Юрій Вухналь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Вухналь
Вухналь Ю.jpg
Ім'я при народженні Іван Дмитрович Ковтун
Народився 5 жовтня 1906(1906-10-05)
Чорнобаївка, Харківщина
Помер 15 липня 1937(1937-07-15) (30 років)
Київ
Громадянство Flag of Ukraine.svg УНР
Національність українець
Діяльність письменник, гуморист, сатирик
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ю́рій Вухна́ль (справжнє ім'я Іван Дмитрович Ковтун; 5 жовтня 1906, Чорнобаївка — 15 липня 1937, Київ) — український письменник-гуморист і сатирик доби розстріляного відродження. Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Вухналь з родиною, 1933

Іван Дмитрович Ковтун побачив світ 5 жовтня 1906 року в селі Чорнобаївка Ізюмського повіту на Харківщині в селянській сім'ї.

Закінчив Куп'янську гімназію. 1922 року вступив на педагогічні курси імені Григорія Сковороди в Харкові, після яких навчався в Харківському інституті народної освіти.

Ще студентом співпрацював у газеті «Селянська правда», де й надрукував перші твори. Потім працював у редакціях газети «Комсомолець України», журналу «Червоний перець». Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП). Став одним із найпопулярніших українських сатириків. Не випадково у журналістських колах його називали «комсомольським Остапом Вишнею».

Дмитро Чуб писав:

Серед численних письменників-гумористів 20-30-их років цього століття Юрій Вухналь був одним з найталановитіших і найулюбленіших авторів після Остапа Вишні. Він привернув увагу читача і завоював собі почесне місце насамперед тим, що перший почав змальовувати в літературі, зокрема в гуморесках, неґативного серед комсомольців героя в найрізноманітніших обставинах. Його сміливість, дотепність і тематична різноманітність були причиною того, що ті видання, де друкувалися Юрій Вухналь та Остап Вишня, були найпочитнішими. Юрій Вухналь знав такі секрети сміху, яких не знали інші гумористи.[1]

Уповноважені Харківського обласного управління НКВС 2 листопада 1936 року провели трус на квартирі й заарештували письменника. Йому пред'явили звинувачення: «участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і Радянського уряду». На численних допитах і на суді ні в чому себе винним не визнав. Зачитані проти нього свідчення категорично заперечив як фальшиві.

За особистої санкції Сталіна і його найближчих соратників по Політбюро ЦК ВКП(б) Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила Ковтуна-Вухналя до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією належного йому майна.[2][3][4] Вирок виконано 15 липня 1937 року.

В журналі «Перець» № 7 за 1977р розміщено гуморески та мальований портрет[5]

Реабілітація[ред. | ред. код]

При додатковому розслідуванні справи в 1958 році Максим Рильський, який добре знав Юрія Вухналя, дав такий відгук про нього:

Це був здібний гуморист і автор цікавих книжок для юнацтва та дітей. Я ніколи не сумнівався, що Іван Дмитрович Ковтун чесний і відданий радянський громадянин.

А Микола Бажан написав так:

Він безумовно був радянською людиною, якій були чужими антирадянські чи націоналістичні настрої та висловлювання. У своїх пародіях, епіграмах, жартах він засобами сатири й гумору боровся зі всім, що відживає…

Військова колегія Верховного Суду СРСР 4 листопада 1958 року вирок щодо Івана Дмитровича Ковтуна-Вухналя скасувала і справу припинила через відсутність складу злочину.

Творчість[ред. | ред. код]

Гумористичні твори, збірки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дмитро Чуб. Талановитий гуморист і сатирик Юрій Вухналь (1906–1937). Люди великого серця (Статті, розвідки, спогади). Мельборн: Ластівка. с. 235. 
  2. КОВТУН-ВУХНАЛЬ Иван Дмитриевич, 26.06.37 Украинская ССР, г. Киев, Кат.1. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 23 серпня 2013. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 березня 2003. Процитовано 8 лютого 2011. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 8 лютого 2011. 
  5. Журнал перець 1977 07. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2021. 
  6. Вухналь Ю. Життя та діяльність Федька Гуски. Процитовано 23 серпня 2013. 
  7. Азіатський аероліт

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дорошенко В. О. Ковтун Іван Дмитрович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К.  — С. 515—516.
  • Іван Ковтун // ВЕСЕЛКА. Антологія Української Радянської Художньої Літератури для дітей // Веселка, 1960 — Т. 2, С. 11-32.

Посилання[ред. | ред. код]