Александрійський маяк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александрійський маяк
Lighthouse - Thiersch.png

Реконструкція археолога Германа Тіершрома (1909)
31°12′51″ пн. ш. 29°53′06″ сх. д. / 31.21416699999999977° пн. ш. 29.885000000000001563° сх. д. / 31.21416699999999977; 29.885000000000001563Координати: 31°12′51″ пн. ш. 29°53′06″ сх. д. / 31.21416699999999977° пн. ш. 29.885000000000001563° сх. д. / 31.21416699999999977; 29.885000000000001563
Тип споруди маяк і втрачена споруда
Розташування Стародавній Єгипет,Александрія
Архітектор Сострат Книдський
Засновник Птолемей I Сотер
Кінець будівництва приблизно 280 років до н.е.
Зруйновано 1326 рік
Александрійський маяк is located in Єгипет
Александрійський маяк
Александрійський маяк (Єгипет)
CMNS: Александрійський маяк на Вікісховищі

Александрійський маяк або Фароський маяк — одне з Семи чудес стародавнього світу, маяк, що знаходився на острові Фарос (сьогодні мис в межах міста Александрія у Єгипті). Завдяки своїй висоті й системі вогнів, він гарантував морякам безпечне плавання у Велику гавань Александрії. Упродовж всього існування маяк був третьою найвищою спорудою на Землі (після пірамід Хеопса та Хафри).

Історія[ред.ред. код]

Маяк на монетах, що були викарбувані в Александрії у другому столітті (1: зворотна сторона монети Антоніна Пія і 2: зворотна сторона монети Коммода).

Після завоювання Єгипту у 332 році до н. е. Александр Македонський вирішив заснувати там нову столицю, що була названа на його честь Александрією.

Місце для нового міста обиралося ретельно. Замість того, щоб заснувати його у дельті Нілу, було обрано район, розташований за двадцять миль на захід, щоб мул і бруд, принесені річкою, не засмічували міську гавань. Південна околиця міста закінчувалася озером Мареотіс. Після того, як був побудований канал між озером і Нілом, місто мало дві гавані: одна для руху по Нілу, інша для середземноморської морської торгівлі. Александр помер близько 323 року до н.е, і будівництво міста завершувалося Птолемеєм II. За його правління Александрія досягла багатства і процвітання.

У міру розвитку судноплавства й морської торгівлі все гостріше відчувалася потреба у маяку, який серед підводних скель і мілин вказував би суднам безпечний шлях в Александрійську гавань. Тому у 290 році до н. е. на східному краї острова Фарос, що лежав у морі на відстані 7 стадій (1290 м), правитель Єгипту Птолемей наказав побудувати величезний маяк. Творцем цього шедевру інженерного та архітектурного мистецтва вважається Сострат Кнідський. Роботи тривали трохи більше 20 років, і в підсумку Александрійський маяк став першою в світі будовою подібного типу і найвищою будівлею античного світу, крім пірамід Гізи. Cистема сигнальних вогнів на маяку з'явилася лише в I столітті до н. е.

Цей маяк був і фортецею-форпостом Александрії, і пунктом спостереження, оскільки з його верхівки спостерігали за флотом ворогів, який наближався до міста. На башті розміщувалися технічні пристрої: флюгери, годинники, астрономічні прилади та ін. Сострат Кнідський задля увіковічнення самого себе, порушив указ Птолемея: на підставі маяка написав: «Сострат, син Декстифона з Книду, присвятив богам-рятівникам заради мореплавців». Напис він прикрив шаром штукатурки, на якій вирізав ім'я Птолемея Сотера. Сострат сподівався, що в майбутньому, після його смерті, коли штукатурка обвалиться, всі знатимуть, хто насправді збудував маяк.

Залишки маяка на дні Александрійської гавані

Фароський маяк висвітлював шлях мореплавцям протягом більше 1500 років. Але потужні підземні поштовхи в 365, 956 і 1303 роках н. е. сильно пошкодили будівлю, а потужний землетрус 1326-го року остаточно зруйнував цю одну з найбільших архітектурних споруд світу.

У середні віки залишки подіуму Александрійського маяка були вбудовані в турецьку фортецю Кайтбей, що потім була перетворена на єгипетський військовий форт.

У 1994 році останки Александрійського маяка були виявлені археологами, а згодом образ будівлі був відновлений за допомогою комп'ютерного моделювання. Проте дістатися до безпосередніх залишків маяка неможливо навіть вченим-археологам унаслідок їх перебування під пізнішими спорудами.

Опис та характеристики[ред.ред. код]

Комп'ютерне відтворення Александрійського маяка

Висота маяка була 135 м, а його світло було видно на відстані 60 км (за іншими свідченнями, до 100 км). Нижня частина являла собою чотиригранну призму 60-метрової висоти з квадратною основою, довжина сторони якої становила 30 м. У внутрішніх приміщеннях зберігався різний інвентар, а плоский дах, прикрашений по кутках величезними статуями Тритона, служив основою середньої частини. Це була 40-метрова восьмигранна призма-вежа, облицьована білим мармуром. Верхня (третя) частина маяка була споруджена у формі циліндричної колонади — 8 колон несли купол, увінчаний 7-метровою бронзовою фігурою повелителя морів Посейдона. Джерелом світла служило велике багаття, що постійно підтримувалося. Яким чином досягалася яскравість і дальність свічення досі не встановлено. За однією з версій, цей ефект досягався за допомогою величезних дзеркал з полірованої бронзи або скла. За іншою — завдяки використанню прозорих шліфованих каменів-лінз.

Згідно історичних записів, усі, маяк також славився оздобленням споруди у вигляді високих жіночих фігур, зроблених із позолоченої бронзи. За переказами, це були не просто статуї, а автомати, що час від часу рухалися завдяки схованим усередині механізмам. Одні показували силу вітру і морських хвиль, пересуваючи великі золоті стрілки на величезних синіх циферблатах. Інші, повертаючись, вказували напрямок вітру або слідували руками за рухом Сонця і Місяця. Жінки-автомати стояли також біля великого водяного годинника — клепсидри та били у дзвони. А в туман і негоду вони сурмили у зігнутий золотий ріг, попереджаючи мореплавців про небезпечну близькість мілин і підводні скелі.

Вплив[ред.ред. код]

Зв'язок назви маяка з його з функцією виявився настільки міцним, що слово «Фарос» (грец. Φάρος) стало коренем слова «маяк» у французькій, італійській, іспанській і румунській мовах.

Припускають, що від грец. Φάρος походить і рідковживане українське слово «парус» («промінь»)[1][2].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Peter A. Clayton, Martin Price. The seven wonders of the ancient world. — Routledge, 1988. — 178 с. — ISBN 0-415-05036-7
  • The Seventy Wonders of the Ancient World. The Great Monuments and How They Were Built. — М: Издательство Астрель, 2004. — 304 с. — ISBN 5-271-10388-9
  • Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007, стор. 12 — 13. ISBN 978-5-9603-0081.(рос.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Парус // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.

Посилання[ред.ред. код]