ГЕС Калузія
| ГЕС Калузія | |
|---|---|
| 39°11′00″ пн. ш. 16°50′03″ сх. д. / 39.1834166666947751878° пн. ш. 16.83427777780577728° сх. д.Координати: 39°11′00″ пн. ш. 16°50′03″ сх. д. / 39.1834166666947751878° пн. ш. 16.83427777780577728° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Стан | діюча |
| Річка | Нето та її притоки |
| Каскад | каскад у сточищі Нето |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 50,5 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 145 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Власник | A2A |
  ГЕС Калузія | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Калузія (італ. Centrale idroelettrica di Calusia) — гідроелектростанція на півдні Італії в історичному регіоні Калабрія. Знаходячись після ГЕС Тімпагранде, становить нижній ступінь каскаду, створеного в 1922—1931 роках у сточищі річки Нето (тече на схід та впадає в Іонічне море за 10 км північніше Кротоне).
Відпрацьована на ГЕС Тімпагранде вода подається у дериваційний тунель завдовжки 4 км та діаметром 3 метри, прокладений через гірський масив лівобережжя Нето. На останній, крім того, споруджена водозабірна гребля, яка подає в цю систему додатковий ресурс. По завершенні тунелю починається напірний водгін до машинного залу, розташованого на березі Нето.
Зал первісно було обладнано двома турбінами типу Френсіс потужністю по 17 МВт. У 1980-х роках станція, як і інші дві ГЕС каскаду, пройшла суттєву модернізацію, після якої на ній працюють дві турбіни того ж типу, але загальною потужністю 50,5 МВт, котрі використовують напір у 145 метрів.
Відпрацьована вода відводиться у нижній балансуючий резервуар, з якого потрапляє у Нето.[1][2]