Скит (чернечий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Скит (від грец. σκήτες) — відокремлене поселення для ченців, що бажають вести суворіше, ніж у монастирі, життя. Побут ченців скитів керується особливо вимогливим уставом. Слово σκήτες походить від Σκήτες — назви пустелі в Єгипті, де жили християнські самітники. Втім, існує версія, що пов'язує це слово з грец. άσκητής — «аскет»[1].

В Україні скит зазвичай знаходився поблизу свого монастиря: до Почаївської Лаври, наприклад, належав скит на Козацьких могилах, до Києво-Печерської — скит Феофанія тощо. Скити мали й деякі інші монастирі. Існували також цілком самостійні скити, наприклад, Манявський скит.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Посилання[ред. | ред. код]