Вулиця Пасічна (Львів)
Вулиця Пасічна Україна | |
|---|---|
.jpg) | |
| Населений пункт | Шаблон:Лвм |
| Місцевість | Пасіки |
| Район | Личаківський, Сихівський |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 4,6 км |
| Координати початку | 49°50′09″ пн. ш. 24°04′06″ сх. д. / 49.8359472° пн. ш. 24.0683639° сх. д. |
| Координати | 49°49′16″ пн. ш. 24°03′55″ сх. д. / 49.82136250002777444° пн. ш. 24.06541250002777943° сх. д.Координати: 49°49′16″ пн. ш. 24°03′55″ сх. д. / 49.82136250002777444° пн. ш. 24.06541250002777943° сх. д. |
| Координати кінця | 49°48′24″ пн. ш. 24°03′44″ сх. д. / 49.8067778° пн. ш. 24.0624611° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Парки | Личаківський парк, Погулянка |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑2126564 ·R (Личаківський район, Сихівський район) |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Пасічна у Вікісховищі | |
Па́січна — вулиця у Личаківському і Сихівському районах Львова. Простягається від вулиці Личаківської до перехрестя Зеленої і Луганської.
Назва
Назву отримала від пасік, закладених тут львівськими передміщанами у XVI ст. Місцевість звалась «Пасіками» ще до появи вулиці. Офіційну назву «Пасічна дорога» вулиця отримала у 1871 році. Тоді вона простягалась до місця, де нині перехрестя із вулицею Медової Печери. За часів німецької окупації, у січні 1943 року перейменовано на «Острінґ» із долученням другої ділянки, що прямує до нинішньої вулиці Зеленої. У липні 1944 року обидві ділянки знову отримали різні назви «Пйонтаків» і «Пасічна» відповідно. 1946 року об'єднано в одну вулицю, а 1964 року стала «проспектом Ленінського Комсомолу». Назву «Пасічна» повернуто 1990 року.[1]
Забудова
1952 року на місці поховань солдатів російської армії часів Першої світової війни споруджено меморіальний комплекс «Пагорб Слави». Архітектори Анатолій Натальченко, Генріх Швецько-Вінецький, Іван Персіков. Скульптори Михайло Лисенко і В. Форостецький. 1960 року тут перепоховано радянського розвідника-диверсанта Миколу Кузнєцова. Надгробок виконано за проектом архітектора Михайла Федика і скульптора Валентина Подольського. Поруч із меморіалом у переобладнаному будинку школи відкрито музей «Пагорб Слави». Відкриття приурочене до 40-річчя приєднання Західної України до Радянського Союзу.[2]
Близько 1957 року відбулась перша хвиля забудови вулиці малоповерховими житловими будинками за проектами Генріха Швецько-Вінецького і Людмили Нівіної[3]. Масове будівництво багатоповерхового житла почалось у 1962—1963 роках (архітектори Олег Радомський, Любомир Королишин)[4]. 1970 року було розроблено проект детального планування центральної частини Львова, котрий виходив із прогнозу про зростання населення Львова станом на 2010 рік до 1 млн. мешканців. Проект передбачав втілення ідеї «Поліцентричної системи центру міста» (автор концепції Ярослав Новаківський). Згідно з концепцією на перехресті нинішньої Пасічної із вулицею Личаківською планувався додатковий «підцентр» із серією громадських споруд.[5] Ідею не реалізовано.
В роки незалежності споруджено церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (архітектор В. Смерека)[джерело?], ведеться будівництво православної церкви за проектом Олександра Матвіїва[6].
-
Початкова ділянка вулиці -
Церква Благовіщення -
Вхід до «Пагорба Слави»
.jpg)
.jpg)
Примітки
- ↑ Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 46. — ISBN 966-603-115-9.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів... с. 202—204.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів... с. 198.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів... с. 230.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів... с. 214.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 686, 687. — ISBN 978-966-7022-77-8.
Джерела
- Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття про Львів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |