Вікентій Дмоховський
| Вікентій Дмоховський | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Вікенцій Ігнатавіч Дмахоўскі | ||||
.jpg) | ||||
| Народження |
1807 маєток Нагородовичі Слонімського повіту, тепер Дятловський район, Гродненська область, Білорусь | |||
| Смерть | 22 лютого 1862 | |||
| Вільнюс | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія | |||
| Жанр | історичний живопис | |||
| Навчання | Щучинський піарській колегіумd і Вільнюський університет | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | романтизм | |||
| Батько | Q106352942? | |||
| Мати | Q122817700? | |||
| Діти | Władysław Dmochowskid | |||
| Роботи в колекції | Литовський художній музейd, Національний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові | |||
|
| ||||
 Вікентій Дмоховський у Вікісховищі | ||||
Вікентій Дмоховський (також Вінкентій, біл. Вікенцій Ігнатавіч Дмахоўскі, лит. Vincentas Dmachauskas, пол. Wincenty Dmochowski; 1807, маєток Нагородовичі, Слонімського повіту — 22 лютого 1862, Вільнюс) — художник, майстер історичного жанру.
Життєпис[ред. | ред. код]
Початкову освіту здобув у Щучинському піарському колегіумі (за деякими даними, також навчався в Новогрудку). У 1826 вступив до Вільнюського університету на літературний факультет, одночасно брав уроки живопису в Яна Рустема.
Приєднався до повстання (1830—1831), після поразки якого змушений був емігрувати до Пруссії. Коли в 1837 році царський уряд оголосив амністію, повернувся до Вільнюса. Відкрив майстерню, яка стала художньою школою, де вчилися багато відомих майстрів, в тому числі Гелена Скірмунт та ін. Часто відвідував родовий маєток Нагородовичі. У 1855—1858 жив в селі Брацянка біля Новогрудка[1].
Одружився із Саломією Орловською. У шлюбі мав сина Владислава, також художника.
Творчість[ред. | ред. код]
Сучасники нараховували понад сотню пейзажів і жанрових картин Вікентія Дмоховского, якого називали «Клодом Лорреном віленських околиць». Творча спадщина художника зберігається в музеях Литви і Польщі.
На замовлення Євстахія Тишкевича[be] в 1853 році написав серію видів руїн литовських замків. Серед них «Руїни замку в Ліді», «Руїни замку в Мідниках», «Руїни замку на Трокському озері», «Руїни замку в Гольшанах».
Автор романтичних пейзажів «Батьківщина» («Двір в Нагородовичах», 1843), «Вулиця у Вільнюсі», «Будинок Міцкевича в Новогрудку», «Садиба в Тугановичах», «На нічліг», «Біля переправи», «Новогрудок», «Озеро Світязь». Серед живописних робіт також «Хрестоносці перед атакою на замок Пуня» (1837), «Єврейське весілля» (близько 1860-х)[2].
Здобув популярність як скульптор і сценограф. У 1850—1854 оформляв спектаклі у Вільнюському міському театрі («Галька» Станіслава Монюшка, «Італійка в Алжирі» Джоаккіно Россіні, «Фаворитка» Гаетано Доніцетті та ін.)[3].
Галерея[ред. | ред. код]
- Окремі роботи Вікентія Дмоховського
-
Хрестоносці перед атакою на замок Пуня -
-
Руїни замку на Трокському озері -
Руїни замку в Мідниках -
Руїни замку в Гольшанах -
-
Тугановичі, двір і сарай -
Каплиця на пагорбі в Тугановичах -
Лісова пожежа -
-
Вулиця у Вільно -
Пожайський монастир
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дмахоўскі Вікенцій // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 3: Гімназіі — Кадэнцыя / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1996. С. 258.
- ↑ Дмахоўскі Вікенцій // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 3: Гімназіі — Кадэнцыя / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1996. С. 259.
- ↑ Pawet: Вінцэнт Дмахоўскі. pawet.net. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 13 вересня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Лаўрэш Л. Нагародавічы [Архівовано 27 травня 2022 у Wayback Machine.] // «Наша Слова» № 49 (1044), 7 сьнежня 2011.
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вікентій Дмоховський
|
