Вінайкін Василь Павлович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Василь Павлович Вінайкін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
9 січня 1924 с. Шамкіно, Чуваська автономна область, РРФСР | |||
| Смерть | 16 листопада 2019 (95 років) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський художній інститут | |||
| Діяльність | скульптор | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
Віна́йкін Васи́ль Па́влович (нар. 9 січня 1924 року, с. Шамкіно, Чуваська автономна область, РРФСР — пом. 16 листопада 2019, Київ[1]) — український радянський скульптор, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1971).
Біографія[ред. | ред. код]
В 1947—1953 роках навчався в Київському художньому інституті у М. Г. Лисенка та О. П. Олійника.
Творчість[ред. | ред. код]
Скульптурні портрети та композиції[ред. | ред. код]
- «Богдан Хмельницький» (1954)
- «Юність» (1957)
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- Монумент на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією. У співавторстві з В. В. Гречаником і П. Ф. Кальницьким, (Переяслав, 1954).
- Пам'ятник Миколі Кузнецову. У співавторстві з І. П. Шаповалом (Рівне, 1961, демонтований на початку 1990-х років).
- Пам'ятник учасникам Січневого збройного повстання 1918 року. Скульптори В. П. Вінайкін і В. В. Климов, архітектор В. Г. Гнєздилов (Київ, 1967)
- Пам'ятник Василю Боженку у Києві. У співавторстві з архітекторами В. С. Богдановським та І. Л. Масленковим (Київ, 1967)
- Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим, розстріляним фашистами у Дарниці. У співавторстві з В. В. Гречаником та архітектором К. О. Сидоровим (Київ, 1970)
- Погруддя Володимира Короленка. У співавторстві з архітектором М. П. Іванчуком (Житомир, 1973)
- Меморіальний комплекс Вічної Слави. У співавторстві з Ф. Короваєм та архітектором В. Г. Гнєздиловим (Суми, 1975)
- Меморіальний комплекс воїнам Південно-Західного фронту в урочищі Шумейкове (поблизу с. Ісківці Полтавської області, 1976).
- Пам'ятник на честь радянських воїнів-визволителів. У співавторстві з Б. М. Карловським, В. К. Жигуліним (Ковель, 1977)
- Монумент Батьківщина-Мати у Києві. У співавторстві з В. З. Бородаєм, Ф. М. Сагояном і архітекторами В. Д. Єлізаровим, Г. М. Кислим, М. М. Фещенком (Київ, 1980).
- Пам'ятник Леніну у Маріуполі. Споруджено у 1987 році, повалено 15 серпня 2014 року.[2][3]
Зображення[ред. | ред. код]
-
Пам'ятник учасникам Січневого збройного повстання -
Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим, розстріляним фашистами -
Меморіальний комплекс Вічної Слави в Сумах -
Монумент Батьківщина-Мати у Києві -
Погруддя Володимира Короленка -
Пам'ятник Василю Боженку
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пам'яті наших
- ↑ Повалено пам'ятник Леніну в Маріуполі — Громадське телебачення Приазов'я
- ↑ Мариуполь остался без главного Ленина (Дополнено, ФОТО, ВИДЕО) [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] — 0629.com.ua
Джерела[ред. | ред. код]
- Вінайкін Василь Павлович [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Київської організації Національної спілки художників України
- Вінайкін Василь Павлович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 116. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |