Центр (Сімферополь)
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/13 грудня 2023. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
| Центр Сімферополь | ||||
 Центр, вулиця Карла Маркса (Велика Перекопська), 2014 рік. | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Координати: 44°57′05″ пн. ш. 34°05′43″ сх. д. / 44.95132° пн. ш. 34.09525° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Залізничний, Центральний | |||
| Головні вулиці | Олександра Невського, Проспект Кірова, Карла Маркса, Пушкіна, Жуковського, Гоголя, Желябова, Толстого. | |||
| Заклади освіти та культури |
Кримський академічний український музичний театр, Кримськотатарська бібліотека імені Ісмаїла Гаспринського, Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького, Республіканська організація «Кримська філармонія», Сімферопольський художній музей | |||
| Парки | Парк імені Треньова, Семінарський сквер, Сквер ім. 200-річчя Сімферополя, Сквер Перемоги, Сквер Республіки, Сквер святителя Луки, Сквер імені Суворова, Сквер імені Висоцького | |||
| Карта | ||||
  Центр Центр (Сімферополь) | ||||
Центр (крим. Merkezi) — історична місцевість Сімферополя, в Залізничному та Центральному районах міста[джерело?].
Опис[ред. | ред. код]
Центр міста обмежений Проспектом Кірова та вулицею Севастопольською на сході, на півдні вулицями Маяковського та Козлова, на заході вулицями Калініна та Павленка, на півночі вулицею Олександра Невського, Суворівським узвізом та річкою Салгир. Іноді до Центру також зараховують частину Старого міста до вулиць Пролетарська та Кавказька.[1]
Складається з декількох частин:
- Хрест, Хрести — пішохідна частина, у вузькому сенсі конкретно перехрестя вулиць Карла Маркса та Пушкіна, у широкому — весь центральний пішохідний квартал.[2]
- Пентагон — будівля Верховної Ради Автономної Республіки Крим та територія довколо неї. Отримала назву через схожість із головним штабом військових США.[3]
- Територія колишньої Базарної площі — велика Базарна площа знаходилася між Старим містом та кварталами, що були побудовані після 1783 року. У 1950-х роках під час реконструкції на її місті з'явилися площа Леніна, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кримський академічний український музичний театр та Парк Треньова.[4]
- Олександрівський редут — територія перших російських будівель у місті, з 1777 року тут була ставка Олександра Суворова, нині на цьому місці розташований готель «Україна», сквер імені Суворова та сквер імені Висоцького.
- Тихий центр — забудова від вулиці Жуковського до вулиці Павленка.[5]
Основні вулиці: Олександра Невського, Проспект Кірова, Карла Маркса, Пушкіна, Жуковського, Гоголя, Желябова, Толстого.[6]
У центрі знаходяться будинки Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Сімферопольської міської ради, основні заклади культури міста: Кримський академічний український музичний театр, Кримськотатарська бібліотека імені Ісмаїла Гаспринського, Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького, Республіканська організація «Кримська філармонія», Сімферопольський художній музей, значна частина міських зелених зон: Парк імені Треньова, Семінарський сквер, Сквер ім. 200-річчя Сімферополя, Сквер Перемоги, Сквер Республіки, Сквер святителя Луки, Сквер імені Суворова, Сквер імені Висоцького.[7][8]
Історія[ред. | ред. код]
У часи Кримського ханства ця територія була малозаселеним окрайком міста. Під час російсько-турецької війни у 1771 році тут стояв табір російської армії, вважається, що Долгоруківський обеліск стоїть на тому місці, де стояв намет командувача. Через шість років після цих подій до Акмесджита підійшов загін Суворова, і був побудований Олександрівський редут, що став першою російською спорудою поблизу міста, що на той час вже існувало майже триста років.[9][10][11]
Після окупації Криму Російською імперією було ухвалено рішення перенести центр утвореної на більшій частині земель ханства Таврійської області з Карасубазара до Акмесджита, так у 1784 році під керівництвом князя Григорія Потьомкіна-Таврійського на цій території почалося будівництво нових адміністративних і житлових будівель міста та православного храму.[12][13] Але будівництво відбувалося повільно, наприклад перша російська церква, Храм Святих Рівноапостольних Костянтина та Олени, розташовувалася в будинку у Старому місті, що викупили у місцевого мешканця.[14]
То ж другим російським комплексом будівель на території майбутнього Центру та загалом у місті став дорожній палац Єкатерини по сучасній Долгоруковській вулиці в районі будинка № 15, закладений 21 жовтня 1784 року. Потьомкін в розпорядженні на ім'я командувача російської армії в Криму Ігельстрома, наказав «побудувати колійний палац в Ак-Мечеті» використавши камінь із колишнього ханського палацу в Ашламі, поблизу Бахчисараю.[15]
На першому російському плані міста, складеному в 1786 році, в «новому місті» показано лише 8 будинків, що будуються: колійний палац, губернські присутні місця і будинки перших чиновників області.[16]
Палац добудовувався до 1787 року, оскільки подорож імператриці відкладалася, а після приїзду та від'їзду імператриці був зайнятий під канцелярію та житло правителів області[17]. Це ще раз демонструє темпи забудови нових кварталів міста, на противагу російській пропаганді про «заснування» нового міста у 1784 році поруч зі старим.
Перша військова казарма російських військ була заложена теж у Старому місті, у південно-східній, найвищій частині (в районі нинішнього телецентру). Після укладання Яського миру казарми стали не потрібні, і тут розмістився військовий шпиталь.
Перший генплан міста датований лише 1788 роком, де навколо колишніх таборів Долгорукова і Суворова підлягав забудові квадрат, поділений вулицями на 16 кварталів. Головною площею мала стати Соборна площа, перед катедральним Олександро-Невським собором[18]. Однак, цей генплан так й не був втілений в реальність, на місті площі з'явився Соборний сквер, а головною площею міста на багато років залишилася Петропавлівська площа в Старому місті.
Наступний генеральний план з'явився у 1794 році, але теж не був втілений в реальність.
З 1796 року після смерті Єкатерини та воцаріння Павла I, що повернув місту зросійщену версію назви Ак-Мечеть, розбудова нових кварталів міста взагалі була припинена, і відновилася лише у 1801 році з воцарінням Алєксандра I.
Ось як описує Сімферополь в 1805 році «Географічний словник Російської держави»: «посеред мусульманських жител кілька наших побудов», та «у європейській частині — просторова площа (сквер Перемоги), прямі вулиці та кілька хороших будинків».[19]
В 1823 році колишній палац імператриці був розібраний, а на його фундаменті збудовано 2-поверховий будинок губернських присутніх місць.
Також про сучасний центр тих років писали П. С. Паллас (1793), В. В. Ізмайлов (1799), П. П. Вігель (1826), герцог Рагузький (1834), Н. С. Всеволожський (1836), А. Н. Демідов (1837), Ф. Дюбуа де Монпере (1837—1838). З їхніх записок видно, що на той час «європейська» частина міста була невеликою, і обмежувалася вулицями Пушкіна, Горького, Толстого та Салгиром, тобто буквально кількома кварталами.[20] Основною частиною Сімферополя залишалося Старе місто, а зосередженням ділового життя був базар на місті сучасної площі Леніна.
Для розвитку сучасного центру важливе значення мав приїзд у 1820 році з Петербурга титулярного радника І. Ф. Колодіна, видного архітектора. Він проєктував та будував у Сімферополі найкращі будівлі: Олександро-Невський собор, нові будівлі губернських присутніх місць (вулиця Долгоругова, 13-17 та Желябова, 1-5), дивноприймальний будинок А. С. Таранова-Велозерова (вул. К.Маркса, 28), будинок вдови героя Вітчизняної війни 1812 р. А. Я. Рудзевіча (вул. Долгоругова, 11а).
П. П. Вігель у 1826 році писав:
«Переїхавши в брід через Салгир, я побачив себе на нескінченному, здавалося, полі, серед якого добудовувалася досить гарної архітектури соборна церква, з обох боків же в досить далекій відстані одна від одної були дві невеликі двоповерхові кам'яні будівлі — присутні місця та дивноприймальний будинок Таранова-Білозерова. Все поле було розбите на правильні прямокутники — заплановані вулиці, розташування яких можна легко було вгадати по одиноких будинках, що подекуди виднілися.»[21]
На противагу Старому, або Азійському, місту, що зберегло заплутану для стороннього спостерігача квартальну мережу вулиць, нові «європейські» квартали планувалися чітко прямокутними, хоча остаточно їх було розплановано та забудовано лише протягом XIX століття.[22]
У 1842 році з розробок І. Ф. Колодіна царем Ніколаєм I було затверджено генеральний план Сімферополя, який суворо виконувався аж до кінця XIX століття, і за яким було здійснено забудову цілих ансамблів у центрі, які й дали можливість створити своєрідний колорит Центру з класичними архітектурними формами, з декоративними, виділеними кольором деталями, з балюстрадами, черепичними дахами та різьбленими дверима.
Поштовх для подальшої розбудови центру дало проведення у 1824—1826 роках через місто однієї з перших у Російській імперії шосейних доріг в Алушту, прокладка лінії електричного телеграфу Миколаїв — Севастополь у 1855 році та особливо відкриття залізничного сполучення на Лозово-Севастопольській залізниці у 1874 році.
У 1848 році збудований будинок Дворянських зборів.
У 1865 році із верхнього ставка генерала Славича на базарну площу було проведено водопровід й влаштовано фонтан.
Вже до кінця XIX століття забудова центру закінчилася, і розбудова міста виходить за його межі у слобідки: Салгирну, Казанську, Шестериківську, Залізничну, де оселилося багато міщан.[23]
У 1904 році у центрі був побудований перший стаціонарний кінотеатр, у 1910 році готель Асторія, у 1911 році збудована сучасна будівля театру, а у 1913 — будівля Сімферопольського товариства взаємного кредиту.
У 1914 році у місті запустили трамвайний рух, кілька гілок трамвая проходили через центр: по вулицях Пушкіна (тоді Пушкінська), Гоголя (Гоголівська), Карла Маркса (Катерининська), проспекту Кірова (Салгирна). Від трамвая, що закрився у 1970-х роках, у центрі й по сьогодні залишилися трансформаторна підстанція та електричні стовпи, що є пам'яткою науки та техніки.
За радянської окупації у 1930 році було знесено Олександро-Невський собор, побудовано у 1934 році будинок уряду Кримської АРСР, у 1939 році побудовано театр ляльок.
Після Другої світової війни, у 1950-ті, було знесено зруйновану будівлю готелю «Європейський», на місті якого з'явився Сквер імені Дибенка, і проведено реконструкцію Базарної площі, на місці якої з'явилися площа Леніна, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кримський академічний український музичний театр та Парк Треньова.[4]
У 1980 році будо почато будівництво будівлі обласного комітету Комуністичної партії, що була закінчена у 1988 році й згодом стала будівлею Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
У 2012 році було знесено готель Асторія, й на його місті з'явився сквер Республіки.
Галерея[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- Поляков, В. Е. 2005. Улицами Симферополя. Симферополь: Крымское уч.-пед. гос. изд-во.
- Чупиков, Б. П., Петровская, М. В. 1984. Симферополь: историко-краеведческий очерк. Симферополь.: Таврия.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Недвижимость Центр Симферополь: карта Центр города на iOnline. www.ionline.com.ua. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Лілу45: Мені потрібно впасти на дно, а потім від нього відштовхуватися | Новини | Промінь. www.nrcu.gov.ua (ua) . Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Словарь Симферополя: что такое "Пентагон" и почему психбольницу называют "Розочка". www.segodnya.ua (рос.). 11 липня 2022. Процитовано 16 листопада 2023.
- ↑ а б Сімферополь. Віддалення міста - Український тиждень (укр.). 30 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ User, Super. Описание основных микрорайонов города Симферополя. akggroup.ru (ru-ru) . Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Исторический центр Симферополя :: Геокэшинг ::. geocaching.su. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Достопримечательности Симферополя | Топ мест с фото, описанием и картой. mriyaresort.com (ru-RU) . Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ СІМФЕРОПОЛЬ | Найцікавіше про місто, яскраві події та заходи, місця, які варто відвідати, факти та особистості — tour.RK-Ukraina.com. tour.rk-ukraina.com. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ «Спочатку місто називали Левкополь»: як виник Сімферополь. Крым.Реалии (укр.). 27 квітня 2020. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Сімферополь м Парнікоза І. Ю. - Український Сімферополь: наше місце в місті над Салгиром. www.pslava.info. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Український слід у Сімферополі. main (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Сімферополь | Travel Ukraine & World. Travel Ukraine & World • Сімферополь Сімферополь — столиця Автономної Республіки Крим. Перші поселення людей на території сучасного Сімферополя з'явилися ще в доісторичну епоху. В 1927 р. на лівому березі р. Салгір в печері Чокурча була відкрита стоянка древніх людей. Вчені встановили, що люди жили в печері більше ніж 50 тис. р. тому. Найвідомішим попередником міста є Неаполь-Скіфський — столиця пізньоскіфської держави ІІ (укр.). 12 грудня 2011. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Симферополь. Крым. www.krym4you.com. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Храм святых равноапостольных Константина и Елены в городе Симферополе. Симферопольское благочиние (рос.). Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ История города Симферополя. dereksiz.org. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ История города Симферополя. dereksiz.org. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Путевой дворец Екатерины II. mistaua.com (рос.). Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ "Нахаловка", "Пьяный угол", "Крест": загадки названий симферопольских микрорайонов. crimea.vgorode.ua (рос.). Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Щекатов, А. Географический словарь Российского государства, сочиненный в настоящем онаго вида [описывающий азбучным порядком географически, топографически, идрографически, физически, исторически, политически, хронологически, генеалогически и геральдически | Аделанта. adelanta.biz. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Я люблю мой город!(обновл). calameo.com (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ История Симферополя. krim.biz.ua. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ СІМФЕРОПОЛЬ. resource.history.org.ua. Процитовано 15 листопада 2023.
- ↑ Симферополь. Улицы рассказывают (txt). www.universalinternetlibrary.ru. Процитовано 15 листопада 2023.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||