ГЕС Соніко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Соніко
46°10′15″ пн. ш. 10°20′52″ сх. д. / 46.17100000002777449° пн. ш. 10.34791666669477728° сх. д. / 46.17100000002777449; 10.34791666669477728Координати: 46°10′15″ пн. ш. 10°20′52″ сх. д. / 46.17100000002777449° пн. ш. 10.34791666669477728° сх. д. / 46.17100000002777449; 10.34791666669477728
Країна Італія Італія
Стан діюча
Річка Ольо
Каскад каскад на Ольо
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1928
Основні характеристики
Установлена потужність 60  МВт
Середнє річне виробництво 149  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Характеристики обладнання
Тип турбін Пелтон
Кількість та марка турбін 2
Кількість та марка гідрогенераторів 2
Потужність гідроагрегатів 2х30  МВт
Власник Edison
Оператор Edisond
ГЕС Соніко. Карта розташування: Італія
ГЕС Соніко
ГЕС Соніко
Мапа
Мапа

ГЕС Соніко (італ. Sonico) — гідроелектростанція на півночі Італії. Знаходячись перед ГЕС Cedegolo, становить верхній ступінь у каскаді на річці Ольо (ліва притока По, яка належить до басейну Адріатичного моря).

Забір води для роботи станції Соніко здійснюється невдовзі після злиття її витоків — Нарканелло (дренує північний схил Адамелло-Пресанелла Альп) та Фриджидольфо (розділяє Ортлерські Альпи та гірський хребет Собретта-Гавіа). Невелика гребля утримує водосховище об'ємом 90 тис. м3 та відводить воду до дериваційного тунелю (на окремих ділянках каналу), прокладеного через гірський масив лівобережжя Ольо (згадані вище Адамелло-Пресанелла Альпи). На своєму шляху тунель довжиною 12,5 км отримує додатковий ресурс із приток Ольо Vallaro, Val Grande, Val Paghera, Val Finale та Val Moriana, при цьому долина Val Grande перетинається за допомогою сифону. Після верхнього балансуючого резервуару об'ємом 20 тис. м3 вода подається у напірний водогін довжиною 0,85 км та діаметром від 1,7 до 1,3 метра.

Машинний зал обладнаний двома турбінами типу Пелтон потужністю по 30 МВт, які забезпечують виробництво 149 млн кВт·год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода подається до дериваційного тунелю, що веде на другий ступінь каскаду ГЕС Cimego (з останньої здійснюється дистанційне управління роботою ГЕС Соніко)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. La centrale idroelettrica di Sonico (BS) | Edison. Edison (італ.). Процитовано 21 вересня 2017.