Воронін Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воронін.
Ф
Сергій Воронін
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Олександрович Воронін
Народження 24 березня 1987(1987-03-24)[1][2] (37 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Зріст 184 см
Вага 72 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Лівий берег»
Номер 5
Юнацькі клуби
2001—2002
2002—2003
2003—2004 		Україна «Арсенал» (Київ)
Україна «Динамо» (Київ)
Україна ФК «Відрадний» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2007 Україна «Динамо» 0 (0)
2004—2006 →  Україна «Динамо-3» (Київ) 29 (2)
2005 →  Україна «Динамо-2» (Київ) 5 (0)
2006—2007 →  Україна «ЦСКА» (Київ) 5 (0)
2007—2008 Польща «Лехія» (Гданськ) 0 (0)
2008—2009 Україна «Княжа-2» (Щасливе) 18 (1)
2009 Україна «Нафком» (Бровари) 10 (4)
2009—2011 Україна «Нива» (Вінниця) 38 (7)
2011—2014 Україна «Севастополь» 65 (1)
2012 →  Україна «Севастополь-2» 2 (0)
2014—2015 Україна «Волинь» (Луцьк) 4 (0)
2015—2018 Україна «Сталь» (Кам'янське) 34 (0)
2018 Україна «Суми» 9 (0)
2018—2019 Україна ФК «Львів» 15 (2)
2019 Україна «Чорноморець» (Одеса) 15 (0)
2020 Україна «Калуш» 0 (0)
2020 Україна «Кривбас» 0 (0)
2021– Україна «Лівий берег» 10 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2005 Україна Україна (U-18) 4 (0)
2005 Україна Україна (U-19) 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 15 травня 2022.

Сергі́й Олекса́ндрович Воро́нін (нар. 24 березня 1987, Київ, УРСР, СРСР) — український футболіст, захисник клубу «Лівий берег» (Київ).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Сергій народився 24 березня 1987 року в Києві. Його батько працював в «Київенерго», а мати в одному з готелів міста. Батько Сергія захоплювався футболом, хокеєм та боротьбою і саме він привів його в футбольну секцію[3].

Починав грати у футбол у школі «Восход», перший тренер — Віктор Григорович Новак. Потім Олександр Васильович Петраков запросив його в школу київського «Динамо»[3].

В ДЮФЛ виступав за київські команди «Арсенал», «Динамо» і «Відрадний».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

На початку 2004 року потрапив у «Динамо-3», яке виступало у Другій лізі України. Свій перший професійний контракт підписав з київським «Динамо» 24 березня 2005 року в день свого 18-річчя[3].

Всього за третю динамівську команду він зіграв 28 матчів та забив 2 голи. 2005 року провів 5 матчів за «Динамо-2» в Першій лізі. Першу половину сезону 2006/07 провів на правах оренди в київському ЦСКА та зіграв 5 матчів в команді[3].

У серпні 2007 року перейшов на правах вільного агента в польську «Лехію» з Гданська, підписавши річний контракт[4][5][6]. Однак за основний склад Воронін так і не зіграв, тренуючись переважно з резервною командою. Також Воронін грав за другу команду бухарестського «Динамо»[3].

Влітку 2008 року перейшов в «Княжу-2», в команді провів 18 матчів та забив 1 м'яч. На початку 2009 року перейшов в «Нафком» з міста Бровари, де тренером був Олег Федорчук. У «Нафкома» він провів півроку та зіграв 10 матчів та забив 4 голи.

Після того як команда позбулася статусу професійної, Воронін підписав контракт з вінницькою «Нивою», де тренером був колишній наставник «Нафкома» Федорчук. У сезоні 2009/10 разом з командою став срібним призером Другої ліги України та вийшов у Першу лігу. Також в цьому сезоні разом з командою виграв перший Кубок української ліги, в фіналі «Нива» обіграла «Гірник-Спорт» (4:0). Воронін був названий найкращим гравцем та найкращим захисником «Ниви» в цьому сезоні[7]. Всього за клуб він провів 37 матчів та забив 5 м'ячів.

На початку 2011 року побував на перегляді в одеському «Чорноморці», але команді не підійшов[8]. Наприкінці лютого 2011 року прибув на перегляд до «Севастополя»[9], пізніше він був заявлений за клуб[10]. 3 березня 2011 року дебютував в Прем'єр-лізі в матчі проти донецького «Шахтаря» (0:1)[11], Воронін вийшов на 62 хвилині замість Вадима Болохана. До кінця сезону зіграв лише у 5 матчах чемпіонату, але за його підсумками «моряки» вилетіли з вищого дивізіону і його склад покинула низка основних гравців, після чого Воронін став часто виходити на поле. За підсумками сезону 2012/13 Воронін з командою виграли першу лігу і повернулись в еліту, де Сергій провів ще один сезон, але знову втратив місце в основі.

У липні 2014 року, після ліквідації «Севастополя», на правах вільного агента підписав контракт з луцькою «Волинню»[12]. У команді взяв 5 номер. Закріпитись у «Волині» не зумів, зігравши за сезон лише 5 матчів в чемпіонаті і один в кубку.

Улітку 2015 року був заявлений за новачка чемпіонату України, дніпродзержинську «Сталь», яка зайняла місце збанкрутілого донецького «Металурга»[13]. У новому клубі він взяв 7 номер. У складі команди дебютував у грі першого туру чемпіонату України 2015/16 проти київського «Динамо», в якій відіграв весь матч, проте «Сталь» програла з рахунком 1:2[14]. Загалом провів у складі «сталеварів» два сезони, зігравши у 34 матчах Прем'єр-ліги, після чого покинув клуб.

17 лютого 2018 року став гравцем першолігових «Сум», де пограв до кінця сезону, після чого повернувся у елітний дивізіон, ставши гравцем новачка Прем'єр-ліги «Львова»[15].

Улітку 2019 року перейшов до одеського «Чорноморця»[16].

З 2021 року — гравець клубу «Лівий берег» (Київ).

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

У січні 2005 року в складі юнацької збірної України до 18 років брав участь на меморіалі Валентина Гранаткіна. Тоді Україна стала срібним призером турніру, проте в фінальному матчі Воронін участі не брав. В вересні того ж року провів одну гру за юнацьку збірну до 19 років проти однолітків з Італії, яку українці виграли 1:0.

Досягнення[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Зі своєю дівчиною одружився в листопаді 2010 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ а б в г д Интервью на день рождения. Феномен Воронина: «От Второй лиги до Премьеры — полтора года» (рос.). Официальный сайт ФК «Севастополь». 24.03.2011. Архів оригіналу за 22.07.2012. Процитовано 04.04.2011.
  4. ↑ Serhij Woronin podpisał kontrakt z Lechią (пол.). 90minut.pl. 28.08.2007. Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 04.04.2011.
  5. ↑ Lechia prawie jak Dynamo (пол.). lechia.gda.pl. 13.11.2007. Архів оригіналу за 22.07.2012. Процитовано 04.04.2011.
  6. ↑ Воспитанник «Динамо» в Польще (рос.). Динамомания. 29.08.2007. Архів оригіналу за 22.07.2012. Процитовано 04.04.2011.
  7. ↑ Состав клуба (рос.). Официальный сайт ФК «Нива» (Винница). Архів оригіналу за 22.07.2012. Процитовано 04.03.2011.
  8. ↑ Первая лига. Кто, куда, зачем (рос.). Football.ua. 04.02.2011. Архів оригіналу за 22.07.2012. Процитовано 03.03.2011.
  9. ↑ «Севастополь» смотрит защитника винницкой «Нивы» (рос.). Football.ua. 21.02.2011. Архів оригіналу за 22.07.2012. Процитовано 03.03.2011.
  10. ↑ УПЛ: «Металлург» З, «Оболонь», «Севастополь» и «Таврия» обновляют заявки (рос.). Football.ua. 03.03.2011. Архів оригіналу за 22.07.2012. Процитовано 03.03.2011.
  11. ↑ Тяжелейшая победа «Шахтёра» в Крыму (рос.). Football.ua. 03.03.2011. Архів оригіналу за 01.05.2012. Процитовано 03.03.2011.
  12. ↑ Волинь підписує Вороніна — UA-Футбол. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
  13. ↑ ФФУ: «Сталь» замінить «Металург» Д. Архів оригіналу за 19 липня 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  14. ↑ Вольова перемога «Динамо» над «Сталлю». Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  15. ↑ Шість новачків ФК «Львів» на старті сезону 2018/2019 (Ukrainian) . 20 липня 2018. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
  16. ↑ «Чорноморець» підписав трьох новачків. UA-Футбол. 17 липня 2019. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воронін_Сергій_Олександрович&oldid=40004487