Вухналь Юрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Вухналь
Вухналь Ю.jpg
Ім'я при народженні Іван Дмитрович Ковтун
Народився 5 жовтня 1906(1906-10-05)
Чорнобаївка, Харківщина
Помер 15 липня 1937(1937-07-15) (30 років)
Київ
Національність українець
Діяльність письменник, гуморист, сатирик
Alma mater ХНУ
Мова творів українська

Ю́рій Вухна́ль (справжні ім'я Іван Дмитрович Ковтун; нар.5 жовтня 1906 — пом.15 липня 1937) — український письменник-гуморист і сатирик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Вухналь з родиною, 1933

Іван Дмитрович Ковтун побачив світ 5 жовтня 1906 року в селі Чорнобаївка Ізюмського повіту на Харківщині в селянській сім'ї. Закінчив Куп'янську гімназію. 1922 року вступив на педагогічні курси імені Григорія Сковороди в Харкові, після яких навчався в Харківському інституті народної освіти.

Ще студентом співпрацював у газеті «Селянська правда», де й надрукував перші твори. Потім працював у редакціях газети «Комсомолець України», журналу «Червоний перець». Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП). Став одним із найпопулярніших українських сатириків. Не випадково у журналістських колах його називали «комсомольським Остапом Вишнею».

Дмитро Чуб писав:

Серед численних письменників-гумористів 20-30-их років цього століття Юрій Вухналь був одним з найталановитіших і найулюбленіших авторів після Остапа Вишні. Він привернув увагу читача і завоював собі почесне місце насамперед тим, що перший почав змальовувати в літературі, зокрема в гуморесках, неґативного серед комсомольців героя в найрізноманітніших обставинах. Його сміливість, дотепність і тематична різноманітність були причиною того, що ті видання, де друкувалися Юрій Вухналь та Остап Вишня, були найпочитнішими. Юрій Вухналь знав такі секрети сміху, яких не знали інші гумористи.[1]

Уповноважені Харківського обласного управління НКВС 2 листопада 1936 року провели трус на квартирі й заарештували письменника. Йому було пред'явлено звинувачення: «участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і Радянського уряду». На численних допитах і на суді ні в чому себе винним не визнав. Зачитані проти нього свідчення категорично заперечив як фальшиві.

За особистої санкції І. В. Сталіна і його найближчих соратників по Політбюро ЦК ВКП(б) Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила Ковтуна-Вухналя до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією належного йому майна.[2][3][4] Вирок виконано 15 липня 1937 року.

Одночасно з ним, у той саме день, смертний вирок від трьох катів радянського народу отримали письменники — Віталій Чигирин, Василь Чечвянський-Губенко, Олексій Ґедзь, Борис Коваленко, Володимир Ярошенко, Іван Калянник, Гнат Пронь, Дмитро Чепурний, Анатолій Волкович; художники — Михайло Бойчук та четверо його учнів: Іван Падалка, Іван Липківський, Василь Седляр, Іван Орел-Орленко, економіст Корній Тараненко, директор Державної бібліотеки ВУАН (нині — ім. Вернадського) Василь Іванушкін та директор «Березіля» Олексій Лозорішак.

Реабілітація[ред. | ред. код]

При додатковому розслідуванні справи в 1958 році Максим Рильський, який добре знав Юрія Вухналя, дав такий відгук про нього:

Це був здібний гуморист і автор цікавих книжок для юнацтва та дітей. Я ніколи не сумнівався, що Іван Дмитрович Ковтун чесний і відданий радянський громадянин.

А Микола Бажан написав так:

Він безумовно був радянською людиною, якій були чужими антирадянські чи націоналістичні настрої та висловлювання. У своїх пародіях, епіграмах, жартах він засобами сатири й гумору боровся зі всім, що відживає…

Військова колегія Верховного Суду СРСР 4 листопада 1958 року вирок щодо Івана Дмитровича Ковтуна-Вухналя скасувала і справу припинила через відсутність складу злочину.

Творчість[ред. | ред. код]

Гумористичні твори, збірки[ред. | ред. код]

  • «Червоні паростки» (1925) — збірка оповідань
  • «Товариш і товаришок» (1926), (1929) — гуморески
  • «По злобі» (1927)
  • «Початкуючий» (1928)
  • «Шматкуючий» (1928)
  • «Яструби» (1928) — авантюрний роман
  • «Помилка професора Кіма»
  • «Гумореска» (1929) — збірник на 241 стор.
  • «Життя та діяльність Федька Гуски» (1929)[5]
  • «Одруження Гаврила Ратиці» (1929)
  • «Щирий українець» (1929) — збірка
  • «Крилатий рейд» — нарис
  • «Помилка професора Кіма» — повість з життя піонерів
  • «Люди моря» (1931) — збірка нарисів
  • «Азіятський аероліт»[6] (1931) — науково-фантастичний роман
  • «Юнбуд» (1931) — повість з життя молоді
  • «Чанг» — пригодницька повість

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дмитро Чуб. Талановитий гуморист і сатирик Юрій Вухналь (1906–1937). Люди великого серця (Статті, розвідки, спогади). Мельборн: Ластівка. с. 235. 
  2. КОВТУН-ВУХНАЛЬ Иван Дмитриевич, 26.06.37 Украинская ССР, г. Киев, Кат.1. Процитовано 23 серпень 2013. 
  3. [1]
  4. [2]
  5. Вухналь Ю. Життя та діяльність Федька Гуски. Процитовано 23 серпень 2013. 
  6. Азіатський аероліт

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]