Ян Рустем
| Ян Рустем | ||||
|---|---|---|---|---|
| Jonas Rustemas | ||||
.jpg) | ||||
| Автопортрет (XIX, I) | ||||
| Народження |
1762 м. Константинополь, Османська імперія | |||
| Смерть | 21 червня 1835 | |||
| Дукштас, Литва, Російська імперія | ||||
| Поховання | Dūkšteliaid | |||
| Національність | вірменин | |||
| Країна |
 Річ ПосполитаОсманська імперія  Російська імперія | |||
| Жанр | живопис | |||
| Навчання | Варшава, Німеччина | |||
| Діяльність | художник, викладач університету | |||
| Напрямок | класицизм, романтизм | |||
| Роки творчості | 1788-1832 | |||
| Покровитель | Адам Чарторийський | |||
| Вплив на | Канут Русецький | |||
| Відомі учні | Karol Rypińskid і Jonas Joteikad | |||
| Працівник | Вільнюський університет | |||
| Звання | професор | |||
| Роботи в колекції | Національний музей у Варшаві, Литовський художній музейd, Museum of the Warsaw Archdiocesed і Національний музей | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Ян Рустем у Вікісховищі | ||||
Ян Рустем (Йонас Рустемас, Йонас Рустямас, польськ Jan Rustem, лит. Jonas Rustemas;1762, Константинополь (нині — Стамбул), Османська імперія — 9 (21)червня, 1835, Дукштас, Російська імперія (нині — Інгалінський район Утенського повіту Литви) — основоположник литовської національної художньої школи, професор Віленського імператорського університету, вчитель Тараса Шевченка.
Біографія[ред. | ред. код]
Ян Рустем народився у вірменській родині, з раннього дитинства втратив батьків і, будучи сиротою, потрапив у тяжке рабство.
У десятирічному віці Рустема викупив із неволі відомий генерал і меценат Адам Чорторийський, який помітив його надзвичайні здібності до малювання. У 1774 році Чорторийський виїхав із Константинополя до Львова і вивіз туди малого Яна. У Львові, вже вільний від рабства Рустем, здобув початкову освіту, пізніше у Варшаві почав навчатися майстерності малювання у таких відомих художників як Норблен де ла Гурден і Марчелло Бачареллі, навчався та працював художником у Берліні (1788–1790), деякий час жив і працював у Варшаві, працював художником в театрі М. Огінського в Слонімі.
У 1798 році переїзд у Вільно — йому надійшла престижна пропозиція працювати ад'юнктом (помічником) відомого польського художника Франциска Смуглевича (Franciszek Smuglewicz), директора (завідувача) новоствореної (1797) кафедри малюнка і живопису[1] спочатку Головної Віленської школи, а з 1803 року перетвореної (перейменованої) на Імператорський віленський університет.
Після смерті (1807) Смуглевича, Рустем взяв на себе частину його обов'язків.
У 1811 році він став ад'юнкт-професором[2] ескізів, в 1819 році став професором живопису, а у 1821 призначений ординарним професором.
В 1820 році організував першу в Литві художню виставку, на якій були показані мистецькі твори його учнів.
Рустем вийшов у відставку в 1826 році, але продовжував читати лекції аж до своєї смерті (1835)[3], яка сталася поблизу м. Дукштас (Литва).
Серед учнів Яна Рустема були такі пізніше відомі художники: Тарас Шевченко, Казімеж Бахматович, Валентій Ванькович, Ян Дамель, Юзеф Олешкевич, Юзеф Озембловський, Наполеон Орда, Канут Русецький, Міхал Кулеша, Я. Дамель та Адам Шемеш.
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Ян Рустем був, перш за все, портретист. Він писав портрети професорів університету, поміщиків та інтелігенції Вільнюса.
Створив численні автопортрети.
Малював також пейзажі, релігійні образи, міфологічні та історичні сцени, декорації і костюми для Віленського театру.
Творчій манері Рустема притаманні стійкі композиційні засоби.
В ранніх роботах видно впливи французького класицизму, пізніше в його творах проявляються риси романтизму, а також сентименталізму.
Твори Яна Рустема зберігаються в музеях Литви, Польщі, Німеччини.
-
Портрет Юліуша Словацького -
Мария Мирская, Адам Наполеон Мирский и Барабара Шумская (ок. 1808) -
Автопортрет -
Ганна Ванькович (Солтан) -
Кристина Франк (ок. 1819) -
Ян Снядецький (1823) -
Портрет Ю. Хуртига -
Вільня (1800) -
Станіслаў Юндзіл (J. Rustem, 1822) -
Антоні Ваньковіч (J. Rustem, XIX)
._%D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87_(%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%BD)_(J._Rustem,_1805).jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян Рустем |
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Св. Анни ІІ ступеня (1830).
Ян Рустем, як учитель Тараса Шевченка[ред. | ред. код]
На майстер-клас Яна (Йонаса) Рустема Тарас Шевченко потрапив у 1829 році й навчався до 1830-го.
Про своє навчання у відомого в усій Європі майстра живопису Яна Рустема Тарас Григорович пам'ятав усе життя.
У його листі до польського історика та художника-аматора Броніслава Залеського (1820–1880), написаному в Новопетровському укріпленні 10 лютого 1855 року, є такий уривок:
«Ты спрашиваешь меня, можно ли тебе взять кисть и палитру. На это мне отвечать тебе и советовать довольно трудно, потому что я давно не видал твоих рисунков. И теперь я могу тебе сказать только, что говаривал когда-то ученикам своим старик Рустем, профессор рисования при бывшем Виленском университете: „Шесть лет рисуй и шесть месяцев малюй и будешь мастером“. И я нахожу совет его весьма основательным. Вообще, нехорошо прежде времени приниматься за краски. Первое условие живописи — рисунок и круглота, второе — колорит. Не утвердившись в рисунке, браться за краски — это все равно, что отыскивать ночью дорогу»[4].
У 1961 році на стіні будинку Вільнюського університету, де вчився юний Кобзар, було встановлено пам'ятну дошку з барельєфом Тараса Шевченка.
На ній — напис трьома мовами — литовською, українською й російською:
«У цьому будинку в майстерні художника І. Рустемаса вчився великий український поет-революціонер Тарас Шевченко».
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Віктор Жадько. Оточення Шевченка. Ян Рустем. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Самвел АЗІЗЯН. Учитель Шевченка [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Художественная энциклопедия [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Рустем Ян [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Рустем Ян // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 606.
|
