ГЕС-ГАЕС Котіліа
| ГЕС-ГАЕС Котіліа | |
|---|---|
| 42°23′03″ пн. ш. 12°54′48″ сх. д. / 42.384222222249775314° пн. ш. 12.91347222224977642° сх. д.Координати: 42°23′03″ пн. ш. 12°54′48″ сх. д. / 42.384222222249775314° пн. ш. 12.91347222224977642° сх. д. | |
| Країна |  Італія |
| Стан | діюча |
| Річка | Турано, Сальто, Веліно |
| Початок будівництва | 1938 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1942 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 60/60 (Сальто, турбінний/насосний режим) + 23 (Canetra) + 3 (Peschera) МВт |
| Середнє річне виробництво | 75 (Сальто) млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна, гідроакумулююча |
| Розрахований напір | 128 (Сальто) м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс (Сальто) |
| Кількість та марка турбін | 2 (Сальто) |
| Витрата через турбіни | 50 (Сальто) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 (Сальто) |
| Потужність гідроагрегатів | 2х30 (Сальто) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | гравітаційні бетонні (Турано, Сальто) |
| Висота греблі | 73 (Турано), 93 (Сальто) м |
| Довжина греблі | 256 (Турано), 234 (Сальто) м |
| Власник | E.ON |
  ГЕС-ГАЕС Котіліа | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС-ГАЕС Котіліа (італ. Centrale idroelettrica di Cotilia) — гідроелектростанція в центральній частині Італії, у провінції Рієті. Використовує ресурс зі сточища Веліно, котра впадає ліворуч у річку Нера (найбільша притока Тибру, через який вся ця система належить до сточища Тірренського моря).
Вода для роботи станції накопичується за допомогою двох гребель, споруджених на лівих притоках Веліно:
- завершеній у 1938-му гравітаційній бетонній греблі на Турано, яка при висоті 73 метри та довжині 256 метрів потребувала 286 тис. м3 матеріалу. Вона утримує водойму з об'ємом 163 млн м3 (корисний об'єм 150 млн м3), яка має довжину приблизно 10 км та глибину до 70 метрів[1];
- спорудженій в період між 1938 та 1940 роками гравітаційній бетонній греблі на Сальто, яка при висоті 93 метри та довжині 234 метри потребувала 358 тис. м3 матеріалу. Ця споруда утримує водойму з об'ємом 269 млн м3, котра має довжину понад 10 км, ширину до 1 км та глибину до 100 метрів. Можливо відзначити, що під час будівництва перенесли каплицю монастиря Борго-Сан-П'єтро, яка була споруджена у XIII сторіччі та була декорована фресками епохи Ренесансу.
Зазначені водосховища мають однаковий максимальний рівень поверхні — 540 метрів НРМ — та з'єднані тунелем завдовжки 9 км та діаметром 2,5 метри[2].
Від озера Сальто накопичений ресурс подається по головному дериваційному тунелю довжиною 11,8 км та діаметром 4 метри. Останній прокладений через гірський масив, який розділяє долини Сальто та Веліно, при цьому до нього подається додатковий ресурс, відведений з останньої річки. У підсумку вода надходить до підземного машинного залу, спорудженого неподалік від впадіння Сальто у Веліно. Тут встановлено дві турбіни типу Френсіс загальною потужністю 52,5 МВт, які при напорі у 128 метрів забезпечують виробництво 75 млн кВт·год електроенергії на рік. Для роботи станції в режимі гідроакумуляції вона також обладнана двома насосами потужністю по 28 МВт.
Окрім основного тунелю від водосховища Сальто, на станцію надходить ресурс по каналах/тунелях від двох додаткових послідовних водозаборів на Веліно — системи Canetra (23 МВт) та Peschera (3 МВт).
Відпрацьована вода повертається у Сальто та далі надходить у Веліно, потрапляючи в підсумку на ГЕС Галлето.
Управління роботою станції здійснюється з диспетчерського центру в Терні[3][4][5].
- ↑ Turàno. ProgettoDighe (італ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ Salto. ProgettoDighe (італ.). Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ Le centrali - ProgettoDighe. ProgettoDighe (італ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ Le nostre centrali idroelettriche - ERG. www.erg.eu (it-IT) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ Complessi dei beni organizzati per l'esercizio delle attivita' elettriche della Soc. "Terni". Архів оригіналу за 7 жовтня 2017.