. Бережниця, Дубровицький район (з 2020 року - Дубровицької міської громади Сарненського району), Рівненська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 18 лютого 2022(2022-02-18) (31 рік)
поблизу села Курульки, Барвінківська міська громада, Ізюмський район, Харківська область
(загинув у боях)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2016—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 30 ОМБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вовчик.

Роман Олегович Вовчик — молодший сержант Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Роман Вовчик народився 29 січня 1991 року в селі Бережниця Дубровицького району (з 2020 року — Дубровицької міської громади Сарненського району) Рівненської області. У 2008 році закінчив Бережницьку загальноосвітню школу I—III ступенів та вступив до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, який закінчив у 2013 році. У 2016 році підписав контракт із ЗСУ та пішов служити старшим солдатом у 30-ту окрему механізовану бригаду імені князя Констянтина Острозького. Був учасником бойових дій на сході України. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув молодший сержант 18 серпня 2022 року під час штурму позицій ЗСУ військами РФ поблизу села Курульки у Барвінківській міській громаді Ізюмського району на Харківщині. Чин прощання із загиблим відбулася 21 серпня 2022 року в рідному селі[1][2][3].

Родина[ред. | ред. код]

У березні 2016 року одружився, у шлюбі народилася старша донька, а у 2019-му — молодша. Був єдиним сином у матері і єдиним онуком у своєї бабусі[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові
  • медаль «За участь в боях за Свідлодарськ»,
  • медаль «За оборону Попасної»,
  • відзнака командувача ООС «За звитягу та вірність».
  • Почесний громадянин Звягеля[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Слободенюк, Олена (2 жовтня 2023). Воїну 30 бригади Роману Вовчику посмертно присвоїли звання Героя України. https://suspilne.media (укр) . Суспільне новини. Процитовано 25 жовтня 2023.
  2. ↑ На Дубровиччині попрощались з Героєм - молодшим сержантом Романом Вовчиком. ВІСТІ РІВНЕНЩИНИ (укр.). Процитовано 25 жовтня 2023.
  3. ↑ Молодий воїн з Рівненщини загинув під Харковом, обороняючи нашу з вами землю | Інформаційний Потік. www.infopotik.com.ua (укр.). 21 серпня 2022. Процитовано 25 жовтня 2023.
  4. ↑ Вовчик Роман Олегович. Звягельська міська рада - Офіційний SMART-портал міста (укр.). Процитовано 25 жовтня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вовчик_Роман_Олегович&oldid=40771554