Володарі часу (мультфільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володарі часу
Володарі часу.jpg
Жанр фантастика
Режисер Рене Лалу
Автор сценарію Мебіус
Рене Лалу
Жан-Патрік Маншетт
Композитор Жан-П'єр Буртер
П'єр Тардьє
Крістіан Занеси
Країна Франція Франція
Угорщина
Велика Британія
Німеччина
Швейцарія
Тривалість 78 хв.

«Володарі часу» (фр. Les Maîtres du temps, угор. Az idő urai, англ. Time Masters, нім. Herrscher der Zeit, 1982) — повнометражний мультиплікаційний фільм Рене Лалу, спільного виробництва Франції, Угорщини, Великої Британії, Німеччини (ФРН) і Швейцарії. Екранізація роману французького письменника-фантаста Стефана Вуля «Пасинок Пердиди» (1958).

Сюжет[ред. | ред. код]

Сюжет екранізації дещо відрізняється від книги.

Мандрівник Клод з дружиною Катериною і сином Пьелем піддалися атаці шершнів на планеті Мортіс[1]. Катрін загинула, Клод з сином на всюдиході бігли в Зону Долонгів — дерев, пилок яких нешкідливий для людини, але небезпечний для шершнів. Але по дорозі туди всюдихід Клода потрапив в аварію. Важко поранений батько Пьеля, зрозумівши, що вже не зможе врятуватися, встиг відправити повідомлення своєму другові, капітанові зорельота Джаффару і вручив передавач синові. Вагаючись дати зрозуміле шестирічному синові визначення того, чим є передавач, батько представив його як «друга До-До»[2]. Пьель встигає добігти до Зони Долонгів, але Клод гине при вибуху всюдихода.

Джаффар отримує повідомлення, коли його зореліт «Гіпербола-22» тримає курс на Альдебаран. На борту корабля в цей момент знаходиться двоє пасажирів, принц-князь Маттон з сестрою Белль, які втекли зі своєї планети разом з державною скарбницею і знаходяться в розшуку агентами поліції Міжпланетного картелю «Бі-ей». Проігнорувавши слабкі протести Маттона Джаффар змінює курс і поспішає на допомогу Пьелю. По дорозі він відвідує свого старого друга Сілбада, який добре знає планету Мортіс з її мешканцями і сам колись постраждав від шершнів (на пробитій голові кістки тім'я замінені металевою пластиною), і переконує його приєднатися до рятувальної операції: підтримуючи з Пьелем зв'язок, Сілбад зможе проконсультувати його і допомогти йому протриматися на Мортісі до прибуття рятувальників. Сілбад розважає Пьеля пісеньками і розповідями, допомагає знайти їжу. І головне, Сілбад разюче спокійний, наче хлопчикові мало що загрожує.

Маттон боїться погоні і намагається погубити хлопчика, заманивши його в озеро, біля якого збираються шершні. Але Белль успішно запобігає цьому. Скнюсики-телепати Юла і Жад, маленькі літаючі істоти, що втекли з планети Сілбада на земному кораблі, які не в силах винести огидні, на їхню думку, думки Маттона, викидають його коштовності у відкритий космос. Маттон біжить із зорельота на планету Гамма-10, де править Гола Ідея — сверхрозумна сила, що знищує особистість у розумних істотах і перетворює їх у безликих крилатих «біороботів» з білосніжною шкірою. Джаффар, намагаючись врятувати втіклого Маттона, потрапляє разом з ним у полон, де їх обох чекає «знеособлення». Під час процедури «знеособлення» Маттон кається у своїх вчинках і здійснює подвиг, знищивши Голу Ідею ціною свого життя. Безликі істоти знаходять первісний вигляд гуманоїдів, вивільнена енергія Голої Ідеї викликає руйнування на планеті, і залишені в живих рятуються амфібією з допомогою скнюсиків на зореліт Джаффара.

Патрульний крейсер поліції Міжпланетного картелю «Бі-ей» у пошуках Маттона наздоганяє зореліт «Гіпербола-22». Джаффар разом з гуманоїдами — авантюристами і шибайголовами з сумнівною репутацією придумує план, за яким він «здає» їх поліції разом з «скарбами» Маттона, які насправді перевтілились в істоту-мімікріст Онікс. Розрахунок Джаффара простий: головорізи, завдяки допомозі Онікса, швидко розправиться з поліцією і захоплять їх корабель.

Між тим Пьель на планеті знайомиться з добродушною травоїдною істотою, схожою на забавного кентавра (якого він назвав Уні-Уні). Гуляючи по лісі Долонгів, вони входять в грот, де Уні-Уні гине в результаті нападу хижих отруйних ліан, а Пьель втрачає передавач. Після загибелі друга хлопчик, порушивши всі заборони, вирушив до озера. Там на нього нападають шершні…

…Джаффар Белль, Сілбад і скнюсики не встигають дістатися до Мортіса: цивілізація Володарів Часу відкинула цю планету на 60 років у минуле з метою колонізації. Знаходиться з-за сильних перевантажень без свідомості екіпаж зорельота підбирає госпітальнаїу станцію Володарів Часу. Сілбад, не витримавши перевантаження, вмирає. У передсмертному маренні він кличе друга До-до. Белль і Джаффар оповиті здогадкою, і скнюсики відкривають їм доступ в пам'ять Сілбада: виявляється, він і був тим самим Пьелем, якого вони так хотіли врятувати.

Коли Володарі Часу відкинули планету Мортіс в минуле, на планету опустився космічний корабель, капітан якого по імені Макс врятував Пьеля від шершнів. Пьель став спочатку юнгою, а потім матросом і пілотом зорельота. Незважаючи на веселу вдачу і товариськість, він нікому не розкривав таємницю свого походження: ніхто навіть не знав, скільки йому років.

У фіналі мультфільму Джаффар і Белль бачать Володаря Часу, присутні на похороні Сілбада-Пьеля, труна-капсула з яким несеться у відкритий космос, і взявшись за руки, проводжають його в останній шлях.

Ролі озвучували[ред. | ред. код]

«Французька версія»
Актор Роль
Саді Реббу «Клод»
Жан Вальмо «Джаффар»
Мішель Еліас «Сілбад»
Фредерік Легро «Пьель»
Ів-Марі Морін князь-принц «Маттон»
Монік Тьєррі «Белль»
П'єр Турнер скнюсик «Дзига»
Патрік Бужин скнюсик «Джад»
Ален Кюні «Ксул»
Ів Бравиль «Генерал»
Мішель Барбе «Макс»
Джим Бауман бортовий комп'ютер «Лорі»
Мішель Пулен «Пікса»
Франсуа Шометт "робот"
Анрі Джаник «солдат»
Нік Сторі «англієць»
Габріель Каттонд «пірат»
Жорж Атлас «Ірокез»
«Угорська версія»
Актор Роль
Тамаш Вегвари «Клод»
Іштван Станкай «Джаффар»
Ференц Каллаї «Сілбад»
Золтан Борош «Пьель»
Ласло Той Тахі «Маттон»
Юдіт Халас «Белль»
Петер Хауманн «Дзига і Жад»
Отто Фюзешші
Хуго Грубер
Янош Хоркаі
Тібор Кендереші
Йожеф Кепеші
Андраш Керн
Дьордь Кезді
Янош Керменді
Геза Корокнай
Дьюла Сабо
Отто Сабо
Міклош Толнаи
Матьяш Устич
Йожеф Т. Варга
«Радянська версія»
Фільм дубльований на кіностудії «М. Горького», режисер дубляжу С. Федорова[3].
Актор Роль
Вадим Спиридонов «Джаффар»
Всеволод Ларіонов «Сільбад»
Олексій Золотницький «Маттон»
Ольга Гаспарова «Белль»
Олексій Інжеватов «Клод»
Олег Мокшанцев «генерал»
Марія Виноградова «Дзига»
Ольга Громова «Жад»
Олександр Белявський «Радник Ікс»
Микола Граббе «Макс»

Знімальна група[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1982 — премія за кращий дитячий фільм на фестивалі «Fantafestival»
  • 1983 — номінація на премію «Сатурн» в категорії " Кращий анімаційний фільм

Прокат[ред. | ред. код]

Для прокату на території СРСР фільм був куплений в 1983 році. У 2005 році фільм був перевиданий на DVD, Видавець в Росії «RUSCICO».

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На кріслі космонавта на ім'я Макс, врятувавшого Пьеля, написано «IGOR» — саме так зветься герой в оригінальній версії фільму.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Оригінальна назва планети, Perdide, було змінено радянським прокатником, ймовірно через неблагозвучність.
  2. В оригіналі передавач зветься Mike.
  3. Журнал «Радянський екран» № 6 1985 рік.

Посилання[ред. | ред. код]