Ворота Іштар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реконструйовані зовнішні Ворота Іштар

Ворота Іштар — пам'ятка архітектури давнього Вавилону, восьмі ворота внутрішнього міста, що були побудовані в 575 р. до н. е. за наказом царя Навуходоносора II в північній частині міста. Ворота присвячені богині Іштар і є напівкруглою аркою з цегли, покритої блакитною, жовтою, білою і чорною поливою. Стіни воріт і збережені фрагменти стін Вулиці Процесій, яка знаходилася перед ними, прикрашені барельєфами і орнаментами.

Ворота були зруйновані та реконструйовані в 1930-х роках у Пергамському музеї в Берліні з матеріалу, знайденого археологом Робертом Кольдевеєм. Фрагменти воріт і Вулиці Процесій зберігаються в різних музеях світу.

Історія[ред. | ред. код]

Ворота Іштар були одними з дев'яти воріт міста, крізь них проходила Вулиця Процесій, яка вела до храму верховного бога Мардука. Їх спорудили за наказом царя Навуходоносора II в 575 році до н. е. з цегли, покритої блакитною поливою. Ворота були подвійними, внутрішні вдвічі більші за зовнішні. Споруду прикрашали зображеннями биків, левів і фантастичних істот сіррушів.

Біля воріт знаходився напис: «Я — Навуходоносор, цар вавилонський, благочестивий володар, що править з волі і благословення Мардука, верховний правитель Міста, улюбленець Неба, хитромудрий і невтомний… завжди дбає про благополуччя Вавилона, мудрий первородний син Набополассара, царя вавилонського …»[1]

До III століття до н.е. споруда вважалася одним із Семи чудес світу, поки її не замінив Александрійський маяк[2].

Німецькі археологи почали розкопки Вавилона в 1899 році, але Роберт Кольдевей ще в 1887 знаходив на його території шматки емальованої цегли, які вважав фрагментами міських мурів. У 1902 році його археологи розкопали залишки воріт Іштар і Вулиці Процесій, використовуваної для парадів. Визначити дату їх будівництва дозволив напис, вирізьблений на вапняку: «Я, Навуходоносор, заклав фундамент воріт на рівні ґрунтових вод і побудував їх з чистого синього каменю, на стінах внутрішньої сторони воріт — бики та дракони, я їх вишукано прикрасив розкішним блиском, щоб все людство з трепетом їх оглядало».

З початком Першої світової війни розкопки було припинено, а згодом покинуто через політичну ситуацію. Частину знахідок в 1930-і вдалося вивезти до музеїв Європи, зокрема до Берліна. Основна частина фрагментів воріт Іштар опинилася в Пергамському музеї, де споруду було реконструйовано.

В 1980-х Саддам Хусейн вирішив побудувати на стародавніх фундаментах Вавилону репліку Воріт Іштар, але на іншому місці, біля входу в музей Багдаду. Вона була меншою і оздобленою бідніше за оригінал. В 2003—2004 роках американські та польські війська зайняли територію будівництва і розкопок. Вони виявили, що значна частина архітектурних пам'яток непоправно пошкоджена[1]. Крім того розкопки було пошкоджено військами НАТО через використання важкої техніки і риття окопів[3].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ruggeri, Amanda. The Great Gate of Ishtar: A door to wonder. www.bbc.com. Процитовано 2016-03-11. 
  2. Clayton, Peter A.; Price, Martin (1988). The Seven Wonders of the Ancient World. Routledge. с. 10. 
  3. Юлия, Чмеленко. Город, хранимый тысячелетиями, может не дожить до середины XXI века. navoine.info. Процитовано 2016-03-11. 

Джерела[ред. | ред. код]