Воєйков Олександр Федорович

Воєйков Олександр Федорович
Александр Фёдорович Воейков
Народився	10 вересня 1779(1779-09-10) Москва
Помер	28 червня 1839(1839-06-28) (59 років) Санкт-Петербург
Поховання	Porokhovskoye Cemeteryd
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	поет, перекладач, критик, видавець, журналіст
Alma mater	Московський університет благодійний пансіонd
Знання мов	російська
Заклад	Дерптський імператорський університетd
Рід	House of Voyeykovd
Батько	Q116874502?
У шлюбі з	Aleksandra Andreevna Voeikovad
Діти	Maria Alexandrovna Brevern-de la Gardied
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

|Фото=

Олекса́ндр Фе́дорович Воє́йков (30 серпня [10 вересня] 1778 або 1779, Москва — 16 [28] червня 1839, Санкт-Петербург) — російський поет, перекладач, літературний критик, видавець, журналіст. Член Російської академії (1819).

Біографія

Походить зі старовинного дворянського роду. Навчався у Московському університетському благородному пансіоні (1791–1795), де зблизився з В. А. Жуковським і А. І. Тургенєвим. У 1789–1801 роках був на військовій службі. Жив у Москві. Під час франко-російської війни 1812 року вступив в ополчення. В 1814 році оженився на Олександрі Андріївні Протасовій (1795—1829). З допомогою Жуковського отримав місце ординарного професора російської словесності у Дерптському університеті (1814). У 1818 році отримав ступінь доктора філософії honoris causa Дерптського університету. В 1820 році переїдав у Санкт-Петербург. Служив інспектором класів, далі викладачем в Артилерійському училищі (до 1825).

Згідно зі свідченнями І. Г. Бурцева, О. Ф. Воєйков був членом декабристської організації «Союз благоденствия», але хід справі дано не було.

З 1822 по 1826 рік жив у прибутковому будинку  Меншикова за адресою Невський проспект, 64. Квартиру Воєйкова відвідували Є. А. Баратинський, П. А. Вяземський, М. І. Гнедич, І. А. Крилов, О. І. Тургенєв, М. М. Язиков.

Літературна діяльність

Дебютував у друці віршем «Сатира к Сперанскому. Об истинном благородстве» 1806 в журналі «Вестник Европы», де активно друкувався у 1800–1810-х роках. Відомим був завдяки своєму постійно продовжуваному віршованому памфлету «Дом сумасшедших», де зображено візит автора у божевільню, де сидять поети, письменники і політичні журналісти, яким він дає влучні і часто дуже злі характеристики, але кінець кінцем сам потрапляє туди і прокидається. Перша редакція була створена в 1814 році, Воєйков до кінця життя постійно дописував сатиру, додаючи строфи з новими «пацієнтами». «Дом сумасшедших» уперше було опубліковано в 1857 (перша редакція).

У 1816 році був прийнятий у літературне товариство «Арзамас». Створив пародійний «Парнаський Адрес-календар», який відображав уявлення арзамасців про літературну ієрархію. Переклав «Історію царювання Людовіка XIV і Людовіка XV» Вольтера (Москва, 1809), «Сади, або Мистецтво прикрашати сільські види» Жака Деліля (Санкт-Петербург, 1816), «Еклоги і Георгіки» Вергілія (том 1—2, Санкт-Петербург, 1816–1817).

У 1815–1817 роках спільно з В. А. Жуковським і Олександром Тургенєвим випустив «Собрание образцовых русских сочинений и переводов» і робив аналогічні видання у 1821–1822, 1824–1826, 1838.

Почесний член Вільного товариства любителів російської словесності з 1820 року.

Із середини 1820 до початку 1822 року був співредактором М. І. Греча в журналі «Сын отечества», де вів відділ критики. В 1822–1838 — редактор газети «Русский инвалид» і її додатків «Новости литературы» (1822–1826), «Литературных прибавлений к Русскому инвалиду» (1831–1836), журналу «Славянин» (1827–1830). У «Новостях литературы» публіковав переклади еклог Вергілія, фрагментів творів Деліля, Ш. Мільвуа, вів літературну полеміку з Гречем, Ф. В. Булгаріним, М. О. Полєвим, О. М. Сомовим, П. П. Свиньїним.

Діти

Дружина (з 1814) — Олександра Андріївна Протасова

• Катерина (1815—1844);
• Олександра (1817—1893);
• Андрій (1822—1866);
• Марія (1826—1906).

Джерела

• А. М. Песков. Воейков. — Русские писатели. 1800—1917. Биографический словарь. Т. 1: А — Г. Москва: Советская энциклопедия, 1989. С. 456—458.
• Александр Федорович Воейков. 1779—1839. // Русская старина, 1875. — Т. 12. — № 3. — С. 575—591. [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Вірші Воєйкова О. Ф. [Архівовано 22 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Воєйков Олександр Федорович в бібліотеці Максима Мошкова