Вітка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Вітка
біл. Ветка
Coat of Arms of Vietka, Belarus.svg Flag of Vietka, Belarus.svg
Герб Вітки Flag of Vietkad
Vetka3.JPG
Основні дані
52°34′ пн. ш. 31°11′ сх. д. / 52.567° пн. ш. 31.183° сх. д. / 52.567; 31.183Координати: 52°34′ пн. ш. 31°11′ сх. д. / 52.567° пн. ш. 31.183° сх. д. / 52.567; 31.183
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Вітківський район
Засновано 1685
Перша згадка 1685
Статус з 1925 року
Населення 8 тис. (2006)
Площа 8,913245 км²[1]
Транслітерація назви Vietka
Поштовий індекс 247131
Телефонний код +375-2330
Висота 125 м[2] м.н.р.м.
Відстань
До обласного центру
 - фізична 15 км
Вітка. Карта розташування: Білорусь
Вітка
Вітка
Вітка. Карта розташування: Гомельська область
Вітка
Вітка
Вітка (Гомельська область)

CMNS: Вітка у Вікісховищі

Ві́тка або Вєтка (біл. Ветка, пол. Wietka, рос. Ветка) — місто в Білорусі на річці Сож, лежить на сході Білоруського Полісся за 15 кілометрів від Гомеля, центр Вітківського району Гомельської області. Автошляхами місто з'єднане з Гомелем і Добрушем.

Історія[ред. | ред. код]

Спасо-Преображенський собор у центрі Вітки

Місто засноване в 1685 році (за іншими джерелами в 1682 році) старовірами — біженцями з центральної Росії. У XVII столітті територія Вітки входила до складу Речі Посполитої і перебувала поруч з російським кордоном. На острові Вітка на річці Сож і в селі Вітка утворився центр російського старообрядства, що зазнали гонінь світською і церковною владами Росії.

На початку XVIII століття Вітка стала одним з головних місць зосередження попівців, яких у той час тут нараховувалося до 4 тисяч. Було засновано декілька монастирів і скитів. У 1730-х у місті з прилеглими слободами жило до 40 тисяч осіб.

У XVIII столітті у Вітці сформувалися особливості техніки іконопису (так звана «вітківська ікона») і оформлення рукописної книги, склалася самобутня школа вітківського різьблення по дереву.

До Вітки двічі (в 1735 і 1764 роках) направлялися з Росії каральні війська для «вигнання» старовірів назад у Росію. Війська спалили місто, більшість жителів було виселено в східні губернії Росії.

З 1772 року Вітка в складі Російської імперії, з 1784 року — містечко Білецького, з 1852 року — Гомельського повіту Могилевської губернії. У 1868 році тут відкрито жіноче, а в 1874 році чоловіче народні училища. Населення міста в 1874 році становило 7,2 тисячі жителів.

З 1919 року Вітка в складі Гомельського повіту РРФСР, з 1925 року має статус міста, з 1926 року в складі БРСР, з 8 грудня 1926 року стала центром району. В 1939 році у Вітці нараховувалося 6 тисяч жителів.

З 18 серпня 1941 року по 28 вересня 1943 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами, жертвами яких стали 656 мешканців Вітки і Вітківського району.

У 1969 році населення Вітки становило 6,2 тисячі жителів.

У 1978 році у Вітці на базі колекції Ф. Р. Шклярова заснований Вітківський державний музей народної творчості, відкритий для відвідування в листопаді 1987 року.

Вітка піддалася радіоактивному забрудненню внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Населення в 1999 році 7,7 тис.

Герб[ред. | ред. код]

Герб Вітки затверджений 17 квітня 2004 року рішенням № 19 Вітковскої Ради депутатів і внесений у гербовий матрікул Республіки Білорусь (№ 64). Являє собою іспанський щит, у червоному полі якого зображена срібна літера W. Літера W є елементом герба колишніх власників міста Халецьких, крім того, символізує першу літеру назви міста.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. http://gp.by/upload/iblock/288/288bf6000e00fa406ab4c1fa567b7499.pdf
  2. GeoNames — 2005.