Вінченцо Джустініані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вінченцо Джустініані
Народився 13 вересня 1564(1564-09-13)
Генуя,
Помер 27 грудня 1637(1637-12-27) (73 роки)
Рим
Громадянство Італія
Національність італієць
Проживання Рим
Діяльність підприємець, банкір, меценат
Титул маркіз
Конфесія католик

Маркіз Вінченцо Джустініані (італ. Marchese Vincenzo Giustiniani, 13 вересня 1564 — 27 грудня 1637) — римський аристократ, банкір Ватикану,колекціонер живопису і патрон геніального художника Караваджо і Ніколя Пуссена.

Біографія коротко[ред.ред. код]

Рим, фасад церкви Сан Луїджі деі Франчезі.
Іртер'єр церкви Сан Луїджі деі Франчезі, Рим.

Родина походить з міста Генуя. Батько Вінченцо, Джузеппе Джустініані, володів землями на острові Хіос і був банкіром. У 1566 році острів завоювала Туреччина і родина перебралася в Рим. Старший брат Вінченцо (Бенедетто) був священиком і став кардиналом у 1587 р. Батько помер у 1600 р. Спадкоємцем батьківського бізнесу став Вінченцо.

В Римі був відомим палац Джустініані, що стояв поряд з церквою Сан Луїджи деі Франчезі, де мешкали кардинал Бенедетто і сам Вінченцо. Саме тут Венедетто зібрав більш як 300 картин художників Італії і Західної Європи. Саме для цієї церкви молодий Караваджо намалював цикл картин, на які збігся дивитися увесь художній Рим.

Деякий час офіційним художником маркіза Джустініані був Ніколо Реньєрі. Серед знайомих Вінченцо Джустініані — Йоахім Зандрарт. Зберіглися портрет олійними фарбами маркіза пензля Ніколо Реньєрі і його портрет-гравюра в книзі Зандрарта «Німецька академія». Саме за порадами Зандрарта маркіз купував картини майстрів Нідерландів, Франції, Німеччини, послідовників Караваджо з північних країн Європи, що надало мистецьким збіркам Джустініані неповторності. Стінописи в римському палаці Джустініані створили хужожники Пауль Бріль і Антоніо Темпеста.

Автопортрет Ніколо Реньєрі біля мольберта

Колекція Джустініані[ред.ред. код]

Скандально відомою стала і колекція маркіза Джустініані, адже вона налічувала 13 оригіналів Караваджо, якого римські художники і теоретики мистецтва не схвалювали. В 20 столітті був надрукований каталог збірки — Luigi Salerno-Vincenzo Guistiniani Picture Gallery « Burlington Magasin», 1960 р., що дало змогу реконструювати колишню збірку.

Частку картин було продано в Парижі у 1808 р. «Юнак з лютнею» Караваджо, що тепер в музеї Ермітаж, походить з колекції маркіза Джустініані. А головну частину збірки придбали для короля Прусії у 19 столітті.

Посилання[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • Микеланджело да Караваджо. Документы. Воспоминания современников. М, «Искусство», 1975 (рос)
  • Caravaggio and His Follovers, Aurora Art Publisers, 1975 (англ)

Див. також[ред.ред. код]