Вільям Генрі Пікерінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільям Генрі Пікерінг

Вільям Генрі Пікерінг (англ. William Henry Pickering); 15 лютого 1858 — 17 січня 1938) — американський астроном.

Народився 15 лютого 1858 року в Бостоні, молодший брат астронома Едварда Чарлза Пікерінга. В 1879 році закінчив Массачусетський технологічний інститут. В 1887 р. став професором астрономії Гарвардського університету, працював у Гарвардській обсерваторії, де директором був його брат, Едвард Чарлз Пікерінг. У 1924 р. пішов у відставку, продовжував спостереження на Ямайці.

Пікерінг займався візуальним і фотографічним вивченням планет та інших тіл Сонячної системи. Особливо привертав його увагу Марс. Пікерінг довів, що темні ділянки на цій планеті не є морями. Вів тривалі спостереження поверхні Місяця, які опублікував у роботі «Місяць» (The Moon, 1903) та низці інших. Дотримувався думки про наявність помітних змін місячного ландшафту, а за спостереженнями кратера Ератосфен навіть зробив висновок про існування там життя[1][2]. Відкрив дев'ятий супутник Сатурна — Фебу — і встановив, що вона рухається в зворотному напрямку по відношенню до інших супутників (1899). Запропонував метод вимірювання швидкості метеорів за допомогою дзеркала, що обертається.

Пікерінг передбачав існування планет поза Нептуном, яких нараховував більше, ніж будь-який інший астроном: принаймні сім[3][4]. 1919 року одну з них («планету O») невдало шукали в обсерваторії Маунт-Вілсон, і лише згодом виявилося, що на знімки дійсно потрапив новий транснептуновий об'єкт — Плутон[3]. Його відкрили лише 1930 року в Ловеллівській обсерваторії; він перебував недалеко (6°) від положення, що відповідало орбіті, розрахованій для «планети O» Пікерінгом 1919 року (практично такою ж виявилася похибка передбачення Персіваля Ловелла). В деяких аспектах передбачення Пікерінга виявилося ближчим до істини, ніж у Ловелла, але його робота справила на астрономів слабше враження через велику кількість спрогнозованих планет, частий перегляд їх параметрів та неточний метод розрахунків[4][3][5]. Згодом виявилося, що всі ці передбачення справдилися лише випадково[6][5].

Пікерінг брав участь в організації станцій спостереження, які створювались Гарвардською обсерваторією по цілому світу — в Південній Каліфорнії, Перу, Південній Африці, на Ямайці. Керував встановленням телескопа в Ловеллівскій обсерваторії поблизу Флегстаффа (шт. Арізона).

Помер Пікерінг у Мандевілі на Ямайці 17 січня 1938 року.

На честь братів Пікерінгів названі кратери на Місяці[7] і на Марсі[8] та астероїд 784 Пікерінгія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Pickering, W. H. (1924). Eratosthenes, No. 6. Popular Astronomy 32. с. 392–404. Bibcode:1924PA.....32..393P. 
  2. Moore, P. (1955). Life on the Moon?. Irish Astronomical Journal. 3 (5). с. 133–137. Bibcode:1955IrAJ....3..133M. 
  3. а б в Hoyt W. G. (1976). W. H. Pickering's Planetary Predictions and the Discovery of Pluto. Isis 67 (4). с. 551–564. doi:10.1086/351668. JSTOR 230561. 
  4. а б Littman M. Chapters 5, 6 // Planets Beyond: Discovering the Outer Solar System. — Dover Publications, 2004. — P. 68, 85–86. — 319 p. — ISBN 9780486436029.
  5. а б Reaves G. The prediction and discoveries of Pluto and Charon // Pluto and Charon / A. Stern, D. J. Tholen. — University of Arizona Press, 1997. — P. 3–27. — 728 p. — ISBN 9780816518401. — Bibcode:1997plch.book....3R.
  6. Standish, E. M. (1993). Planet X: No dynamical evidence in the optical observations. Astronomical Journal 105 (5). с. 2000–2006. Bibcode:1993AJ....105.2000S. doi:10.1086/116575. 
  7. Blue, Jennifer. Pickering. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. 
  8. Blue, Jennifer. Pickering. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. 

Література[ред.ред. код]


Альберт Абрагам Майкельсон Це незавершена стаття про науковця США.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.