Пауль Бріль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пауль Бріль
нід. Paul Bril
Bril, Paul - Self-Portrait - 1595-1600.jpg
Пауль Бріль, «Автопортрет з лютнею», бл. 1600 р., Художня школа дизайна Род Айленда
При народженні Paul Bril
Народження 1554(1554)
Антверпен
Смерть 7 жовтня 1626(1626-10-07)
  Рим
Національність фламандець
Громадянство Фландрія (Бельгія), Папська держава, Рим
Жанр сцени полювань, анімалістичний жанр, пейзажі
Діяльність художник
Напрямок раннє бароко, реалізм
Роки творчості 1675 — 1626
Покровитель римські папи Григорій ХІІІ, Сикст V
Твори сцени полювань, анімалістичні сцени. пейзажі

Пауль Бріль у Вікісховищі?

Пауль Бріль (нід. Paul Bril ; бл. 1554 —† 7 жовтня, 1626, Рим) — фламандський художник-пейзажист і гравер зламу 16—17 ст. Перший керівник гільдії Св. Луки в Римі, що не був італійцем.

Життєпис, рані роки[ред. | ред. код]

Точної дати народження художника не збережено. Залишається невдомим і місце його народження. Враховуючи, що батько мешкав у містах Бреда і в Антверпені, обидва міста позначають як міста його народження. Батько (Маттіс Бріль старший) і його старший брат (Маттіс Бріль молодший) були художниками. Батько помер рано, тому Пауль отримав первісні художні навички від брата та в майстерні антверпенського художника Дамьєна Вортельманса.

Життя в Римі[ред. | ред. код]

Приблизно у 1575 році в Рим прибув його старший брат Маттіс. Він працював над створенням декоративних фресок в Апостольському палаці у Ватикані. Близько 1582 року до брата в Римі приєднався і Пауль Бріль. Маттіс Бріль помер 1583 року молодим і Пауль почав виживати в папській столиці самотужки. Рятували велика обдарованість і незвична для римлян стилістика: техніки (фреска, олійний живопис) були італійськими, пейзажі і іх інтерпретації — незвичними.

Маньєристичні корені мистецтва Бріля[ред. | ред. код]

Пауль Бріль. Декоративні фрески з пейзажем в люнеті, фреска, до 1612 р. Палац Паллавічіні-Роспільозі, Рим.

Пауль Бріль пройшов непогану школу в Антверпені, що був одним із центрів Північного маньєризма. Твори раннього і середнього періодів творчості Бріля демонструють маньєристичні настанови розподілу перспективи в картині на три плани і навіть панування в пейзажах зеленуватих і блакитних відтінків. Італійські майстри довго не розробляли пейзажний жанр або вдавались до нього, розглядаючи як маловажливий додаток до портретів чи сюжетних композицій, де пейзаж не головував і бував нереалістичним. Так, пейзажі не створював той же Караваджо, молодший сучасник Пауля Бріля, що працював в Римі в тіж роки, що і Бріль.

Навпаки, пейзажі ретельно розробляли митці північних країн, особливо представники німецьких князівств (Альбрехт Альтдорфер, дунайська школа і її митці, малюнки Альбрехта Дюрера) і окремих провінцій в Нідерландах (Йоахим Патінір, Пітер Брейгель старший, Лукас ван Фалькенборх). Для цих майстрів природа була ще одним творінням верховного християнського Бога, рівним чи більшим за людину. У італійців головувала людина у всій її неповторній індивідуальності. Таким чином, Пауль Бріль займав порожню лакуну в бароковому мистецтві Рима і практично не мав серйозних конкурентів, бо він працював незвично і так, як не працювали італійці. Пауль Бріль створював монументальні пейзажні композиції з поодиноким стафажем на стінах палаців, де італійці подали б натовп з фігурами і конями і двома тонкими деревцями.

Аби якось пов'язувати власні пейзажі з офіційною доктриною «Величної манери», Пауль Бріль подавав стафаж зі знаковими для італійців сценами зі священної історії або популярної міфології («Пейзаж з каяттям Св. Єроніма», «Пейзаж з Діаною та її німфами на полюванні», «Фантазійний пейзаж з викраденням Ганімеда орлом Зевса»). Цим же шляхом підуть і римський пейзажист Клод Лоррен і навіть Ніколя Пуссен, французи за походженням (пейзаж «Агар в пустелі і янгол в небі»). Але чим далі, тим більше пейзажі Бріля набували рис реалізма («Панорамний краєвид Браччіано», Художня галерея Південної Австралії).

Покровителі і вельможні замовники[ред. | ред. код]

Фламандця, що натуралізувався в Римі, помітили і залучили до декоративних робіт у Ватикані. Згодом покровителями художника стануть папи римські Григорій ХІІІ, Сикст V. Твори митця в бурхливій атмосфері барокового Рима користуються попитом і серед його замовників опинились найвпливовіші римські і герцогські родини — Боргезе, Колонна, Барберіні, Маттеї, Федеріко Борромео з Мілана, кардинал Карло де Медічі, герцог Фердинандо Гонзага з Мантуї.

Адміністративна кар'єра[ред. | ред. код]

Слухняний католик і художник Пауль Бріль став непоганим слугою папського престолу. 1621 року він отримав посаду керівника римської гільдії Св. Луки, і став першим, хто обійняв цю посаду як неіталієць за походженням. Серед його учнів були — * Бальтазар Ловерс

  • Агостіно Тассі
  • Пітер Спірінкс
  • Корнеліс Врум
  • Луїджі Карбоні
  • Бальтазар Лаурі (Бальтазар Лауверс Balthasar Lauwers)
  • Віллем ван Ньюланд молодший
  • син Кіріак Бріль та інші.

Пауль Бріль помер в Римі в жовтні 1626 року.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Панорамний краєвид Браччіано», Художня галерея Південної Австралії, Аделаїда

Графіка Пауля Бріля[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Пауль Бріль. «Середньовічний замок на скелі Сінібальда», 1601 р., Національна галерея старовинного мистецтва (Рим)
«Пейзаж з поруйнованим храмом Сивілли у Тіволі», бл. 1600 р., Бордо

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гос. Эрмитаж. Научный каталог 2, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1981
  • Carla Hendriks, Northern Landscapes on Roman Walls: The Frescoes of Matthijs and Paul Bril. (Florence: Centro Di della Edifimi, c2003).
  • Hanno Hahn, Paul Bril in Caprarola. Miscellanea Bibliothecae Hertzianae, Roma, 1961.
  • Francesca Cappelletti, Paul Bril e la pittura di paesaggio a Roma, 1580–1630. (Rome: Ugo Bozzi, c.2006).
  • Louisa Wood Ruby, Paul Bril: The Drawings. (Turnhout: Brepols, 1999).