Вулиця Долгоруківська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Долгоруківська
Сімферополь
Вулиця Долгоруківська, 2022 рік
Вулиця Долгоруківська, 2022 рік
Вулиця Долгоруківська, 2022 рік
Місцевість Центр
Район Залізничний
Назва на честь Долгоруков Василь Михайлович
Колишні назви
Перекопська, Новособорна, Карла Лібкнехта
Загальні відомості
Протяжність 850 м
Координати початку 44°57′11″ пн. ш. 34°05′51″ сх. д. / 44.95313° пн. ш. 34.0975° сх. д. / 44.95313; 34.0975
Координати Координати: 44°57′20″ пн. ш. 34°05′37″ сх. д. / 44.95547° пн. ш. 34.09356° сх. д. / 44.95547; 34.09356
Координати кінця 44°57′29″ пн. ш. 34°05′21″ сх. д. / 44.95809° пн. ш. 34.08924° сх. д. / 44.95809; 34.08924
поштові індекси 95000[1]
Транспорт
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Будівля готелю «Бристоль», Будівля Земської управи, Будинок колишнього товариства взаємного кредиту, частина Комплексу споруд садиби Арендтів-Ребець, Будівля офіцерських зборів 51-го піхотного Литовського полку
Пам'ятники Долгоруковський обеліск
Державні установи Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим
Заклади культури Сімферопольський художній музей
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r3613585
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Долгоруківська у Вікісховищі

Вулиця Долгоруківська (крим. Dolgorukov soqağı) — вулиця в Залізничному районі Сімферополя. Названа на честь російського діяча Василя Долгорукова, історична назва — Перекопська.

Опис[ред. | ред. код]

Загальна довжина вулиці становить 850 м.

Пролягає від невеличкої площі на перехресті з вулицею Жуковського до другої невеличкої площі на перехресті з вулицею Павленка.

Прилучаються вулиці Желябова, Толстого та Галерейний провулок.[2]

На вулиці знаходяться Сімферопольський художній музей, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (зараз зайняте окупаційним «Управлінням Міністерства юстиції»), частина Комплексу споруд садиби Арендтів-Ребець, Будівля готелю «Бристоль», Будівля Земської управи, Будинок колишнього товариства взаємного кредиту, Долгоруковський обеліск.

Історія[ред. | ред. код]

Найраніші назви вулиці — «Дорога на Перекоп» та Перекопська, за напрямом на Перекоп. Сусідня вулиця Карла Маркса мала назву «Велика Перекопська дорога».

У XIX століття зустрічається це одна назва — Новособорна, оскільки вулиця вела до Олександро-Невського собору. На іншому кінці вулиці, де знаходилася межа міста, розташовувалася застава, яку ставили поперек дороги, як і на інших місцях виїзду з міста.

Вулиця забудована переважно у ХІХ столітті. З перших будівель, що сформували її вигляд, відзначимо: будинок лікаря А. Ф. Арендта (№ 14), Сімферопольський казенний винний склад (№ 38), лютеранську церкву та школу при ній (№ 16), губернську земську управу (№ 2), офіцерські збори 51-го Литовського полку (№ 35, зараз Сімферопольський художній музей), готель «Лівадія», пізніше «Бристоль» (№ 5), будинок Шнейдера (№ 17), приватну чоловічу гімназію М. А. Волошенка (№ 41).[3]

У 1883 році, у дні святкування столітнього ювілею анексії Криму російською імперією, вже сформовану вулицю перейменували на Долгоруковську, на честь російського діяча, князя Василя Долгорукова.

На початку XX століття вулиця була однією з найкращих у місті. У 1899 році готель «Росія» був перебудований та названий «Бристоль», що став поза конкуренцією з іншими місцевими готелями: п'ятдесят розкішно оброблених витончених номерів, мармурові ванни та душі, електричне освітлення, телефон та комісіонери.[4]

30 травня 1924 року вулицю перейменували на Карла Лібкнехта, на честь одного із засновників Комуністичної партії Німеччини Карла Лібкнехта. Наприкінці вулиці був побудований лікеро-горілчаний завод.

У 1980-х роках мешканці міста виступили на захист історичної спадщини: біля будівлі колишнього готелю «Бристоль» люди влаштували цілодобове чергування та домоглися скасовування її знесення.

У 2009 році за пропозицією «Російської громади Криму» вулиці повернули російську назву — Долгоруковська[5]. До російської окупації 2014 року вулиця жила під подвійною назвою, на табличках були вказані обидві назви.[6]

Будівлі та споруди[ред. | ред. код]

  • Будинок № 1, 3 — будинок доктора Левіна
  • Будинок № 5 — готель «Бристоль»
  • Будинок № 35 — будівля офіцерських зборів

Галерея[ред. | ред. код]

Рекомендована література[ред. | ред. код]

  • Поляков В. Е. Улицы Симферополя. — Симферополь: Таврида, 1994.
  • В. А. Широков «Симферополь. Улицы и дома рассказывают: История Симферополя». — Симферополь: Таврия, 1983.— 208 с., 16 л. ил.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Поштові індекси в Автономна Республіка Крим, Сімферополь, вулиця Долгоруківська. postaldb.net. Процитовано 20 грудня 2023.
  2. ↑ вул. Долгоруківська - Сімферополь. wikimapia.org. Процитовано 20 грудня 2023.
  3. ↑ ул. Долгоруковская (Симферополь) — путеводитель по отдыху в Крыму. jalita.com (рос.). Процитовано 20 грудня 2023.
  4. ↑ Улица Долгоруковская. simfion.ru. Процитовано 20 грудня 2023.
  5. ↑ Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991–2014 рр.). Аналітична доповідь (PDF). ipiend.gov.ua. Процитовано 20 грудня 2023.
  6. ↑ Кримська Свiтлиця :: Текст статти "ХРІН ЗА РЕДЬКУ НЕ СОЛОДШИЙ". svitlytsia.crimea.ua. Процитовано 20 грудня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Долгоруківська&oldid=41183395