Очікує на перевірку

Соломін Віталій Мефодійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віталій Соломін)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соломін.
Віталій Мефодійович Соломін
рос. Виталий Мефодьевич Соломин
Ім'я при народженніВиталий Мефодьевич Соломин
Народився12 грудня 1941(1941-12-12)
Чита, РРФСР, СРСР
Помер27 травня 2002(2002-05-27) (60 років)
Москва, Росія[1]
  • інсульт
    • ПохованняВаганьковське кладовище
    НаціональністьРосіянин
    ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
    Діяльністьактор, театральний режисер, кінорежисер
    Alma materВище театральне училище імені М. С. Щепкіна
    ЗакладДержавний академічний Малий театр Росії
    Роки діяльності1959–2002
    У шлюбі зРудна Наталія Володимирівнаd і Марія Антонівна Соломіна (Леонідова)d
    Брати / сестриСоломін Юрій Мефодійович
    Провідні роліДоктор Вотсон
    IMDbnm0813271
    Нагороди та премії
    CMNS: Віталій Мефодійович Соломін у Вікісховищі

    Віталій Мефодійович Соломін (рос. Вита́лий Мефо́дьевич Соло́мин; 12 грудня 1941, Чита, РРФСР, СРСР — 27 травня 2002, Москва, Росія) — радянський і російський актор та режисер театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1974). Народний артист РРФСР (1992, за великі заслуги у галузі театрального мистецтва)[2]. Лауреат Національної телевізійної премії «ТЕФІ» за 2004 рік (посмертно).

    Молодший брат актора і режисера театру і кіно, Народного артиста СРСР Ю. М. Соломіна.

    Біографічні відомості

    [ред. | ред. код]

    Закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1963, майстерня М.О. Анненкова). Однокурсниками майбутнього актора були Олег Даль, Михайло Кононов та Віктор Павлов. Починаючи з другого курсу, Соломін брав участь у виставах Державного академічного Малого театру, а після закінчення училища був прийнятий до трупи цього театру, де за довгі роки виконав більше 30 центральних ролей як сучасного, так і класичного репертуару. Багато робіт Віталія Соломіна увійшли до золотого фонду театрального мистецтва ще за життя майстра.

    У вересні 1986 року актор перейшов до Театру імені Моссовєта, де грав у виставі Г. Тростянецького за п'єсою В. Астаф'єва «Сумний детектив». У грудні 1988-го він повернувся до Малого театру, поставив спектакль «Дикунка» О. М. Островського (1991), зігравши у ній Ашметьєва. 1997 року поставив мюзикл О. Колкера за однойменною п'єсою О.В. Сухово-Кобиліна «Весілля Кречинського». Як режисер В. Соломін поставив ще у Малому театрі спектаклі «Мій улюблений клоун» (1983, за В. Ліванова), «Живий труп» (1985, Л.М. Толстого), «Іванов» (2001, А.П. Чехова). У кожній із своїх п'яти постановок він виконував головні ролі.

    1989 року поставив спектакль «Пастка для самотнього чоловіка» в експериментальному театрі «Детектив». Також, Соломін поставив низку антрепризних спектаклів. Серед них — «Сірена і Вікторія» О. Галина, «Біографія» М. Фріша, «Мишоловка» А. Крісті.

    Майстер пробував себе і в кінорежисурі — на його рахунку художній фільм «Полювання» за участю Аліси Фрейндліх, Василя Ліванова, Олександра Лазарєва-ст. та ін.

    У кіно знімався з 1963 р. (фільми: «Жінки», «Старша сестра» (1966), «Сибіріада» (1978), «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» (1979—1986, т/с, доктор Ватсон), «Зимова вишня» та ін.). Грав в фільмі кіностудії ім. О. Довженка «Повернення з орбіти» (1983, інженер В'ячеслав Мухін). Яскравий різнохарактерний актор.

    Крім роботи в театрі, кіно та на телебаченні, участі в антрепризах та записів на радіо, майстер займався викладацькою діяльністю — вів курс у ВДІКу, який осиротів після смерті Анатолія Ромашина. Серед учнів педагога Соломіна — популярна акторка Анна Снаткіна.

    Помер 27 травня 2002 року в Москві на 61-му році життя після інсульу та тривалого перебування в комі.

    Акторські роботи на сцені Малого театру

    [ред. | ред. код]

    (російською)

    • 1963 — Роберт, «Нас где-то ждут» А. Арбузова
    • 1963 — Пётр, «Иванов» А.П. Чехова
    • 1964 — Мистер Беркли, «Веер леди Уиндермиер» О. Уайльда
    • 1964 — Каули, «Человек из Стратфорда» С. Алёшина
    • 1965 — Чино, «Украли консула!» Г. Мдивани
    • 1965 — сын Крюгера, «Герой Фатерланда» Л. Кручковского
    • 1965 — Зимин, «Дачники» М. Горького
    • 1966 — Грант, «Человек бросает якорь» И. Касумова
    • 1966 — Борис, Ермаков в молодости, «Твой дядя Миша» Г. Мдивани
    • 1967 — Диего, «Джон Рид» Е. Симонова
    • 1967 — Боб, Комментатор, «Дипломат» С. Алёшина
    • 1968 — Мишка, «Ревизор» Н.В. Гоголя
    • 1969 — Буков, «Золотое руно» А. Гуляшки
    • 1970 — Василий Курбатов, «Эмигранты» А. Софронова
    • 1971 — Нелькин, «Свадьба Кречинского» А.В. Сухово-Кобылина
    • 1971 — Музыкант, «Умные вещи» С.Я. Маршака
    • 1973 — Ипполит, «Не всё коту масленица» А.Н. Островского
    • 1974 — Куликов, «Летние прогулки» А. Салынского
    • 1975 — Чацкий, «Горе от ума» А.С. Грибоедова
    • 1977 — Фиеско, «Заговор Фиеско в Генуе» Ф. Шиллера
    • 1977 — Швандя, «Любовь Яровая» К. Тренёва
    • 1978 — Франкёр, «Мамуре» Ж. Сармана
    • 1982 — Хлестаков, «Ревизор» Н.В. Гоголя
    • 1983 — Сергей Синицин, «Мой любимый клоун» В. Ливанова
    • 1985 — Протасов, «Живой труп» Л.Н. Толстого
    • 1989 — Лоренс Шеннон, «Ночь игуаны» Т. Уильямса
    • 1990 — Ашметьев, «Дикарка» А.Н.Островского и Н.Я. Соловьёва
    • 1993 — Астров, «Дядя Ваня» А.П. Чехова
    • 1997 — Кречинский, «Свадьба Кречинского» мюзикл А. Колкера по мотивам пьесы А.В. Сухово-Кобылина
    • 2001 — Иванов, «Иванов» А.П. Чехова

    Режисерські роботи на сцені Малого театру

    [ред. | ред. код]

    (російською)

    • 1968 — «Вариации» А.Моравиа первая режиссёрская работа (неосуществлённая постановка)
    • 1983 — «Мой любимый клоун» В.Ливанова
    • 1985 — «Живой труп» Л.Н.Толстого
    • 1990 — «Дикарка» А.Н.Островского и Н.Я.Соловьёва
    • 1997 — «Свадьба Кречинского» мюзикл А.Колкера по мотивам пьесы А.В.Сухово-Кобылина
    • 2001 — «Иванов» А.П.Чехова

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Акторські роботи:

    Озвучування фільмів

    [ред. | ред. код]

    Режисер

    [ред. | ред. код]
    • «Мій улюблений клоун» (1986, телеспектакль Малого театру)
    • «Ніч ігуани» (1991, телеспектакль Малого театру; у співавт.)
    • «Полювання» (1994, режисер-постановник і автор сценарію; за повістю повісті Є. Саліаса-де-Турнеміра «Крутоярська царівна»)
    • «Весілля Кречинського» (2003, телеспектакль Малого театру; у співат. з Олександром Четверкіним)

    Цікаві факти

    [ред. | ред. код]

    Віталій Соломін та його персонаж доктор Ватсон народилися в один день — 12 грудня.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133227197 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 3 февраля 1992 года № 95 О присвоении почетного звания «Народный артист РСФСР» Соломину В. М.

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.401;
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.710;
    • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.123—124.

    Джерела

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соломін_Віталій_Мефодійович&oldid=42681964