Юрій Вухналь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Вухналь
Вухналь Ю.jpg
Ім'я при народженні Іван Дмитрович Ковтун
Народився 5 жовтня 1906(1906-10-05)
Чорнобаївка, Харківщина
Помер 15 липня 1937(1937-07-15) (30 років)
Київ
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНР
Національність українець
Діяльність письменник, гуморист, сатирик
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська

Ю́рій Вухна́ль (справжнє ім'я Іван Дмитрович Ковтун; 5 жовтня 1906, Чорнобаївка — 15 липня 1937, Київ) — український письменник-гуморист і сатирик. Жертва сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Вухналь з родиною, 1933

Іван Дмитрович Ковтун побачив світ 5 жовтня 1906 року в селі Чорнобаївка Ізюмського повіту на Харківщині в селянській сім'ї.

Закінчив Куп'янську гімназію. 1922 року вступив на педагогічні курси імені Григорія Сковороди в Харкові, після яких навчався в Харківському інституті народної освіти.

Ще студентом співпрацював у газеті «Селянська правда», де й надрукував перші твори. Потім працював у редакціях газети «Комсомолець України», журналу «Червоний перець». Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП). Став одним із найпопулярніших українських сатириків. Не випадково у журналістських колах його називали «комсомольським Остапом Вишнею».

Дмитро Чуб писав:

Серед численних письменників-гумористів 20-30-их років цього століття Юрій Вухналь був одним з найталановитіших і найулюбленіших авторів після Остапа Вишні. Він привернув увагу читача і завоював собі почесне місце насамперед тим, що перший почав змальовувати в літературі, зокрема в гуморесках, неґативного серед комсомольців героя в найрізноманітніших обставинах. Його сміливість, дотепність і тематична різноманітність були причиною того, що ті видання, де друкувалися Юрій Вухналь та Остап Вишня, були найпочитнішими. Юрій Вухналь знав такі секрети сміху, яких не знали інші гумористи.[1]

Уповноважені Харківського обласного управління НКВС 2 листопада 1936 року провели трус на квартирі й заарештували письменника. Йому пред'явили звинувачення: «участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і Радянського уряду». На численних допитах і на суді ні в чому себе винним не визнав. Зачитані проти нього свідчення категорично заперечив як фальшиві.

За особистої санкції Сталіна і його найближчих соратників по Політбюро ЦК ВКП(б) Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила Ковтуна-Вухналя до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією належного йому майна.[2][3][4] Вирок виконано 15 липня 1937 року.

В журналі "Перець" №7 за 1977р розміщено гуморески та мальований портрет[5]

Реабілітація[ред. | ред. код]

При додатковому розслідуванні справи в 1958 році Максим Рильський, який добре знав Юрія Вухналя, дав такий відгук про нього:

Це був здібний гуморист і автор цікавих книжок для юнацтва та дітей. Я ніколи не сумнівався, що Іван Дмитрович Ковтун чесний і відданий радянський громадянин.

А Микола Бажан написав так:

Він безумовно був радянською людиною, якій були чужими антирадянські чи націоналістичні настрої та висловлювання. У своїх пародіях, епіграмах, жартах він засобами сатири й гумору боровся зі всім, що відживає…

Військова колегія Верховного Суду СРСР 4 листопада 1958 року вирок щодо Івана Дмитровича Ковтуна-Вухналя скасувала і справу припинила через відсутність складу злочину.

Творчість[ред. | ред. код]

Гумористичні твори, збірки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дмитро Чуб. Талановитий гуморист і сатирик Юрій Вухналь (1906–1937). Люди великого серця (Статті, розвідки, спогади). Мельборн: Ластівка. с. 235. 
  2. КОВТУН-ВУХНАЛЬ Иван Дмитриевич, 26.06.37 Украинская ССР, г. Киев, Кат.1. Процитовано 23 серпень 2013. 
  3. [1]
  4. [2]
  5. Журнал перець 1977 07. www.perets.org.ua (uk). Процитовано 2021-04-07. 
  6. Вухналь Ю. Життя та діяльність Федька Гуски. Процитовано 23 серпень 2013. 
  7. Азіатський аероліт

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]