ГЕС-ГАЕС Проввіденца
| ГЕС-ГАЕС Проввіденца | |
|---|---|
 | |
| 42°30′40″ пн. ш. 13°24′38″ сх. д. / 42.51124000002777592° пн. ш. 13.41059000002777779° сх. д.Координати: 42°30′40″ пн. ш. 13°24′38″ сх. д. / 42.51124000002777592° пн. ш. 13.41059000002777779° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Адмінодиниця | Кампотосто |
| Стан | діюча |
| Річка | Вомано |
| Каскад | каскад на Вомано |
| Початок будівництва | 1940 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1949, 1962 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 155,8 (турбінний режим) / 141 (насосний режим) МВт |
| Середнє річне виробництво | 76 (природний приток) + 145 (режим гідроакумуляції) млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна, гідроакумулююча |
| Розрахований напір | 255 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс + оборотна |
| Кількість та марка турбін | 2 + 1 оборотна + 2 насоси |
| Витрата через турбіни | 61,8 (турбінний режим) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 мотор-генератори + 1 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х51,8 + 1х52,2 (турбінний режим) / 2х45 + 1х52 (насосний режим) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | гравітаційні бетонні (Ріо-Фучіно, Селла-Педікате), земляна (Поджо-Канчеллі), аркова (Проввіденца) |
| Висота греблі | 44 (Ріо-Фучіно), 51 (Проввіденца) м |
| Власник | ENEL |
| Оператор | Enel |
| Сайт | enel.it/it-IT/impianti/mappa/abruzzo/provvidenza.aspx |
  ГЕС-ГАЕС Проввіденца | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС-ГАЕС Проввіденца у Вікісховищі | |
ГЕС-ГАЕС Проввіденца (італ. centrale idroelettrica di Provvidenza) — гідроелектростанція у центральній частині Італії, в історичному регіоні Абруццо. Знаходячись перед ГЕС San Giacomo Sul Vomano, становить верхній ступінь в каскаді ГЕС на річці Вомано (тече з Апеннін у східному напрямку та впадає в центральну частину Адріатичного моря за сотню кілометрів південніше Анкони).
Ресурс для роботи станції (та всього каскаду) накопичується у водосховищі Кампотосто, створеному на невеличкій лівій притоці Вомани Ріо-Фучіно. Його долину перекрили гравітаційною бетонною греблею заввишки 44 метри, крім того, споруджені дві додаткові дамби — гравітаційна бетонна Селла-Педікате та земляна Поджо-Канчеллі. В сукупності вони створили водосховище із площею поверхні 14 км2 та об'ємом 217 млн м3. Така велика в порівнянні з Ріо-Фучіно водойма поповнюється передусім за рахунок деривації. З півночі сюди виведено два водозбірні тунелі — Західний і Східний — довжиною 20,5 та 22,8 км відповідно. Вони прямують по обох боках витягнутого в меридіальному напрямку хребта Лага, збираючи ресурс:
- Західний — із правих приток верхньої течії річки Тронто, яка спершу тече у північному напрямку, а потім повертає на схід, прорізає хребет та прямує до Адріатичного моря паралельно до Вомано;
- Східний — із Ріо-Кастеллано (так само права притока згаданої вище Тронто, проте вже її широтної ділянки), Тордіно (тече між Тронто та Вомано до впадіння в Адріатичне море) та навіть лівої притоки Вомано, який впадає в неї після Ріо-Фучіно.
Від водосховища у долину Вомано веде головний дериваційний тунель завдовжки 1,1 км та діаметром 4,5 метра, який після верхнього балансуючого резервуара переходить у напірну шахту діаметром 8 метрів. Через останню вода потрапляє до підземного машинного залу, при цьому забезпечується середній напір у 255 метрів.
При введенні станції в експлуатацію наприкінці 1940-х років її обладнали двома гідроагрегатами у складі турбін типу Френсіс потужністю по 51,8 МВт, мотор-генераторів та насосів потужністю по 45 МВт. В 1962-му це обладнання доповнили оборотною турбіною потужністю 52,2 МВт.
Відпрацьована вода по тунелю довжиною 0,7 км та діаметром 4,5 метра потрапляє у створене на Вомано водосховище Проввіденца об'ємом 1,7 млн м3, яке утримує аркова гребля висотою 51 метр. Звідси вона подається на другий ступінь гідровузла — станцію Сан-Джакомо. Проте коли остання не працює, з'являється можливість використати водосховище Проввіденца як нижній резервуар ГАЕС та запасти стік Вомано у верхньому резервуарі Кампотосто. Щобільше, з кінця 1990-х років у складі станції Сан-Джакомо з'явилась оборотна турбіна, котра дозволяє поповнювати Проввіденца за рахунок водозбору на більш низькому рівні. Враховуючи невеликий об'єм цього сховища, обидві ГАЕС повинні працювати синхронно, забезпечуючи двостадійну подачу ресурсу до резервуара Campotosto.
У підсумку ГЕС Проввіденца виробляє 76 млн кВт·год електроенергії на рік за рахунок природного притоку та 145 млн кВт·год завдяки режиму гідроакумуляції[1][2][3][4][5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lenti, Caterina (23 січня 2017). Diga di Campotosto: storia della sua realizzazione e potenziali pericoli - Meteo Web. Meteo Web (it-IT) . Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ Sbarramento di Poggio Cancelli (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2017.
- ↑ ALLEGATO A Complessi dei beni organizzati per l'esercizio delle attivita' elettriche della Soc. "Terni". Архів оригіналу за 7 жовтня 2017.
- ↑ Lake Delio Pumped-Storage Hydroelectric Plant and Power Production in Italy - Documents. Docslide.net (англ.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ An overview of large-scale stationary electricity storage plants in Europe: Current status and new developments F. Geth a,b,n,1 , T. Brijs a,b , J. Kathan c , J. Driesen a,b , R. Belmans (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2017.
- ↑ ProgettoDighe.it • Leggi argomento - Dighe in Abruzzo. www.progettodighe.it (італ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 8 жовтня 2017.